«У боротьбі за конкурентоспроможність промисловці просто зобов’язані використовувати сучасні досягнення науки».
Генеральний конструктор — генеральний директор ДП «Конструкторське бюро «Південне» Олександр Дегтярев
Рік тому відбулась своєрідна масштабна «інвентаризація» українських наукових розробок для потреб вітчизняного оборонно-промислового комплексу. ДП «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» та Національна академія наук України уклали Генеральну угоду про співпрацю в галузі створення ракетно-космічної техніки. А нещодавно Координаційна рада з організації спільних робіт провела розширене засідання, під час якого обговорили підсумки роботи і визначили напрями подальшої співпраці.
Датою засідання не випадково було обрано двадцяті числа жовтня. Зустріч двох потужних організацій, які взяли курс на відновлення системної співпраці, була присвячена визначній події — 90-річчю від дня народження колишнього генерального конструктора КБ «Південне» академіка Володимира Федоровича Уткіна (на знімку). В урочистій атмосфері президент НАН України академік Борис Патон та Генеральний конструктор — генеральний директор ДП «Конструкторське бюро «Південне» Олександр Дегтярев підписали План спільної науково-дослідної діяльності на 2014 рік.
У заході взяли участь Президент України Л. Кучма (1994—2005), віце-президент НАН України академік А. Наумовець, член Президії НАН України академік В. Горбулін, заступник Генерального конструктора з наукової і навчальної роботи О. Новиков, представники Державного космічного агентства України, наукової громадськості.
Висловлюючи подяку за організацію зустрічі, нинішній очільник ДП КБ «Південне» підкреслив, що «Володимир Уткін віддав конструкторському бюро майже 40 років і весь цей час працював разом з Академією. Сьогодні — це фундамент, на якому ми розвиваємо наші відносини, традиції яких було закладено за Володимира Федоровича».
Взаємодія НАН України з КБ «Південне» веде свою історію з 50-х років ХХ століття, коли, власне, й було створено це конструкторське бюро, яке очолив Михайло Янгель. Оборона і космос стали двома основними напрямами спільного пошуку рішень складних завдань. Коли В. Уткін прийшов до керівництва, КБ «Південне» і Південний машинобудівний завод були вже добре відомі у військово-промислових та політичних колах Радянського Союзу. На озброєнні Радянської Армії перебувало кілька типів стратегічних ракет, розроблених конструкторським бюро. Але міжнародна ситуація швидко змінювалась і потребувала оновлення озброєння. Для вирішення цього завдання КБ «Південне» обрало два шляхи: модернізація ракетних комплексів, які вже були на озброєнні, та розроблення нових. Володимиру Федоровичу дістався етап в історії конструкторського бюро, коли було створено той останній військово-технічний, ракетний потенціал, який дав змогу забезпечити військовий паритет у світі, довготривале мирне існування і розвиток земної цивілізації.
Відкриваючи засідання, президент НАН України академік Б. Патон зауважив: «Завдяки доробкам Володимира Федоровича Уткіна, розвинутим у подальшому його однодумцями, учнями та послідовниками, Україна гідно представлена серед космічних держав світу, бере активну участь у спільних міжнародних проектах із виведення космічних апаратів на навколоземну орбіту».
На запитання газети «Голос України» про використання в радянські часи та в незалежній Україні досягнень вітчизняної науки у космічній промисловості відповіли учасники розширеного засідання Координаційної ради з організації спільних робіт ДП КБ «Південне» імені М.К. Янгеля» і наукових установ Національної академії наук України.
Заступник Генерального конструктора з наукової та навчальної роботи КБ «Південне» Олександр НОВИКОВ.
— На долю В. Уткіна як генерального конструктора випав період дуже напруженої роботи. КБ «Південне» паралельно працювало над 5—6 ракетними комплексами, до того ж зовсім різними. Мимоволі постає запитання: як це можливо — охопити всю номенклатуру і за всіма пунктами отримати високі результати?
— У Володимира Федоровича була така приповідка: треба молотити день і ніч. Але для організації КБ «Південне» недостатньо було працювати просто інтенсивно. Щоб досягти результатів, потрібно було мати ідеї та ефективні науково-технічні рішення. Крім того, все це мали робити за мінімальних фінансових витрат. В. Уткін вважав: для розв’язання цих проблем треба залучити академічні інститути, вищі навчальні заклади. Сам Уткін був практично у всіх інститутах і лабораторіях, він глибоко вникав у всі проблеми. І завдяки тому, що існував глибокий зв’язок між наукою, проектуванням і виробництвом, у конструкцію ракет закладали такі рішення, які дали змогу бойовим ракетоносіям випередити свій час. Ми досі значною мірою тримаємося на цих науково-технічних напрацюваннях.
— За В. Уткіна було втілено дуже сміливі технічні рішення, які не мали аналогів у світовій практиці. Над якими саме завданнями КБ «Південне» працювало спільно з Академією?
