Реабілітаційний заклад назвали «Фенікс». Головний корпус розрахований на одночасне перебування 50 осіб. Загалом тут сім приміщень, розташованих на площі в сім гектарів. Місця багато, тому з часом прийматимуть до 200 людей. Організатори припускають, що «Фенікс» стане першим у Європі реабілітаційним центром, створеним українською громадою за власні гроші.
Як українцям вдалося отримати стільки будівель і землі для втілення задуманого? Де беруть кошти на облаштування? Коли зможуть прийняти перших військових і не тільки їх? Про це «Голосу України» розповіли ініціатори проєкту: президент асоціації HELPUA.PT («Допомога Україні») Роман Куртиш і голова правління Ірина Давидовська (Рибачок).
ДОВІДКОВО
Роман Куртиш - з Новодністровська Чернівецької області. У 2004-му він, тоді другокурсник Інституту міжнародних відносин університету імені Шевченка в Києві, приїхав у Португалію подивитися футбольне Євро. Так і залишився в цій країні. Працював на різних роботах. Після знайомства з вінничанином Олександром Шуляком разом створили мале підприємство з промислового альпінізму - тепер одна з провідних компаній у цій галузі. До речі, Олександр Шуляк є віце-президентом асоціації HELPUA.PT («Допомога Україні»). Ірина Давидовська - вінничанка, теж давно переїхала до Португалії, дипломований медик, працює в одному зі шпиталів. Асоціацію створили після початку великої війни, щоб підтримати постраждалих українців. Ініціативу подала Ірина Давидовська. «Я розуміла, що доведеться допомагати постраждалим від агресії рашистів, - згадує ті дні пані Ірина. - Дякую хлопцям, що підтримали мене». Співпрацюють з аптеками, транспортними та іншими компаніями, фізичними особами. У великому Лісабоні створили понад шість пунктів збору.
Літак з біженцями зустрічав президент країни
На початку війни асоціація HELPUA.PT («Допомога Україні») взялася за непросту справу - організацію евакуаційних авіарейсів українських біженців із Польщі до Лісабона. Львівські волонтери повідомили їм, що в Польщі зібралися сотні тих, хто має намір дістатися Португалії. Біженців забирали в аеропорту польського Любліна і перевозили до Лісабона. Загалом асоціація здійснила шість евакуаційних рейсів. Перший з них, 10 березня 2022 року, зустрічав президент Португалії Марселу Ребелу де Соза (на знімку президент у центрі, праворуч від нього, біля мікрофона, Роман Куртиш).
Нині співрозмовники з усмішкою згадують, як усе відбувалося, але тоді їм було не до сміху. «Нас мало не забрали в поліцію», - каже Роман Куртиш.
Спершу намагалися вирішити питання евакуації в українському посольстві в Лісабоні. На жаль, не вдалося. Тоді Роман поїхав до... резиденції португальського президента. Разом із ним був його товариш, португалець Анжело Нето. Він - скарбник в асоціації, відповідальний за налагодження контактів з благодійниками, а ще має друзів і знайомих серед журналістів. Якби справу не було залагоджено, вони б розповіли про все представникам ЗМІ.
«Ми просили зустрічі з президентом, а до нас викликали... поліцію, - розповідає Роман. - Можливо, тому що наполегливо добивалися свого. Сказали, що не підемо звідси, поки не зустрінемося з главою держави. Мети досягли. З президентом зустрілися, хоча чекати довелося протягом чотирьох годин, та ще й у дощову погоду. Марселу Ребелу де Соза прийняв нас з розумінням ситуації, бажав Перемоги українцям у війні з агресорами. Саме він розпорядився організувати гуманітарні евакуаційні авіарейси».
Співрозмовник звертає увагу, що глава Португальської держави зустрічався з ними в суботу, вихідний день. Заради українців пожертвував своїм вільним часом.
Коли постало питання, хто платитиме авіакомпанії, кошти надало підприємство Романа Куртиша й Олександра Шуляка.
«Цим вчинком вони розчулили мене до сліз, - каже Ірина Давидовська. - Гроші, які заробляли роками, витратили в одну мить на допомогу людям, котрі тікали від війни. Оплатити літак на політ у шість тисяч кілометрів - на таке не погоджувався ніхто з благодійників, до яких зверталися. Біженців треба було десь розмістити. Роман з Олександром віддали для цього триповерхову будівлю офісу компанії, ми перетворили її на хостел».
Мої співрозмовники супроводжували кожен із шести евакуаційних рейсів. Приємно було бачити президента Португалії в аеропорту Лісабона, він приїхав зустріти перших біженців з України, їх було 267. Марселу Ребелу де Соза піднявся на борт літака, де його зустріли оплесками і словами: «Дякую!» та португальською «Обрігадо!». «Після цього нам уже не довелося шукати кошти на наступні рейси, - зазначає Ірина Давидовська. - Португальські благодійники самі пропонували».
«Обрігадо, сеньйоро Жу!»
«Коли ти робиш добру справу, знаходяться люди, які готові допомогти тобі в цьому» - на підтвердження своїх слів Ірина Давидовська навела факти, в які спершу навіть не віриться, що таке можливо в нашому житті.
Реабілітаційний центр «Фенікс» українці створюють у приватних будівлях і на земельній ділянці, які передала їм у користування португалка Жулія (її співрозмовниця називає скороченим ім'ям Жу. - Авт.). Загалом це сім будівель, розташованих на семи гектарах землі. Зверніть увагу: передала їх у безплатне користування терміном на сім років з подальшою можливістю продовжити оренду ще на такий само період.
Керівники асоціації познайомилися з нею випадково. Того дня сеньйора Жулія привезла для благодійної організації HELPUA.PT («Допомога Україні») генератори.
