Хтось може сказати і вже казав: інформаційний, як і культурний, фронт — це перебільшення, образний вислів. Та ні, війна за спадок княжого Києва, за наші душі, за територію почалася століття тому — з брехливої обіцянки московського царя гетьману Богдану допомогти вибити ляхів, даної у Переяславі, із знищення та підміни угоди, на вигідну, на начебто про «воссоєдінєніє братскіх народов» (1654), з анексії самопроголошеною московською церквою Київської митрополії (1686), з привласнення назви Русь петром першим, який нарік царство на болотах імперією з назвою росія (1721). У списку історичних крадіжок, при-власнення нею наших (й інших народів теж, але, певно, меншою мірою) культурних досягнень, письменників, художників, музикантів, пісень, мелодій, творів — сотні імен і назв. Хто хоч інколи слухає інтерв’ю з полоненими рашистами, перехоплені Службою безпеки України їхні розмови з родичами, а тим паче читає опуси бункерного лжеісторика про «іконно русскіє зємлі» не може не бачити, як мільйонна армія росіян переконана, що на Донбасі і в Криму вона повертає своє, «созданноє русскімі на русской зємлє», що Київ — «мать городов русскіх». Без промивання мізків потужною російською пропагандою, створення кишеньковими істориками штампу-матриці, яку з дитсадка, школи вкладають у голови тих, хто через роки бере у руки зброю і йде вбивати українців, яких «нєт», України «нєт», а «єсть неправільниє русскіє», яких треба перевиховати, а хто не піддається — того до стінки, у катівню, у Сибір, не було б війни.
Ще німецький державний і політичний діяч Отто фон Бісмарк у XIX столітті казав: «Ворог іде туди, де програє вчитель і священник». За сучасних реалій — і журналіст, митець, історик, чиновник, депутат, для яких тема української ідентичності, націєтворення, державності з її витоками, становленням, символікою щось із сфери неважливого і зайвого. Тож однозначно — війна росії проти України розпочалася в головах «русскіх», а слідом за їхнім «вєлічієм» з «могучім русскім язиком», пушкіним і балетом пішли танки.
Так часто складається, що функції поборників української державності у всій її багато вимірності перебирають на себе громадські активісти. Серед них і фундатор Громадської ініціативи #ІнфоВАРТА, а нині військовослужбовець ЗСУ Нестор Воля (на знімку). Один із важливих напрямів його роботи — впровадження та широке використання національного державного шрифту як одного із символів української окремішності, відмова від шрифтів російського походження, надання українській абетці автентичного національного вигляду, використання її в офіційній графічній морфології і культурному обігу.
Очільник #ІнфоВАРТИ нагадує слова українського художника-графіка, автора абеткової графіки «Рутенія», заслуженого діяча мистецтв України, члена-кореспондента Національної академії мистецтв України, лауреата Шевченківської премії Василя Чебаника: «Україна, як самостійна держава, повинна володіти всіма символами державності і, перш за все, державною мовою з відповідною цій мові графічною абеткою».
Що автор абетки та його однодумці пропонують узяти за основу національного шрифту? «Нам потрібна легко-
взнана конструкція літер (графем), котру ми можемо використовувати і для друку книжок, і для рукописного письма, і для плакатів або табличок державних установ, — продовжує Нестор Воля. — Шрифт має бути сучасним, але базуватися на історичних письмових та друкованих джерелах, з виразними ознаками українськості. Державний шрифт, або абетка, має виконувати роль національного державного символу та засобу самоідентифікації нації».
Про завдання державної політики у сфері утвердження національної графічної ідентичності та пропозиції для законодавців ішлося і під час круглого столу «Національний державний шрифт — яким йому бути?», в якому брали участь, окрім автора проєкту «Рутенія. Графіка української мови» Василя Чебаника, заслужений художник України Микола Кочубей, доктор історичних наук Вячеслав Корнієнко, каліграф, співзасновниця громадської ініціативи #ІнфоВАРТА Анжеліка Корнієнко (на знімку), український шрифтовий дизайнер Ігор Дудник та інші. За результатами круглого столу планується провести за підтримки Києво-Могилянської академії та за участі істориків, науковців, експертів дизайну, юристів і журналістів конференцію-дискусію щодо запровадження національного державного шрифта.
«Тем для обговорення багато, — каже Нестор Воля. — Це актуальність формування українського візуального простору у книговиданні й інших сферах, активізація руху за графічну ідентичність, який потребує підтримки влади та інших інституцій, бо часто ми спостерігаємо абсолютну байдужість до проблеми тих, хто має приймати ті чи ніші рішення. Як спостерігаємо активізацію фахівців із комп’ютерної шрифтової графіки та веб-сервісів, бекграунд яких — це співпраця з російськими компаніями, але це не заважає обирати саме цих людей для розробки національного шрифту». Нестор Воля ще раз нагадує прихильникам і опонентам, що «велосипед вже винайдено» — Василь Чебаник понад 50 років свого творчого життя присвятив проєкту «Графіка української мови», суть якого полягає в тому, щоб повернути графіку літер до справжньої, допетровської кирилиці, що підкреслить факт деокупації суверенної держави зі своєю унікальною мовою і відродженою абеткою, оновленою на сучасному європейському рівні.
«Проєкт «Графіка української мови» — ЄДИНИЙ в галузі шрифтового дизайну, відзначений в Україні найвищою митецькою премією нашої держави — Національною премією України імені Тараса Шевченка, — наголошує Нестор Воля. — Шрифти Василя Чебаника використовуються Національною академією мистецтв України, Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури, Київською державною академією декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, Національним університетом «Києво-Могилянська академія».