— Насамперед — це якість ракет. Наприклад, проблема герметичності. Американські спеціалісти після того, як розробили ракету «Титан-2», заявляли, що створення рідинних ракет тривалого зберігання неможливе. Конструкторське бюро «Південне» разом із Центральним науково-дослідним інститутом машинобудування (ЦНДІМАШ), Інститутом електрозварювання імені Є.О. Патона та ще деякими інститутами матеріалознавчого профілю України та Росії буквально все розклали на атоми. Інститут електрозварювання запропонував нові технології, і все це закінчилося відмінними результатами. Навіть ракета SS-18, гарантійний термін якої був 10 років, сьогодні вже 30 років стоїть на «бойовому чергуванні» в Росії.
Шахтний метод — ідея, запропонована ще М. Янгелем, але довів її до втілення Володимир Федорович. Багато хто сумнівався в успіху. Тодішній міністр оборони А. Гречко казав: «Ці хлопці думають гатити 200-тонні ракети з шахти, як камені». Але разом із ЦНДІМАШ, Інститутом технічної механіки ми провели математичне моделювання, потім на моделі відпрацювали, потім перейшли на повнорозмірний стенд — і вона вже літає, і нікому не здається, що це фантастика.
Третє фантастичне рішення — хімічне. Передбачалося, що в бак пального впорскуватиметься окислювач, а в бак окислювача — пальне. Вони самозаймалися. І ракета повинна була летіти з двома пожежами на борту. Спочатку Василь Будник (у 1954—1968 роках — перший заступник головного конструктора. — Ред.) сказав про цю ідею: «Тільки через мій труп!». А він був головним проектантом. Але почали розв’язувати цю проблему. Залучили провідні НДІ. Провели близько тисячі випробовувань в Загорську і Дніпропетровську на ракеті МР-100. І з’ясувалося, що процес керований. Так вона і літає з двома пожежами на борту. Тож удалося відмовитися від громіздких балонів із газом високого тиску.
— Сьогодні науковий супровід розробок ракетно-космічної галузі актуальний як і раніше?
— Звичайно. Ми повинні нові ідеї впроваджувати в розробки, щоб вони були конкуренто-
спроможні. Раніше держава забезпечувала такий супровід, тепер ми взяли на себе цю функцію. Олександр Вікторович Дегтярев — ініціатор цієї справи. Сьогодні те, що ми підписали, — це певною мірою є пам’ятником Володимиру Федоровичу Уткіну. Рухатися вперед потрібно разом, у майбутнє ми дивимося крізь науку.
— Володимир Уткін, як і Михайло Янгель, активно співпрацював з інститутами Академії в питаннях матеріалознавства і зварювання зокрема. Які технології, розроблені академічними інститутами, знайшли своє застосування у виробах КБ «Південне»?
Директор Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича, академік НАН України Валерій СКОРОХОД:
— Свого часу Іван Микитович Францевич (директор Інституту проб-лем матеріалознавства в 1955—1973 роках. — Ред.) пішов на дуже сміливий крок: в інституті, який займався практично лише металевими проблемами, була створена група з розробки нових композиційних матеріалів на основі полімерів. Мова тоді йшла про необхідність захисту головної частини балістичних ракет при входженні у щільні шари атмосфери. На початку 1970-х років у зв’язку з переходом на твердопаливні двигуни інтереси інституту і КБ «Південне» змістилися в бік внутрішнього захисту, тобто створення матеріалів для соплового тракту і систем управління. Ця ключова робота проводилася під безперервною увагою Володимира Федоровича. Хочу сказати, що в ракетах КБ «Південне» використовували всі види полімерних матеріалів. Було створено колосальну інфраструктуру з виробництва вуглецевих матеріалів для твердопаливних ракет.
У нашому інституті також створили комплекс розробки нових композиційних матеріалів. Сьогодні у нас працює дослідно-інженерний комплекс і ми готові продовжувати співпрацю з КБ «Південне».
Заступник директора Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона академік НАН України Леонід ЛОБАНОВ:
— Передусім скажу про технологію забезпечення герметичності зварних з’єднань. Для цього було зроблено спеціальні електроди. Такі ж технології використано для зварювання титанових сплавів.
Ще інститут розробляв контактно-стикове зварювання шпангоутів та оболонок з алюмінієвих сплавів. Ці установки впроваджено на Південному машинобудівному заводі. У світовій практиці їм немає аналогів.
Інститут наполегливо співпрацював із КБ «Південне» із впровадження зварювання і різання вибухом. Для забезпечення зварювання вибухом була створена унікальна камера діаметром 8 метрів, яка давала змогу підривати заряди до 200 кілограмів.
