Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендує Верховній Раді України взяти за основу проект змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі (№ 10249).

Таке рішення народні депутати ухвалили під час засідання профільного комітету. До обговорення долучили міністерку соціальної політики Оксану Жолнович.

Для того, щоб привести національне законодавство у відповідність до Стамбульської конвенції, парламентарії пропонують, зокрема, виключити випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі зі сфери застосування медіації (альтернативне врегулювання суперечок із залученням посередника, який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію). Йдеться і про доповнення переліку підстав, за якими може бути пред’явлений позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, а також про недопущення застосування заходів щодо примирення у випадку, коли хтось із подружжя вчинив домашнє насильство. Народні депутати хочуть змінити перелік суб’єктів, що здійснюють заходи у сферах запобігання та протидії насильству за ознакою статі. А також розмежувати повноваження між Міністерством соціальної політики та Національною соціальною сервісною службою в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі тощо.

За словами голови підкомітету в справах сім’ї та дітей Тетяни Скрипки, законопроект № 10249 визначений урядом як такий, що «спрямований на виконання рекомендацій Європейської Комісії, представлених у Звіті про прогрес України в межах Пакету розширення Європейського Союзу 2023 року». Члени комітету підтримали основну ідею таких змін, але й висловили зауваження до окремих положень. Так, сумнівною парламентаріям видається пропозиція про перейменування «кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей» на «спеціалізовану «гарячу лінію» з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, зокрема сексуальному, пов’язаному зі збройним конфліктом, та насильству стосовно дітей». «Кол-центр — це державна установа, що має територіальні відділення в усіх регіонах України. Це служба допомоги тим, хто потерпає від домашнього насилля, насилля над дітьми. А урядовий контактний центр — це центр прийняття і обробки звернень громадян. Тож повноваження цих двох суб’єктів дуже різняться», — прокоментувала Тетяна Скрипка.

Члени Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики погодилися також із зауваженнями колег із Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій та фахівцями Головного науково-експертного управління з приводу відсутності визначеності поняття «сексуальне насильство, пов’язане зі збройним конфліктом» та недоцільності його використання в законі про запобігання та протидію домашньому насильству.

Під час засідання парламентарії обговорили також проект змін до статті 212 Сімейного кодексу щодо визначення осіб, які не можуть бути усиновлювачами (№ 10298). Цей законопроект охоплює два напрями. Суть першого, обумовленого збройною агресією росії, полягає в тому, щоб не допустити усиновлення дітей особами, що ставлять під загрозу право України на незалежність. Тобто йдеться фактично про унеможливлення передачі дітей на виховання особам, притягнутим до відповідальності за колабораційну діяльність, та особам, що підривають національну безпеку України. Другий напрям пов’язаний з явищами домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Сьогодні особа, що вчинила домашнє насильство та була притягнута до кримінальної відповідальності за статтею 126-1 Кримінального кодексу, не може бути усиновлювачем. Але більшість випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі кваліфікують як адміністративні правопорушення. Виникає ризик, що дитина буде передана на виховання до особи, яка піддавалась адміністративному стягненню за вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі. Держава не має права ризикувати життям та здоров’ям дитини, передаючи її на виховання кривднику, наголошувалося під час засідання. Зміни   № 10298 вирішили також рекомендувати парламенту взяти за основу.

Так само в першому читанні члени комітету рекомендують прийняти зміни до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання Україною Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (№ 10176).

На сайті Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики зазначається, що серед інших питань народні депутати обговорили також діяльність Державної служби України у справах дітей. Зокрема, на засіданні заслухали новопризначеного керівника цієї структури Петра Добромільського. «Маю декілька програм, які хотілося би масштабувати на всю Україну. Важливо максимально приділити увагу сфері усиновлення та популяризації усиновлення... Є питання щодо діяльності служб і в областях, і в районах. У територіальних громадах є питання з кадрами. Багато роботи щодо дітей, які перебувають за кордоном», — зазначив він.

«Поважаю Петра Петровича за його позицію, що він розуміє, що має захищати дітей. Не надавати послуги, а саме захищати. Подобається те, що людина прийшла з регіону і реально розуміє, з чим треба буде працювати. Це також важливий момент», — наголосив заступник голови комітету Павло Сушко.

А наприкінці засідання народні депутати обговорили стан виконання закону про державну допомогу сім’ям з дітьми в частині реалізації права сімей на отримання одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» (або грошової компенсації замість такої допомоги) та стан реалізації інших програм захисту прав дітей. Парламентарії озвучили проблеми, які виникають у регіонах з отриманням натуральної допомоги, та звернулися до міністерства з проханням надати більш детальну інформацію про усунення недоліків, які були зазначені у Звіті Рахункової палати України.