Це можна побачити на прикладі чернівецького хірурга, доктора медичних наук, начальника підрозділу проктології Чернівецької обласної клінічної лікарні Бочарова Андрія Володимировича.
Приклад цього фахівця, котрий у хірургії понад 35 років, свідчить, що наразі в Україні тилових лікарів нема. Військові госпіталі, на жаль, не справляються з напливом поранених бійців. Тому до строю стала практично вся вітчизняна медицина.
Для медиків на передовій головним завданням є зберегти життя пораненому. Вони працюють в екстремальних умовах, які вимагають не лише майстерності, але й мужності та швидкості. Але вони обмежені у часі та інструментарії.
Далі врятовані бійці доправляються до госпіталів та шпиталів у областях. Чернівецька обласна клінічна лікарня одна з таких. Тут кваліфікована допомога військовим поставлена на потік, і головним завданням є вже боротьба за здоров'я наших героїв та зусилля спрямовані на те, щоб повернути їх до повноцінного життя.
Часом навіть виправивши об'єктивні недопрацювання колег на передовій.
Так ось, усього за 2022-2023 роки військовим у відділенні проктології Чернівецької обласної клінічної лікарні проведено 173 операції.
За січень-березень 2024 року вже прооперовано 31 воїна.
Також за два минулих роки зроблено 43 оперативних втручання тимчасово переміщеним особам.
Всього у 2022 році проведено 655 операцій. У 2023-у – вже 775.
У відділенні проктології з початку війни щоденно оперується та лікується, приблизно, 6-7 військових.
Таке враження, що війна зовсім поруч, а не за сотні кілометрів...
Уламкове чи кульове ушкодження кишківника є дуже болючим та небезпечним. І ця зона не завжди прикрита бронежилетом, – розповідає Андрій Бочаров.
«Нестерильні фронтові умови – це загроза перитоніту та сепсису, і це смертельна небезпека. А побратимам та санітарам доводиться виносити поранених з-під ворожих обстрілів, коли головним завданням є доправити бійця до лікарів.
А вже тут, на місцях, у госпіталях та лікарнях ми робимо усе, щоб не тільки врятувати здоров'я наших воїнів, а й повернути їх до активного життя.
Це молоді хлопці, яким ще жити та жити, у багатьох родини та маленькі діти, а ще солдат завжди хоче виглядати бравим, як на параді Перемоги. Подобатися жінкам, почуватися впевнено та комфортно.
Тому перспектива тривалий час, або й роки, ходити зі «стомою» на поясі для багатьох є моральною трагедією, людям не зручно, деякі попервах навіть уникають побачень з рідними.
І ви би бачили, якою радістю, навіть щастям, горять очі тих, хто після реконструктивної операції позбавляється вимушеної необхідності жити з цією хірургічною торбинкою. Це ті, яким ми повертаємо можливість виконувати фізіологічні потреби у природний спосіб. Для людини, це як друге народження», – каже хірург.
Лікар розповів про військового з Чернівецької області Івана Торака. Чоловік втратив на фронті обидві ноги, а також отримав важке поранення черевної порожнини. Людину вдалося врятувати, але воїн, який родом із гірської Путили, має дуже активну життєву позицію.
Попри втрату кінцівок, він не тільки мріяв, а й все робив для того, щоб швидше стати на ноги, тобто на протези. З протезами йому допомогли, і завдяки потужній волі 50-річний Іван почав заново вчитися ходити, але виникла проблема. Він був змушений користуватися «стомою», а вона заважала закріпити ремені протезів на поясі. І це було для нього трагедією.
Та була проведена майже унікальна операція на кишківнику, щоби прибрати цей некомфортний медичний аксесуар із його життя.
«Все склалося добре, невдовзі чоловік поїхав додому до сім'ї. Ви би чули, з якою радістю він кричав мені у телефон: «Лікарю, я ходжу!». За таке потрібно боротися. Це і є сенсом нашої роботи», – каже Андрій Бочаров.