Крім того, ми запропонували КБ «Південне» перейти від вафельних конструкцій до зварних стрингерних панелей та оболонок. Така конструкція дає можливість і забезпечити міцність корпусу ракет, і значно збільшити коефіцієнт використання металу, відійти від фрезерного виробництва.
А ще спільно створювали конструкцію змінного об’єму, яка вкладається в пакет і під дією невеликого тиску набуває заданої форми. Такі конструкції було вперше використано на таких виробах КБ «Південне», як обтічники ракет. Усе це реалізовано на практиці. Нині ці роботи отримали суттєвий розвиток, уже є досвід виготовлення конструкцій діаметром до 4 метрів.
Звісно, співпраця сьогодні ведеться з вирішення ще багатьох цікавих технічних завдань.
Член Президії НАН України, академік НАН України Володимир ГОРБУЛІН.
— Володимире Павловичу, ще за часів М. Янгеля КБ «Південне» почало перші напрацювання твердопаливних ракет. Володимир Федорович продовжив цю справу. Які науково-технічні завдання стояли перед вченими академічних установ, щоб реалізувати повномасштабне розроблення твердопаливних міжконтинентальних ракет?
— Складно навіть розповісти, скільки потрібно було докласти зусиль, щоб спершу розробити рецептуру палива. А потім ще й випробувати його.
Ми дуже сильно відставали від Сполучених Штатів, оскільки вони на 15 років раніше почали таку роботу, плюс їх фінансові можливості. І все-таки на ракеті SS-24 (останній нашій твердопаливній ракеті двох типів базування — шахтному і залізничному) ми вже досягли за компонентами, рецептурою палива досить високих характеристик. Розробили та впровадили в конструкцію твердопаливних ракет вуглецеві матеріали. Але ж для того, щоб їх отримати, крім заводів порошкової металургії у Броварах, потрібно було знайти елементарний трикотаж...
Якісний трикотаж був потрібен, щоб створити відповідні матеріали для корпусів твердопаливних двигунів... А самі випробовування йшли досить складно. І потрібно віддати належне В. Уткіну, що, незважаючи на всі труднощі, зумів довести твердопаливну тематику до найвищого міжнародного рівня. А технологічні рішення, які було впроваджено — «качання головою» для системи управління, вдув гарячого газу в сопло для того, щоб впливати на вектор тяги, — ці речі більше ніхто в світі не робив до того часу. Це ті важливі аспекти, які Володимир Федорович з допомогою дуже багатьох інститутів Академії довів до пуття.
Генеральний конструктор — генеральний директор ДП «Конструкторське бюро «Південне» Олександр ДЕГТЯРЕВ.
— Очолюючи Центральний науково-дослідний інститут машинобудування в 1991—2000 роках, В. Уткін багато зробив, щоб у складних економічних і політичних умовах зберегти налагоджені наукові зв’язки. Олександре Вікторовичу, як удалося КБ «Південне» сьогодні в умовах нової політичної реальності та жорсткої конкуренції посісти достойне місце на світовому ринку космічних послуг?
— Завдяки участі у великих міжнародних космічних проектах: «Дніпро», «Морський старт», «Наземний старт». Останніми роками КБ «Південне» вдалося ввійти до міжнародних кооперацій зі створення американської ракети-носія «Антарес» та європейської ракети «Вега». Тривають переговори щодо інших проектів з іншими країнами.
Витримати конкурентну боротьбу на сучасному ринку космічних технологій вдасться лише в тому разі, якщо рішення всього комплексу питань розробки, виготовлення, випробувань та експлуатації відбуватиметься з використанням останніх досягнень науки і техніки. Саме тому державне КБ «Південне» взяло на себе ініціативу залучати науково-технічний потенціал України для розв’язання проблем створення ракетно-космічного комплексу. Ми дуже вдячні президенту Національної академії наук України Борису Євгеновичу Патону за те, що Академія активно підтримала цю ініціативу.
— Які сьогодні пріоритетні напрями співпраці ракетної промисловості і науки?
— Звичайно — це балістика, аеродинаміка, теплообмін, навантаження і міцність конструкцій, нові матеріали і технології, перспективне проектування, твердопаливні та рідинні двигуни, системи управління ракетно-космічною технікою, і це далеко не повний перелік. Також шукатимемо розв’язання таких глобальних проблем, як видалення космічного сміття з навколоземних орбіт, захист Землі від астероїдів та комет і створення орбітальних систем виведення утворюваних на нашій планеті радіоактивних відходів у далекий космос.
На мій погляд, інтереси Академії і промисловості збігаються. У боротьбі за конкурентоспроможність промисловці просто зобов’язані використовувати сучасні досягнення як фундаментальної, так і прикладної науки. З другого боку, я переконаний: будь-який вчений прагне до того, щоб результати його роботи знайшли практичне застосування. І тому вкрай важливо, що, підписавши торік Генеральну угоду про співпрацю з НАН України, ми вийшли на новий етап нашого взаємовигідного співробітництва.