У проєкту «Рутенія. Графіка української мови» та #ІнфоВАРТИ чимало прихильників і партнерів. Серед тих, хто долучається до боротьби за українську ідентичність, що, як бачимо, має різні форми, тисячі і тисячі людей, котрі беруть участь у майстер-класах з написання графем, які проводить Анжеліка Корнієнко у школах і бібліотеках, виставках плакатів, написаних Руте-
нією, орнаментованих зображень літер абетки Василя Чебаника. Нещодавно така виставка відбулася в Рівненському краєзнавчому музеї, де талановиті діти з Рівного та Харкова представили свої роботи; там кожна літера є початком найдревнішого мистецького сюжету України — дерева життя, початком Великого Роду Укранців!
Та, певно, найбільше проєкт підтримують військові та їхні сім’ї — національну абетку вони використовують для написів на прапорах, нею друкують свої вірші. Саме бійці профінансували видання двох книжок.
У доробку волонтерів створення сайту abetkarutenia.com.ua, безплатне оцифрування та розповсюдження шрифтів Василя Чебаника, розробка методичних посібників та навчальних відео з українських прописів.
За час діяльності #ІнфоВАРТИ активістами було проведено майже 400 заходів з популяризації національних шрифтів, у яких взяли участь тисячі і тисячі людей. Серед досягнень Нестора Волі, організатора маршу добровольців та багатьох інших громадських заходів, і його однодумців — просування в інформаційному просторі історико-дослідницького фільму «Рутенія. Повернення коду нації», який у різних містах, у тому числі і розбомбленому рашистами Маріуполі, пере-
глянули кілька тисяч українців, а на тубі понад 1 мільйон 200 тисяч.
Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну #ІнфоВАРТА підготувала та видала три книжки. «Хтось з наших пішов у ЗСУ, а хтось — на ідеологічний фронт, аби протистояти гуманітарній агресії москви», — каже Нестор Воля. Серед виданих книжок — «Українські прописи для всієї родини» Вероніки Чебаник та Анжеліки Корнієнко.
Щороку росія в гуманітарну агресію та просування пропаганди тільки через державні медіа вкладає мільярди доларів. У 2022-му, готуючись до повномасштабного вторгнення в Україну, кремль виділив державним ЗМІ 1,9 мільярда доларів замість запланованих 1,5 мільярда доларів. Пов’язаний з адміністрацією президента росії «Інститут розвитку інтернету» (ІРІ) у 2023 році розподілив 20 мільярдів рублів грантів на створення «патріотичного» контенту, ще 52 мільярди буде виділено для цього у 2024—2025 роках. Загалом — 72 мільярди рублів за три роки (приблизно 0,9 мільярда доларів). Це лише частина грошей, які спрямовуються на промивання мізків у країні, що цілеспрямовано веде війну саме проти нашої ідентичності — є й інші джерела фінансування.
Громадська ініціатива #ІнфоВАРТА свою діяльність здійснює винятково на волонтерських засадах, своїм коштом та за підтримки небайдужих громадян, без участі політичних сил. Рух за графічну візуальну ідентичність не залишився непоміченим на болотах — свою z, якою рашисти розмальовують танки й іншу військову техніку, окупанти запозичили з абетки Василя Чебаника. Певно, аби викликати нашу огиду до його патріотичного проєкту та зневіру всіх нас у власні сили.
Фото надано Нестором Волею.
Довідково
«Книга нації»: унікальність «Рутенії» про тяглість історії
Розроблені Василем Чебаником на основі історичних національні шрифти «Рутенія», стали окрасою і центральним елементом палітурки і титульної сторінки церемоніального примірника «Конституції України», на якому складають присягу Президенти України під час інавгурації (на знімку).
Співзасновниця ІнфоВАРТИ Анжеліка Корнієнко наголошує, що майстер створив кілька варіантів оформлення Основного Закону України. Перша книга Конституції була виконана митцем на замовлення Президента України ще на початку 90-х років ХХ століття. І вже тоді Василь Якович використав у її оформлені відновлені ним українські шрифти проєкту «Рутенія. Графіка української мови».
У 2001 році Василь Чебаник, за дорученням віце-спікера Верховної Ради України Степана Гавриша, створив найвідоміший примірник Конституції України. Авторське, виконане вручну, з інтролігацією, вишукане видання Конституції відповідає своєму призначенню — церемоніальної книги, на якій присягають Президенти України. Художньо оформлена, шкіряна обкладинка має золоті тиснені літери української (рутенської) абетки, відновленої художником.
Нині примірник цієї Конституції зберігається у Верховній Раді України. За видання ексклюзивного примірника книги «Конституція України» Василя Чебаника відзначено Почесною грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (№ 185 від 8 квітня 2002 року).
Також, починаючи з 1996 року, кожен новообраний Глава держави отримує посвідчення «Президента України», оформлене Василем Чебаником саме українським шрифтом.
Про значення використання митцем для оформлення церемоніального примірника «Конституції України», який назвали «Книгою нації» відродженої абетки розповідає книга, підготовлена на видана соратниками Василя Чебаника «Буття та об’явлення української мови», яка теж оформлена шрифтом проекту «Рутенія».
Як підкреслює Анжеліка Корнієнко, всі шрифти проєкту «Рутенія. Графіка української мови» Василь Якович подарував українському народові, про що оголосив 9 листопада 2021 року на події, присвяченій 20-річчю заснування проєкту. З того часу запрацював офіційний сайт проєкту, створений волонтерами громадської ініціативи ІнфоВАРТА.
Шрифти проєкту побудовані на уніфікованій цілісній системі історично відновлених графем українських літер та надаються безоплатно з офіційного сайту проєкту https://abetkarutenia. com.ua/fonts/.
