На слуханнях, які відбулися під головуванням Голови Комітету Дмитра Наталухи, було презентовано результат опитування, здійсненого в рамках постзаконодавчого контролю ефективності впровадження Урядом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості» та підсумків регулярного моніторингу закупівель з локалізацією через систему Прозоро.

Учасники заходу обговорили питання контролю за дотриманням законодавства про локалізацію, вдосконалення механізму ведення реєстру виробників товарів з локалізацією та статус боротьби з шахрайством в реєстрі, а також розширення переліку товарів, на які розповсюджується вимога локалізації.

«Політика локалізації в Україні діє вже два роки, — розповів заступник Голови Комітету Дмитро Кисилевський. — За час «промислової експлуатації» цього Закону стала очевидна низка питань, які потребують законодавчого вдосконалення. Кристалізувались проблеми, спричинені бездіяльністю Уряду. Крім того, кілька галузей ініціювали включення своєї продукції до переліку, на який поширюється вимога локалізації.

І, звичайно, війна посилила вимогу до витрачання публічних коштів на внутрішні товари. Торік на публічні закупівлі витрачено майже 1 трильйон гривень. З них орієнтовно 400 мільярдів витрачено на імпорт. Це позбавило країну і армію від 100 до 160 мільярдів гривень податкових надходжень. Така політика публічних закупівель є недолугою і шкідливою для нашої оборони і національної безпеки.

Локалізація — інструмент, створений Парламентом і наданий Уряду для лікування цієї хвороби, і як його правильно застосовувати — обговорили під час слухань.

Найперше завдання, яке потрібно вирішити, — позбутися шахраїв у Переліку товарів з підтвердженим ступенем локалізації виробництва (Реєстрі товарів з локалізацією). Це відповідальність Міністерства економіки України.

Серед інших завдань, які були визначені в рамках слухань:

- усунення маніпулювання та спотворення вимог закону шляхом чіткого визначення вимог локалізації на всіх етапах процедури закупівлі;

- запровадження механізмів блокування оплат по закупівлях з локалізацією, де відсутня відповідна вимога;

-   конкретизація повноважень ДАСУ і АМКУ в розгляді скарг і порушень законодавства про локалізацію;

-   удосконалення формули локалізації з урахуванням практики шахрайства за період роботи закону;

-  розширення переліку товарів, на які поширюється локалізація;

-    запровадження відповідальності за порушення законодавства про локалізацію;

- вдосконалення ІТ-системи в частині вимог локалізації в процесі закупівель і подальшому аналізі закупівель».

За підсумками слухань будуть напрацьовані рекомендації щодо вдосконалення законодавства у сфері локалізації та проведення організаційних заходів з метою усунення порушень вимог законодавства у публічних закупівлях з локалізацією.

Комітет висловлює вдячність Вестмінстерській фундації за демократію та програмі USAID «РАДА: наступне покоління» за сприяння та допомогу у здійсненні постзаконодавчого контролю і аналізу.

ДОВІДКОВО

Минулого року Україна витратила трильйони гривень на публічні закупівлі, що становить значну суму, яка могла б підсилити нашу економічну самодостатність за умови ефективного використання. Проте майже 40% цих витрат припали на імпортні товари, частина яких має українські аналоги.

Це означає, що майже 400 млрд гривень, замість того щоб спрямувати їх до українських підприємств, були відправлені за кордон. Це призвело до втрат у зв’язку з нестворенням робочих місць для громадян та

зменшенням доходів держави на суму від 100 до 160 млрд гривень у вигляді податків.
Проблема потребує негайного вирішення та стає пріоритетною для Уряду. З цією метою Парламент надав Кабінету Міністрів інструмент у вигляді політики локалізації, що передбачає вимогу місцевої складової в товарах, які закуповуються за державні кошти. Ця політика спрямована на зменшення шкоди від необґрунтованих витрат на імпортні товари за наявності їхніх українських аналогів.

Відповідний закон був ухвалений як пілотний проєкт наприкінці 2021 року і набув чинності у другій половині 2022 року. Він передбачає умову до державних замовників вимагати певну частку місцевої складової в товарах при закупівлі певних видів машинобудівної продукції. Наприклад, цього року ця частка становить 20%, з подальшим збільшенням на 5% щорічно до досягнення рівня 40%. Уряд має повноваження розширювати перелік товарів і регулювати інші параметри.

Принциповою особливістю політики локалізації є створення платоспроможного попиту на українські товари, що в свою чергу сприяє розвитку внутрішнього ринку.

Прагнення розвивати власну економіку через публічні закупівлі є загальновідомим підходом. У США та ЄС майже неможливо продати товари, які не виготовлені на місцевих підприємствах. Це створює стабільний ринок для власних виробників. Проте до останнього часу Україна відзначалася високим рівнем імпорту в публічні закупівлі — майже 40%.

Для розв’язання цієї проблеми розглядають такі кроки:

-  проведення очищення реєстру товарів з локалізацією від шахраїв;

-  запровадження відповідальності за порушення законодавства про локалізацію;

-  розширення переліку товарів, яких стосується вимога локалізації;

-  розробка механізму оперативного обрахунку частки імпортних товарів у державних закупівлях.

Вирішення цих питань стане важливим кроком у зміцненні економіки України та підтримці вітчизняних виробників.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.

Фото rada.gov.ua.