«На прощання жінка запитала: яка ще допомога нам потрібна? - згадує про ту зустріч пані Ірина. - Роман сказав їй, що шукаємо приміщення для облаштування в ньому реабілітаційного центру. А далі все було, як у кіно. Сеньйора Жу дістала телефон і показала фото будівель. Запитала: «Такі підійдуть? Якщо так, беріть, користуйтеся...» Споруди потребували капітального ремонту. За її словами, вони простояли пусткою 20 років».
Без зволікань почали шукати кошти на ремонт
«Коли ми поверталися черговим евакуаційним рейсом з Любліна, разом із нами на борту були представники французької компанії ADEO, яка працює у Португалії, - продовжує Ірина. - Вони теж запитали нас з Романом про нагальні потреби. Роман відкрив телефон і показав будівлі сеньйори Жу. «На ремонт усіх семи будинків коштів не маємо, але на головну будівлю дамо грошей», - сказали французи.
Нині будівлю не впізнати. Зробили її такою спільними зусиллями волонтерів, працівників компанії Куртиша й Шуляка, небайдужих представників української громади з Лісабона, Алверки, Назаре, Порто, Лейрії, Алкобаси, Алгарве, Фатіми, Оурема. Підтримують та допомагають українцям представники муніципалітету Оурем, на території якого створюють центр.
Організатори дякують кожному, хто підставив плече у цій непростій справі. Подяка звучить двома мовами: українцям - рідною, а португальцям кажуть «Обрігадо!» - не складно здогадатися значення цього слова.
ЦИФРИ
Асоціація «Допомога Україні» за час війни надала допомогу понад 10 тисячам постраждалих українців. В Україну відправили гуманітарних вантажів 40 автомобілів TIR, дев'ять вагонів і шість літаків. Це понад тисяча тонн продукції, на майже мільйон євро товарів першої потреби.
Перші гості прийшли з подарунками
У головній будівлі центру «Фенікс» уже приймають гостей. Тут побували волонтери з ГО «Львівська обласна спілка соціального захисту бійців АТО та сімей загиблих», підписали угоду про співпрацю з центром. У подарунок передали прапор з автографом захисника «Азовсталі» Святослава Сірого, який майже рік провів у російській в'язниці. З ініціативи пані Давидовської зібрали бібліотеку українських книжок. Камінну залу прикрашає картина заслуженого художника України з Вінниччини Анатолія Шевчука. Її передав брат митця Віталій, який мешкає у Португалії. Ікони Божої Матері подарували родина Семенюків з Алгарве та іконописець Костянтин Шепляков. Приміщення прикрашатиме картина Юрія Карпенка «Запорожці», виготовлена в жанрі різьба по дереву.
З роботою зі створення центру «Фенікс» ознайомився радник Секретаріату уповноваженого Верховної Ради з прав людини Антон Гулідін. Його цікавили насамперед умови, в яких перебуватимуть військові, котрі приїдуть із сім'ями. Гостя приємно вразило побачене. Йому нагадали, що на все це не витрачено жодної копійки коштів Української держави. Громада організувала благодійників, її представники витрачають кревні. Гроші потрібні не тільки на ремонт, а й на придбання обладнання. Скажімо, в головній будівлі нараховується 15 кімнат для фізіотерапевтичних процедур, а площа спортивної зали - понад 200 квадратних метрів. Є ще дві зали.
«Уже відновили п'ять із семи приміщень, - уточнює Роман Куртиш. - Одночасно вирішуємо питання, хто працюватиме в центрі. Вони не менш складні, ніж виконання ремонтів. Бо ж йдеться про медичну допомогу. Хочемо, аби тут працювали українські медики, але португальські закони передбачають роботу тільки для тих, хто зумів підтвердити свій диплом, отриманий в Україні. Для цього треба пройти відповідне навчання, знати мову. Зареєструвати заклад дозволяється тільки на громадянина Португалії. З цим питань не виникне. У нас є надійна людина...»
Роман переконаний, що зуміють вирішити будь-які питання для роботи центру. Настільки упевнено про це каже, що слухаєш і віриш йому.
На запитання: «Коли зможуть прийняти на реабілітацію військових?» відповів: «Можливо, це станеться уже в травні або ж у перший місяць літа».
На прощання знову ділиться планами: «Хочемо збудувати ще будиночки літнього варіанта, аби приймати більше людей, щоб військові приїжджали сім'ями. Територія дозволяє, більшість місяців тут тепло. Басейн почали будувати...»
Щоби приїжджі мали заняття, створять творчі майстерні. Пані Ірина планує і невелике господарство, де б утримували живність. Каже, півня їм подарували і курей, уже несуть яйця. До речі, півень є одним із символів Португалії. У країні нараховується понад сто пам'ятних знаків із його зображенням.
Запитую Романа: «Як вдається поєднувати всі ці клопоти з основною роботою на фірмі?» «Це нереально, - каже він. - Ми домовилися з партнером Олександром Шуляком, що він один вирішуватиме питання роботи фірми, а я займатимуся створенням центру. Простіше кажучи, він заробляє гроші, а я їх витрачаю».
ФАКТ
Асоціація «Допомога Україні» підписала договір про взаємодію з одним з найбільших приватних шпиталів Португалії - CUF. Там надаватимуть медичну допомогу нашим військовим.
Фото зі сторінки в Фейсбуці асоціації HELPUA.PT («Допомога Україні»).
P.S. Для тих, хто має можливість підтримати створення Центру реабілітації «Фенікс», повідомляємо реквізити для переказу коштів:
HOLDER NAME: Ukrainian Refugees
UAPT NIB: 003300004565756438105
IBAN: PT50003300004565756438105
SWIFT: BCOMPTP
