Робота над іншими 300 ще триває. Як розповідає співзасновниця унікального проєкту Мар’яна Ковальчук, волонтери з фотографій і відео, знятих за мирного життя до повномасштабного вторгнення росії в Україну, а з початком великої війни — в окопах, на передовій, під час бою, відтворюють історію життя та подвигу бійців, які загинули. Змонтовані мініфільми розміщують на сервісі збереження спогадів, де за допомогою QR-коду на пам’ятній дошці можна дізнатися про те, як жив і ким був полеглий захисник, що про нього кажуть побратими, які цінності сповідував, що заповів нащадкам.

Унікальний стартап став рефлексією рідних та друзів на втрату найрідніших і найближчих людей на війні. З фронту не повернувся й старший брат Мар’яни Ковальчук — командир протитанкового відділення роти вогневої підтримки десантно-штурмового батальйону 35-річний Юрій Ковальчук.

«У перші дні повномасштабної війни він без вагань пішов до військкомату, взяв зброю й вирушив на фронт, — розповідає Мар’яна Ковальчук. — Аби рідні його не відговорили, відключив телефон. Брат мужньо боронив рідну землю до останнього. Загинув 2 жовтня 2022 року під Ізюмом, виконуючи бойове завдання».

Обов’язок кожної родини, яка втратила своїх рідних на війні, — зберегти пам’ять про Героїв. Коли Мар’яна дізналася про команду волонтерів, яка почала створювати цифрові пам’ятники захисникам, приєдналася до них і написала нарис про свого брата. На її думку, важливо, аби образ кожного воїна, який відав своє життя за Батьківщину, не збляк, а подвиг — не був забутий.

«Важливо, щоб пам’ять про кожного загиблого воїна була збережена на роки. Для нас і для нащадків», — каже співзасновниця проєкту.

Фото та відео для мініфільмів волонтерам надають рідні, близькі, побратими Героїв. Вони самі й обирають тему розповіді, підказують, на чому акцентувати увагу, підсилюють матеріали поетичними рядками чи закликами. Наприклад, на цифровому пам’ятнику загиблого 15 березня 2023 року Володимира Березюка читаємо звернення Героя до кожного з нас: «Не плачте. Я повернусь. Я обіцяю. Я сам вибрав цю дорогу...»

У наше життя полеглі воїни повертаються саме завдяки таким громадським ініціативам як «Спогади крізь віки».

«Це міжнародний проєкт для всіх, — зазначає Мар’яна Ковальчук. — Доки живі побратими наших захисників, ми можемо максимально дізнатися про те, яким був воїн. Ми повинні це робити зараз, не відкладаючи на потім. Ми можемо розповісти про кожного. Герой віддав найдорожче — своє життя. Наша місія — зберегти його ім’я для історії, для майбутніх поколінь».

Волонтерка наголошує, що команда проєкту працює по всій Україні, незалежно від того, де народився, жив Герой. «Ми приймаємо заявки на створення цифрових пам’ятників воїнам. Кожна людина може її залишити на нашому сайті. Ба більше, і сама може стати частиною нашої команди, яка виконує складну, але необхідну роботу. У нашій команді — менеджери, сценаристи, люди, які озвучують відео. Менеджери комунікують з рідними, збирають усю необхідну для фільму інформацію», — розповідає Мар’яна Ковальчук (на знімку).

Волонтери зазначають, що проєкт розвивається. Для його успішної реалізації та створення нових цифрових пам’ятників воїнам необхідні сприяння і допомога влади та громад — інформаційна, організаційна, технічна, фінансова.

«Наші захисники творять історію там, на фронті, а ми її зберігаємо тут. Це наш святий обов’язок», — наголошує Мар’яна Ковальчук.

На знімках: пам’ятні сторінки на честь Героїв.

Фото надано Мар’яною Ковальчук.