Загальнодержавний календар — це не просто перелік дат і ювілеїв. Зазвичай це система, що структурує наше життя, визначає важливі генеруючі події та задає ціннісні орієнтири. У радянському союзі календар, десь підмінивши церковний, використовувався як потужний інструмент репрезентації імперської політики. У цій системі професійні свята відігравали не менш важливу роль.

радянська доба в українській історії активно використовувала їх для пропаганди своєї комуністичної ідеології. Варто згадати свята на честь революції, «великого жовтня», день народження леніна та інших апологетів радянського режиму, які були покликані утвердити першооснови так званого демократичного централізму та публічно демонструвати об’єднуючу лояльність народу до влади.

Ще одним джерелотворчим завданням комуністичної внутрішньої політики, без перебільшення, було плекання «homo sovieticus» — «радянської людини» як будівника комунізму, яка забула про своє походження та національну ідентичність. Вона мала бути відданою праці, колективу та державі й, звісно, партії. Тут у хід йшли вже професійні свята, які підкреслювали важливість усуспільненої трудової діяльності на користь радянської держави та підпорядкування особистих інтересів «загальнонародним». Свята часів срср найчастіше пов’язувалися із радянськими чи «викристалізованими» російськими імперськими історичними подіями включно з «ідеологічними міфами», які активно вигадувала та продукувала пропаганда. Крім того, радянські професійні свята фактично стали інструментом русифікації, оскільки ігнорувалися культурні особливості, традиції та власна історія розвитку інших народів срср.

Важливо розуміти й те, що професійні свята в радянському союзі не були тільки днями додаткового відпочинку. Вони виступали невід’ємною частиною тоталітарної системи, яка насамперед під ленінським гаслом «облік і контроль» прагнула контролювати будь-які сфери життя людини, зокрема її почуття належності до професії. Тому сьогодні Україна не просто має можливість, а зобов’язана позбутися імперського спадку в будь-яких виявах та обов’язково створити виважену власну систему професійних свят, що відповідає українським цінностям та історичній пам’яті, а також максимально адаптованих до європейських демократичних традицій.

Наприклад, навіть сьогодні, в часи повномасштабної агресії російської федерації, є українці, які святкують 23 лютого «день радянської армії і військово-морського флоту», бо це для них традиція. Для свідомих громадян України таке «святкування» огидне, проте це лиш підкреслює вплив нав’язаних календарних дат на свідомість пересічної людини.

Нині в Україні протягом календарного року офіційно визнається майже 70 професійних свят. Звісно, значна частина з них запроваджувалася вже за часів незалежності держави України і вже не має відчутного «імперського сліду». Проте залишається надзвичайно важливим докладно проаналізувати підстави встановлення дати для кожного професійного свята і рішуче викорінити радянські та російські.

Як на практиці розв’язувати проблему дерадянізації календаря? Розглянемо на прикладі професійних свят у геодезії та землеустрої. Указом Президента України від 07.02.1995 р. № 110/95 «Про День геолога» встановлено професійне свято працівників геології, геодезії та картографії — День геолога, яке відзначається щорічно у першу неділю квітня. Але це свято фактично було запозичене із «Дня геолога в срср», згідно з указом президії верховної ради срср від 31 березня 1966 р. на «відзначення заслуг радянських геологів у створенні мінерально-сировинної бази країни».

Указом Президента України від 11.12.1999 р. № 1556/99 «Про День землевпорядника» в нашій державі установлено професійне свято — День землевпорядника, яке відзначається щороку в другу суботу березня. Ця дата майже збігається із «Днем працівника геодезії і картографії», що відзначається в росії у другу неділю березня (указом президента російської федерації від 11 листопада 2000 року 
№ 1867) і обґрунтовується тим, що саме у березні відбулися важливі події для російської геодезії та картографії, а саме: у 1720 р. цар петро I підписав указ, що поклав початок картографічної зйомки в росії, а 15 березня 1919 р. радою народних комісарів ррфср було підписано декрет «Про заснування Вищого геодезичного управління» при Науково-технічному відділі Вищої ради народного господарства ррфср. Очевидно й безумовно, що за таких обставин це вимагає уточнення дат святкування професійних свят землевпорядників, геодезистів та картографів в Україні.

