Одним з таких способів є створення інституту викривачів корупції. Про його можливості, гарантії для борців та винагороди за викриття корупційних злочинів «Голос України» розпитав у заступниці голови парламентського Комітету з питань антикорупційної політики Олени Мошенець.
— Пані Олено, як давно в Україні з’явився інститут викривачів корупційних діянь?
— На законодавчому рівні поняття «викривача» вперше в Україні було закріплено у 2014-му Законом України «Про запобігання корупції». А в 2019-му було значно розширено права та гарантії захисту викривачів, зокрема, на безоплатну правову допомогу, конфіденційність, забезпечення безпеки викривача та його близьких осіб у разі загрози життю та здоров’ю, на отримання психологічної допомоги, захист трудових прав тощо. Також було передбачено можливість викривачу отримати винагороду у розмірі 10 відсотків від грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру завданих державі збитків від злочину, якщо винуватість особи буде доведено.
— Чи можна назвати діяльність викривачів ефективною?
— У вересні 2023 року Національне агентство з питань запобігання корупції запустило Єдиний портал повідомлень викривачів, який значною мірою підвищує ефективність боротьби з корупцією за допомогою саме добровільних борців. Уже можемо бачити результативність цього проєкту. Так, за період його існування надійшло 1889 повідомлень, 616 з яких уже розглянуто. Ще 294 заяви перебувають на стадії опрацювання. 30 повідомлень були визнані такими, що надійшли від викривачів.
Необхідність створення цього порталу була передбачена ще у Законі України «Про запобігання корупції», ухваленому Верховною Радою у жовтні 2014-го. Згодом з’явилися інші законодавчі ініціативи — Закон України «Про засади державної антикорупційної політики на 2021—2025 роки» та Державна антикорупційна програма на 2023—2025 роки.
Створений портал гарантує викривачам головне — конфіденційність і анонімність. Тому можемо стверджувати, що портал дав нове дихання інституту викривачів в Україні.
— Чи потрібно якось документувати факти корупції — фото, відеозйомка, чи достатньо самого повідомлення? Як відрізнятимуть фальшиві повідомлення від справжніх корупційних діянь?
— Найголовніше — повідомлення має містити фактичні дані про корупційний злочин. Такими вважаються ті, що містять відомості про обставини правопорушення: місце й час, особа, яка вчинила злочин тощо. Викривач при оформленні повідомлення має також внести дані про джерело отримання інформації, а також додати підтверджуючі матеріали, до яких, серед іншого, може належати фото чи відеозйомка.
Викривач самостійно обирає, через які канали подати повідомлення: внутрішні, регулярні, зовнішні.
Внутрішні канали — способи повідомити про корупцію всередині організації керівнику чи уповноваженій особі.
Регулярні канали — способи повідомити про корупцію спеціально уповноваженому суб’єкту у сфері протидії корупції (органам прокуратури, Нацполіція, НАБУ, ДБР, НАЗК).
Зовнішні канали — способи повідомити про корупцію через фізичних та юридичних осіб, зокрема через: ЗМІ, громадські об’єднання, професійні спілки. Інформація, повідомлена викривачем через зовнішні канали, вноситься до Єдиного порталу повідомлень викривачів.
Попередній розгляд повідомлення становить не більш як 10 днів. На цьому етапі перевіряється відповідність Закону України «Про запобігання корупції», у разі відповідності
— наступає інший етап «перевірка інформації», якщо вона не підтверджується, то розгляд зупиняється. Якщо повідомлення не відповідає вимогам закону, то його розглядають як звернення громадянина.
Отож перевірка повідомлення — це комплексний процес, під час якого достовірність кожного факту перевіряється уповноваженими на те органами, тож виявлення недостовірної інформації у повідомленні буде помічене на етапі перевірки інформації.
— У вітчизняній пресі нерідко повідомляють про факти зловживань посадовцями. Чи можуть ЗМІ заробляти на викритті корупційних діянь?
— За законом викривачем може бути людина, яка безпосередньо натрапила на факт корупції у своїй організації з боку колег чи керівництва або з боку контрагентів, наприклад. Тож якщо журналіст виявляє факти корупції саме у своїй редакції, то він може стати викривачем...
— Який захист гарантує держава викривачу корупції? З яких джерел фінансуватиметься такий захист?
— Держава гарантує викривачам корупції захист згідно зі статтею 53 Закону України «Про запобігання корупції». Цей захист поширюється і на їх близьких осіб, включаючи заходи захисту їх життя, здоров’я, майна та житла.
До них можуть бути застосовані заходи, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Зокрема: особиста охорона, охорона житла і майна, видача спеціальних засобів індивідуального захисту, використання технічних засобів контролю та спостереження, заміна документів та зміна зовнішності, зміна місця роботи або навчання, переселення в інше місце проживання.
Фінансування такого захисту здійснюється за рахунок державних коштів, призначених на забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
— Наскільки цей механізм дієвий у боротьбі з корупційними діяннями з досвіду європейського чи американського?
— Більшість демократичних країн мають спеціальні закони, що регулюють питання захисту осіб, які повідомляють про корупційні порушення. Ці закони захищають викривачів, які не лише повідомляють про корупцію, а й інші порушення законодавства країни. До таких країн належать, зокрема, Сполучені Штати Америки, Австралія, Велика Британія, Японія, Нідерланди, Литва, Південна Корея. Зазвичай ці закони визначають не лише гарантії захисту викривачів, а й можливість застосування фінансових стимулів до осіб, які повідомляють про порушення (10—25 відсотків від вилучених коштів і штрафів у США та до 2 млн доларів — у Південній Кореї).
За даними Центру протидії корупції, «економічний ефект» від викривачів корупції у США впродовж дії закону з 1986 року сягнув 35 млрд доларів. При цьому кількість фіксування нових випадків викриття постійно зростає...
— Скільки вже викривачів корупції в Україні «заробили» на корисній інформації?
— В Україні два такі випадки вже мали місце у 2023 році: коли ВАКС ухвалив рішення про виплату винагороди викривачу корупції у сумі майже 13,3 млн грн та коли було викрито спробу підкупу за 6 млн доларів очільника САП. Тоді 1,68 млн грн було призначено виплатити викривачу, який повідомив антикорупційні органи про цю пропозицію.
Сподіваюсь, у наступні роки кількість тих, хто бажає боротися з корупцією та ще й заробити на її викритті, збільшуватиметься...
П’ять кроків від Олени Мошенець, щоб стати викривачем корупції і отримати грошову винагороду
1. Визначте, чи справді ви викривач:
— ви — фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства);
— маєте достовірну інформацію про корупцію;
— ця інформація стала вам відома у зв’язку з вашою діяльністю (трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою).
2. Повідомляйте про корупцію, якщо стали свідком:
— незаконних подарунків чи хабара;
— незаконного збагачення;
— зловживання впливом;
— конфлікту інтересів тощо.
3. Куди повідомити про корупцію?
— на Єдиний портал повідомлень викривачів корупції: http://surl.li/nfkcw
Портал гарантує викривачам конфіденційність, анонімність і доступ до перебігу розгляду їх повідомлень.
4. Отримайте захист:
— у разі загрози життю, здоров’ю та майну викривача і близьких осіб викривач може отримати захист від держави;
— викривача не можна звільняти чи переслідувати через його повідомлення.
5. Отримайте винагороду 10 відсотків від суми, стягнутої з корупціонера (але не більш як 20 млн грн). Сума хабара має становити понад 13 млн грн.
Фото з особистого архіву Олени Мошенець.
