Комітет Верховної Ради України з питань молоді і спорту рекомендує Верховній Раді України прийняти за основу проєкт Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання Україною Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (реєстр. № 10176), поданий Кабінетом Міністрів України, з урахуванням пропозицій Комітету.
Законопроєкт спрямований на виконання в Україні Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Його ухвалення дозволить ефективно та у визначені Конвенцією строки розглядати у судах України справи, пов’язані з виконанням Конвенції, забезпечувати виконання винесених судових рішень.
Внесення цього законопроєкту викликане Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «М. Р. та Д. Р. проти України», «Хабровські проти України», «Віленчик проти України», «Лях проти України», «Бахаров проти України»), де вказано на порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, допущені при прийнятті рішень про повернення дітей відповідно до Конвенції, з огляду на те, що загальна тривалість провадження в судах у справах про повернення дитини перевищила передбачений статтею 11 Конвенції строк у шість тижнів.
Законопроєктом пропонується внести зміни до Цивільного процесуального кодексу України, Сімейного кодексу України, законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», якими:
визначити особливості розгляду судом справ про повернення дитини на підставі Конвенції; обмежити касаційне оскарження рішень щодо справ про повернення дитини відповідно до Конвенції;
запровадити застосування під час розгляду справ про повернення дитини відповідно до Конвенції таких заходів забезпечення позову, як:
тимчасове обмеження права на виїзд з України відповідачу та дитині;
забезпечення права позивача на спілкування з дитиною;
зобов’язання органу опіки та піклування невідкладно тимчасово влаштувати дитину в сім’ю родичів, знайомих або в сім’ю патронатного вихователя тощо.
Головне науково-експертне управління надало до законопроєкту низку зауважень та пропозицій. У висновку зазначається, що з урахуванням статті 8 Конвенції положення проєкту мають також розповсюджуватися на справи, які будуть стосуватися повернення дітей, які перебувають за кордоном, в Україну.
Висновком Головного науково-експертного управління пропонується додати до вимог стосовно позовної заяви про повернення дитини надання відомостей, кому слід повернути дитину; ім’я і адреса особи, з якою перебуває дитина. Крім цього, Головне науково-експертне управління пропонує передбачити можливість подання позову через представника на підставі довіреності.
Головне науково-експертне управління також зазначає, що участь дитини у судовому процесі має відбуватися лише за умови, що це не завдасть надмірного психологічного травмування дитині. Водночас мають застосовуватися кращі міжнародні практики опитування дитини, що включають проведення опитувань дитини, якщо це необхідно, у спеціально обладнаному та прилаштованому для цих цілей приміщенні; проведення опитувань дитини особою, спеціально підготовленою для цих цілей; проведення всіх опитувань дитини одними й тими самими 7 особами, якщо це можливо та де це доцільно. Тому відповідні зміни мають бути внесені до законопроєкту.
Також Головне науково-експертне управління:
не підтримує відмову від касаційного оскарження у справах про повернення дитини, оскільки звужує права дітей на визначення місця проживання, насамперед тих, які повертаються з України в іноземну державу;
пропонує передбачити у законопроєкті обов’язкове надання висновку органу опіки та піклування щодо доцільності питання повернення дитини;
пропонує скасувати можливість тимчасового влаштування дитини до дитячого, лікувального закладу без медичних підстав, оскільки це не відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у своєму висновку підтримує законопроєкт за умови врахування його зауважень, а саме щодо запровадження механізму примусового виконання рішень суду про тимчасове влаштування дитини в сім’ю родичів, знайомих або в сім’ю патронатного вихователя, та ухвали суду про забезпечення права позивача на спілкування з дитиною, а також вичерпний перелік ризиків, які мають бути встановлені при ухвалені відповідного рішення, зокрема, можливість зміни місця проживання відповідача разом із дитиною, переховування дитини, у тому числі у третіх осіб тощо.
Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики у своєму висновку підтримав ідею законопроєкту щодо створення законодавчих умов для ефективного виконання Україною міжнародних зобов’язань, взятих відповідно до Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, водночас наголосив на необхідності законодавчого врегулювання питання повернення в Україну дітей, вилучених за кордоном у батьків, законних представників.
Також Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики погодився із зауваженнями, висловленими до законопроєкту, щодо необхідності його доопрацювання, зокрема:
1) щодо доцільності влаштування дитини в сім’ю родичів, знайомих або в сім’ю патронатного вихователя під час позовного, а не виконавчого провадження за кошти батьків дитини, а також щодо необхідності врахування при розгляді цього питання думки дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;
2) щодо реальності запропонованих у законопроєкті термінів розгляду судової справи про повернення дитини;
3) щодо забезпечення найкращих інтересів дитини при вирішенні питання повернення на територію держави її постійного місця проживання, а саме щодо одночасного вирішення питання, з ким саме має проживати дитина в державі її постійного місця проживання;
4) щодо оптимізації строків касаційного розгляду справ про повернення дитини на територію держави її постійного місця проживання, а не віднесення таких судових справ до таких, що не підлягатимуть касаційному оскарженню;
5) щодо визначення поняття «місце постійного проживання дитини».
Під час обговорення члени Комітету наголосили на необхідності законодавчого врегулювання питань виконання Україною Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, у тому числі під час вирішення питань повернення дітей в Україну.
Члени Комітету вважають за доцільне врахування наступних зауважень Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України та Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики щодо:
розповсюдження норм законопроєкту на справи, які будуть стосуватися повернення дітей, які перебувають за кордоном, в Україну;
обов’язкового надання висновку органу опіки та піклування щодо доцільності питання повернення дитини;
надання можливостей для касаційного оскарження судових рішень у справах про повернення дитини із встановленням термінів розгляду справ під час касаційного оскарження;
встановлення порядку опитування дитини під час розгляду справи;
скасування можливості тимчасового влаштування дитини до лікувального закладу без медичних підстав;
врахування думки дитини при розгляді питання влаштування дитини в сім’ю родичів, знайомих або в сім’ю патронатного вихователя, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;
компенсації батьками витрат на утримання дитини у разі влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