Але як визначити нові дати професійних свят або за якими критеріями? По-перше, потрібно добре розуміти міжнародний контекст та, власне, історію розвитку професії в незалежній Україні. Так, на планетарному рівні дискусія щодо відзначення професійного дня землемірів розпочалася за ініціативою Міжнародної федерації землемірів (International Federation of Surveyors — FIG) у 2008 році. Рада європейських геодезистів (Council of European Geodetic Surveyors — CLGE) вирішила відзначати перший День європейського землеміра у 2012 році, приурочивши його до 500-річчя від дня народження фламандського географа та картографа Герарда Меркатора. Винайдені ним картографічні проєкції дотепер фахівці використовують у багатьох сферах економіки, оборони й управління. У 2013 р., під час засідання Генеральної Асамблеї CLGE на Європейській космічній виставці в Будапешті (Угорщина), президентом CLGE Жаном-Івом Пірло, представником Національного товариства професійних землемірів США (NSPS) Джоном Хохолом та національним делегатом Угорщини Дьйордем Домокосом було підписано Будапештську декларацію, яка закликала Міжнародну федерацію землемірів (FIG) встановити Всесвітній день землеміра (Global Surveyor’s Day) 21 березня та приурочити його до астрономічної події — моменту весняного рівнодення. Вперше відзначення Всесвітнього дня землеміра відбулося 21 березня 2018 р. у штаб-квартирі Світового банку у Вашингтоні, США. Нині Всесвітній день землеміра 21 березня святкують геодезисти на всіх континентах.

Очевидно, найбільш правильним рішенням стає запровадження професійного свята геодезистів та картографів (окремо від професійного свята працівників геології), відповідно до світової та європейської традиції святкування Всесвітнього дня землеміра, назвавши його «День геодезії та картографії», який відзначатиметься щорічно 21 березня.

Щодо професійного свята землевпорядників, то тут варто спиратися на перебіг національних подій. Наприклад, однією із найважливіших історичних віх для українського землеустрою стало ухвалення 25 жовтня 2001 р. Верховною Радою України чинного Земельного кодексу України, що системно визначив поняття, мету та завдання землеустрою, його зміст, передбачив необхідність регулювання окремим законом здійснення землеустрою в державі. Саме цей Земельний кодекс України дозволив істотно пришвидшити земельну реформу в Україні у грудні 1999 р. та широкомасштабне виконання землевпорядних робіт для її реалізації, закріпив основну роль землеустрою у питаннях набуття і реалізації прав на землю в Україні, встановленні та зміні меж адміністративно-територіальних одиниць, захисті довкілля і культурної спадщини, формуванні сталого землекористування. За таких умов цілком логічно перенести щорічне відзначення Дня землевпорядника України на 25 жовтня, приурочивши це професійне свято до дня ухвалення базового документа земельного права незалежної України.

Оскільки саме гарант Конституції ініціював приведення до міжнародних норм і цінностей святкування в країні професійних свят, а відповідну роботу, згідно з дорученням уряду № 29187/0/1-23 від 16.09.2023 р., повинно здійснювати Міністерство культури та інформаційної політики України, власне бачення стосовно доцільності щорічного святкування Дня землевпорядника саме 25 жовтня в нашій державі, після відповідних фахових консультацій, виклав у листі на ім’я в. о. міністра Ростислава Карандєєва. Його офіційно підтримала Асоціація фахівців землеустрою України (президент — Анатолій Полтавець) й визнані у фаховому середовищі світу українські провідні вчені й освітяни галузі на кшталт декана факультету землеустрою Національного університету біоресурсів і природокористування України, професора Тараса Євсюкова, легендарного академіка НААН Леоніда Новаківського і членів-кореспондентів НААН Андрія Мартина та Ірини Новаківської, а також інші.

Звичайно, остаточне рішення щодо системи професійних свят залишається за Президентом України, адже ці календарні дати визначаються саме його указами. Проте очевидною та нагальною є потреба в декомунізації і дерусифікації українського календаря, однією із найважливіших дат якого обов’язково має стати День Перемоги України.

Віктор ВЕРГУНОВ,
почесний академік НАПН України, академік НААН, директор Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН.