Які законодавчі ініціативи передбачають мотивацію до військової служби, чи можемо побачити в Україні іноземні легіони й коли може закінчитися російсько-українська війна — про це ми поспілкувалися із секретарем парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Романом Костенком (на знімку).
— Романе Васильовичу, в парламенті до розгляду зареєстровано нові законопроекти щодо особливостей оподаткування ввізним митом транспортних засобів для осіб, залучених до захисту України (№№ 11080 та 11081). Прокоментуйте, будь ласка, суть своїх законодавчих ініціатив.
— Ці законопроекти є частиною реформи, яка передбачена великим законопроектом про мотивацію до військової служби (про законопроект № 11012 і коментар до нього читайте в «Голосі України» за 16 лютого 2024 року. — Ред.). У цих законопроектах вносяться безпосередньо зміни в Митний та Податковий кодекси, які дозволяють реалізувати законодавчі норми, внесені у законопроект про мотивацію щодо пільгового розмитнення транспортних засобів. Вони йдуть у пакеті з основним, щоб можна було прийняти всю програму мотивації. Важливо, що народні депутати закладають межі відповідальності і мінімальної подяки захисникам від держави. Воїни, які стоять на захисті країни, мають знати, за що держава бере на себе зобов’язання, за які мотиваційні програми можуть взятися наші іноземні партнери...
— Іноземні партнери? Уточніть, будь ласка...
— На різних рівнях, зокрема і я, ведемо з іноземними партнерами перемовини про те, щоб вони частину мотивації наших захисників перебирали на себе. І це теж дуже важливо. Бо це великі, будемо відвертими, в тому числі й фінансові, затрати.
Але це те, без чого неможливо мотивувати людей, без чого неможливо виграти війну. Треба мотивувати більше людей іти на фронт, ставати на захист держави. Адже основна частина добровольців уже на передовій і б’ються.
Тепер нам треба говорити з тими, хто боїться, хто не впевнений у своїх силах, хто вважає, що ще хтось замість нього зможе вирішити це питання...
Ми добре розуміємо, щоб успішно провести мобілізацію, самого законопроекту про мобілізацію замало. Бо підхід влади — це «ми вас обмежимо в правах і направимо на фронт». А інша складова — мотиваційна, яку пропонують народні депутати України. Я хоч і автор мотиваційного законопроекту, але до його розробки та створення долучилися понад 70 парламентаріїв, які гаряче підтримують цю ініціативу і переконані, що мотивація — це передусім створення умов для людей, які йдуть захищати державу.
— Ви згадували про допомогу в мотиваційних заходах іноземних партнерів. Є якісь попередні домовленості або напрацювання?
— Конкретних домовленостей поки що немає. Ведемо дискусії. Тим, з ким я зустрічаюся, з військовими аташе, з їхніми представниками, з посольствами, наприклад, дискутуємо з питання винагороди за знищену ворожу військову техніку. Я їм кажу: для Європи питання національної безпеки — це те, щоб у росіян було менше військової техніки. То чому б якійсь одній з країн Євросоюзу, візьмемо до прикладу Францію, не узятися б за забезпечення мотиваційних виплат за знищену техніку?.. Це ж теж питання національної безпеки Європи і всього світу. Думаю, воно ще обговорюватиметься з представниками країн-партнерів неодноразово...
Сьогодні Україна в багатьох питаннях відкриває вікно Овертона, змушуючи замислитися над тим, над чим вони раніше не замислювалися.
— Маємо звернення від оборонця України, який на фронті отримав важкі поранення. Проблема в тому, що він — за паспортом росіянин, але був мобілізований у ЗСУ у перші дні повномасштабного вторгнення як українець. Виникла якась правова колізія. Військового обурило, що українська міграційна служба відправила його в росію поновити закордонний паспорт, термін дії якого закінчився. А він же фактично вже наш, український захисник...
— Питання проблемне. Намагаємося вирішити. Ми робили відповідний законопроект, в тому числі щодо надання громадянства тим, хто захищає Україну сьогодні... Але мушу визнати, за дуже тривалий період, навіть за час повномасштабної війни, лише одиниці отримали українське громадянство. Це питання потрібно вирішувати в Офісі Президента.
Воно дуже важке, враховуючи, що в нас безліч громадян, яких не зайве було б позбавити того самого українського громадянства за ті чи інші речі, які вони роблять на руку ворогу. Це також і питання нашої національної безпеки, ми маємо показувати людям: якщо ви за нас, то й ми — за вас...
— В Україні дедалі частіше говорять про залучення іноземних легіонів. Наскільки реально отримати на полі бою підтримку від закордонних держав, військ нато?
— У нас іноземні легіони і так є. В Україні багато різних військових, які допомагають нам, радять. Ще на початку повномасштабної війни я подавав постанову про закриття неба, всі посміхалися... А авторитетні дипломати казали: це ж нереально... А нині ми всі розуміємо, що це потрібно було робити раніше...
Давайте почнемо з того, що, приміром, дивізіон поляків, американців чи французів, навіть не беручи участі у бойових діях, може захищати мирне населення і наші території. Це правильно! Спочатку допомагатиме нам у тилу, стежитиме за радарами ППО. Те саме можна говорити і про авіацію, яка може базуватися в Польщі і виконувати завдання на території України, приміром, збивати ракети...
Бо ж безпека українського неба — це насамперед безпека європейська, до неї треба постійно долучати наших партнерів. Ця війна не тільки наша. Інакше європейці можуть дочекатися, що їм доведеться ті самі ракети збивати вже у своєму небі...
Тому вважаю, що поява іноземних військ в Україні — це тільки питання часу й питання сміливості і бажання наших іноземних партнерів...
— Як довго іще ця війна може тривати?
— Відповіді на це питання не знає ніхто... Якщо, приміром, завтра путін помре і російська верхівка десь підірветься, в потязі на міні і до влади прийдуть опозиціонери — це одна історія. Якщо ми втрачатимемо свої території — один сценарій, якщо нам дадуть більше зброї — буде зовсім інший... Дуже багато чинників мають вплив на цю війну... Але кожен день боротьби наближає нас до Перемоги...