Інший військовий Сергій Андрєєв – одесит. Молодий офіцер, якому лікар Бочаров зробив реконструктивну операцію кишківника, і для хлопця справжнім щастям було повернутися до нормального життя.
«Нарешті я сам ходжу в туалет!», – радісно заявив він журналістам.
Таку ж складну операцію переніс й інший захисник – Михайло Федірчик, з яким ми теж поспілкувалися. Він теж сьогодні майже у строю і радіє життю.
Війна зробила українську медицину дуже оперативною. У прямому і часовому змісті. Наші лікарі теж стали до бою єдиним фронтом.
Той же Андрій Бочаров, який ще й є головним експертом Департаменту охорони здоров'я Чернівецької ОВА з хірургії, на постійному прямому зв'язку з керівництвом та колегами зі Львова та Національного Наукового Центру хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України. Інших провідних центрів хірургії нашої країни.
Він постійно відвідує всі украй важливі в нинішніх військових умовах конференції та консультативні зустрічі з колегами.
Лікар розповів, що неодноразово пропонувався у госпіталь у Дніпрі, чи якийсь інший поблизу передової. Але не отримував гарантій, що одразу ж прибуде до операційного столу. Йому сказали, що він не менше потрібен тут. Адже майже щодня з того ж Львова, куди доправляли поранених з прифронтових медзакладів, у чернівецьку обласну лікарню хворих привозили буквально автомобільними колонами...
А ще Андрій Бочаров активно займається волонтерською допомогою. Він показав фотографію з подякою від військових, яким медики постійно відправляють різноманітну допомогу, у тому числі нещодавно рацію, яку вони попросили придбати...
«Захищати Батьківщину пішли усі патріотично налаштовані чоловіки та жінки, переважна більшість з них попередньо не консультувалися з лікарями та не згадували про задавнені болячки, котрі далися взнаки у бойових умовах.
Але якщо у бійця був, наприклад, задавнений геморой, то зміна харчування, фізичні та психологічні навантаження, переохолодження, той же боєкомплект, часто призводять до загострення. І ці операції потрібно робити невідкладно, щоби повернути боєздатність воїну», – розповідає Андрій Бочаров.
А крім військових та переселенців, у відділенні ще солідна черга хворих, яким потрібно робити планові операції. Це теж громадяни, котрі потребують медичної допомоги, адже сьогодні важко усім. У когось рідні у ЗСУ, а хтось потерпає від тривог, обстрілів, стресів, панічних атак. Що відбивається на здоров'ї.
...Тому умовою нашої зустрічі з лікарем було, щоб вона відбулася до 8-ї години ранку, бо далі потік операцій. Субота і неділя теж переважно робочі. Часто доводиться підриватися і серед ночі, коли у прооперованих погіршується стан, або починаються кровотечі. Це теж фронт.
Проктологічні операції у відділенні проводять апаратом LigaSure, який використовує метод зварювання. До речі, американці 15 років тому запозичили цю технологію на основі апаратів знаменитого українського інженера та матеріалознавця Бориса Патона.
Як наголосив хірург, захворювання може загострюватися навіть від перепаду тиску, тому обстежуватися після 40 років потрібно регулярно. До слова, товста кишка залежно від зросту людини має довжину 160-180 сантиметрів.
А сучасні відеоколоноскопи вже озброєні смартнаведенням, яке дозволяє лікарю зосередитися на обстеженні саме проблемної ділянки кишківника.
Почастішали і випадки раку кишківника, що теж вимагає оперативності та майстерності хірурга.
«Як лікар зазначу, мені дуже прикро діагностувати у пацієнтів складні захворювання кишки. Коли ти бачиш, що за вчасного звернення цього можна було б уникнути. Похід до проктолога люди відкладають найчастіше. Але зважаючи на ті тривожні дзвіночки, які подає статистика онкозахворювань, нехтувати цим не можна.
Тож будьмо уважними до свого здоров'я, довіряйте лікарям, разом переможемо. І хворобу, і ворога, який вдерся на нашу землю», – заявив наостанок Андрій Бочаров.
Фото надані медзакладом.
