— Українська вишивка — це своєрідний літопис життя нашої родини. Моя мама Марія Єфімець, яка живе у селі Сварицевичі Дубровицької громади, перейняла це від своєї мами, моєї бабусі. Гаптує моя рідненька тільки гладдю. Вона каже, що душа лежить до цієї техніки. Дуже любить вишивати квіти — мальви й волошки виходять у неї як справжні. А які гарні в моєї мами вишиті рушники. Будучи вже бабусею прекрасних онуків, також намагається знайти час і зобразити свої мрії та думки на тканині. Внуки, прибігаючи до неї, завжди просять дістати з шафи її роботи.
— Уся наша родина, хоч із якого боку глянь, творча, — ділиться думками Євгенія Швайко. — Бабуся Тетяна співала, наче соловей, бабуся Євгенія обожнювала ткати, мама вишиває...
— З початком повномасштабної війни я більше цікавлюся історією, минулим і ще більше починаю ненавидіти москалів. Вороги заперечують нашу історію, культуру. На це скажу: це неправда, ми свято бережемо вікові традиції і звичаї нашого народу. Це видно на прикладі нашої родини, самобутнього села Сварицевичі, де з покоління в покоління передаються народні звичаї та обряди, традиції українських ремесел, вишивання... — каже Євгенія Швайко.
Записала Люба КЛІМЧУК.
На знімках: майстриня вишивки із поліського села Сварицевичі Марія Єфімець; її донька, культпрацівниця, поетеса Євгенія Швайко.
Фото надано автором.
