Унаслідок ракетної атаки рф 25 березня в Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (КДАДПМД імені М. Бойчука) знищено фонди дипломних робіт випускників, що збиралися впродовж 80 років. Під завалами опинилися художні роботи відомої бойчукістки Марії Котляревської, передані закладу її сином Михайлом Кульбаком. Пошматовано роботи з виставки «Українська жінка в полум’ї війни» педагогів, студентів академії й художників з різних куточків України, яка нещодавно відкрилася в конгрес-холі закладу. Твори, які вдалося врятувати, потребують значної реставрації, тож академія звертається до всіх небайдужих по допомогу в порятунку безцінного мистецького та історичного надбання.

— Фрагмент іконопису випускників академії можна побачити біля паркану, — каже ректорка академії Олена Осадча. — Це робота Інни Ільченко «Преображення Господнє».

Ікону розірвало на шматки — так росіяни нас привітали зі святом Благовіщення. За щасливим збігом обставин ніхто не загинув. Госпіталізовано завідувачку лабораторії, яка лише тиждень тому влаштувалася на роботу. Повністю зруйновано частину навчального корпусу: спортивний зал, конгрес-хол та виставковий центр. Добре, що в спортзалі в цей час не було занять! Знищено майстерню станкового живопису. Вибуховою хвилею винесло вікна, двері й навіть батареї в інших приміщеннях. Чимало наших студентів зберігали в майстернях свої матеріали — фарби, мольберти, підрамники з полотном, планшети. Тепер усе це втрачено.

— Викладачі встигли вивести студентів з приміщень. Але все трапилося так швидко, що в сховище спускалися вже крізь хмари пилюки, — додає методист художнього салону, популяризаторка творчості Михайла Бойчука Аліна Банкова. — Наш заклад практично єдиний, де у фондах відображено всі регіони України в декоративно-ужитковому мистецтві. Є великі втрати в кераміці, в металі, у ткацьких виробах, у вишивці, в художніх полотнах, в сценічних костюмах. Іроди ударили саме по конгрес-холу і мистецькому салону. Тепер дістаємо з руїн фрагменти, які вціліли, щоб відреставрувати і залишити для нащадків. Серце кров’ю обливається!

Під час атаки знищено створений в академії музей Михайла Бойчука.

— Тут були інформаційні планшети, присвячені його творчості, а також окрема стійка з керамічними творами наших студентів і викладачів. Разом з рештою знищено й роботи бойчукістів, — підраховує втрати доцент кафедри монументального живопису заслужений діяч мистецтв України Роман Петрук.

Потрапили під завали і роботи заслуженої художниці України Катерини Косьяненко та самого Романа Петрука — зокрема, написаний під час широкомасштабного вторгнення знаковий твір під назвою «Повітряна тривога»...

— Вони привласнюють наших художників, а українців хочуть знищити як націю. Тут усе однозначно, — додає Роман Петрук.

— Приміщення відновимо, але мистецькі і культурні цінності знищено, — показує у бік зруйнованих виставкових залів викладач кафедри художньої кераміки, дерева, скульптури та металу Ілля Поп’юк.

Відтоді як НКВСники стратили Михайла Бойчука, технології убивства значно вдосконалились — росіяни дистанційно знищили половину закладу, що дбає про збереження його пам’яті.

— Наша академія визначила своєю місією формування української ідентичності в мистецтві. Ми зберігаємо, досліджуємо, популяризуємо, відновлюємо українське народне мистецтво, традиційні художні ремесла. Вивчаємо й інтегруємо це в сучасні твори мистецтва. Це важливо для державотворення, для формування української ідентичності, — зазначає Олена Осадча.

Доки ДСНСники під керівництвом викладачів витягають з-під купи розбитої цегли більш-менш вцілілі роботи, в російських телеграм-помийках брешуть, що тут був «штаб цивільної оброни».

Студентів академії перевели на онлайн-навчання, тож дехто з них поїхав з Києва додому. Мешканці окупованих та прифронтових територій залишаються в гуртожитку.

Через російську атаку нині тут немає газу, тому академія просить допомогти в забезпеченні електроплитами.

— У нас пів гуртожитка — це люди, яким нікуди подітися, — розповідає першокурсниця Інна. — Я залишаюся теж. У моєму Запоріжжі набагато небезпечніше: 40 кілометрів до фронту, нещодавно атакували ДніпроГЕС. У мене сьогодні була просто панічна атака, — мимоволі дістала з пам’яті все, що пережила вдома. Росіяни любили починати нас обстрілювати о 12-й ночі. Саме тоді в місті лунала сирена, і до третьої ранку вони запускали по 5—10 ракет. Як мінімум... Щодня. Молитва — це все, що нам залишалося.

У Києві хоча б є метро, куди можна сховатися.

Розташована поряд «хрущовка» внаслідок атаки частково позбулася вікон. Доки представники комунального підприємства затягують їх плівкою та закривають ОСБ-плитами, на іншому боці вулиці Аліна разом з колегами із загону швидкого реагування Товариства Червоного Хреста України готує чай для всіх, хто пережив цей недобрий ранок в академії чи поблизу неї. Поряд у наметі оговтувалися від пережитого мама з донькою років десяти.

— Ми не даємо заспокійливих, — зауважує Аліна. — Просто вкриваємо, зігріваємо, даємо чай та розмовляємо з людьми. Як треба — надаємо першу домедичну допомогу.

Поряд спостерігає за діями рятувальників, які розбирають завали, водій тролейбуса Віктор. У момент вибуху транспорт рухався на швидкості і «за п’ять секунд» мав опинитися навпроти академії.

— Довелося різко загальмувати, випустити пасажирів, — зітхає Віктор. — Нам усім цього ранку дуже пощастило.


Ректорка академії Олена Осадча з врятованою студентською роботою, присвяченою Михайлу Бойчуку.

Фото автора.

Так виглядає Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука після російської ракетної атаки.

 

Дмитро Крохмалюк показує врятовану роботу старшого викладача кафедри мистецтва текстилю, вишивки та костюма Катерини Лісової.

 

«Під завалами опинилися твори бойчукістів. Понівечено студентські роботи, котрі мають 80-літню історію.», розповідає методист художнього салону академії Аліна Банкова.

 

Завдяки цій дівчині студентський гобелен повернеться до фондів закладу.