Віталій Безгін, народний депутат України, голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування, відзначає:

«Найкраще, що може почути законотворець від свого стейкхолдера — це позитивні відгуки і оплески щодо фінальної редакції комітетського законопроєкту про старост. Спрощення процедури призначення старост на період дії воєнного стану, зменшення розміру старостинських округів — це те, на чому наголошували громади під час війни, і ми їм це даємо».

Аліна Загоруйко, народний депутат України, Заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань виборів, референдумів та інших форм безпосередньої демократії, зауважує:

«Питання процедури призначення старост — це вкрай актуальне питання. Тут ми маємо дотримуватись балансу між демократією участі та централізацією управління в громаді, адже від способу набуття посади залежить відповідальність та підзвітність, і це важливо. Тому пропозицію про тимчасову відмову від проведення громадських обговорень кандидатур старост не можу підтримати. Зрозуміло, що є свої реалії в прифронтових і прикордонних громадах, але наразі ми бачимо проблеми не лише в цих громадах. І, можливо, ці проблеми пов’язані не лише з безпековою складовою та небажанням жителів брати участь у таких заходах? Залишу це питання відкритим. Однак, незважаючи на зазначене вище, загалом я підтримую необхідність врегулювання наявних проблем і законопроєкт з реєстр. № 9518. Наразі головне, щоб жителі громад отримали старост».

Віталій Войцехівський, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, зауважує:

«Інститут старост ще доволі молодий, тому питань до нього виникає чимало. Завдання парламенту — створити дієву вертикаль влади, не порушуючи при цьому принципів народовладдя».

Дмитро Микиша, народний депутат України, член Комітету,  констатує:

«Вчергове почули від громад, як вони бачать інститут старост. Більшість з озвучених пропозицій уже враховані в законопроєкті з реєстр. № 9518. Примітно, що ці новели були напрацьовані між першим і другим читанням за наслідками консультацій з представниками місцевого самоврядування. Переконаний, що це правильна формула, коли парламентарі ведуть живий діалог з місцевою владою і реагують на її запити у вигляді відповідних законодавчих ініціатив».

Олександр Літвінов, народний депутат України, голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення діяльності органів державної влади, державних символів і нагород,  підкреслює:

«Виконання повноважень старост на період їх тимчасової відсутності, зокрема, у зв’язку з мобілізацією, наразі не врегульовано на законодавчому рівні. Відтак наше завдання як парламентарів —виправити ситуацію та максимально спростити цей процес в період дії правового режиму воєнного стану. Відповідні ініціативи уже враховані в законопроєкті з реєстр. № 9518, і я впевнений, що найближчим часом він буде розглянутий Верховною Радою України та ухвалений в цілому».

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.

ДОВІДКОВО

Інститут старост в Україні є важливою складовою системи місцевого самоврядування, мета якої — забезпечення належного управління територіальними громадами та їх ефективної взаємодії з центральними органами влади.

Україна має давні історичні корені цієї форми народовладдя. Зародилася вона у середньовіччі як форма організації місцевого самоврядування у громадах. Після здобуття незалежності у 1991 році Україна почала відновлювати та розвивати різні складники місцевого самоврядування, включаючи інститут старост.

У 2015 році, за програмою децентралізаційної реформи, інститут старост був офіційно закріплений Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», де передбачено запровадження посад старост у новостворених об’єднаних територіальних громадах (ОТГ).

Старости виконують низку ключових функцій для забезпечення інтересів місцевого населення. До основних обов’язків належать:

- представництво інтересів громади: старости виступають представниками громади у відносинах з органами місцевого самоврядування та виконавчої влади, відстоюючи інтереси місцевих мешканців;

- організація та координація роботи місцевих громадських ініціатив із залученням жителів до активної участі в розв’язанні проблем громади; 

- контроль за виконанням рішень: саме старости контролюють виконання рішень місцевих рад та адміністрацій, забезпечуючи дотримання прав та інтересів громади;

- розвиток інфраструктури: сприяють розвиткові місцевої інфраструктури — дороги, школи, лікарні та інші об’єкти соціально-культурного призначення.

Про виклики та перспективи. Попри значний прогрес у розвитку інституту старост, існує низка викликів, які потребують вирішення. Зокрема, це стосується фінансування діяльності старост, необхідності підвищення їхньої кваліфікації та покращення взаємодії з іншими органами місцевого самоврядування.

В умовах воєнного стану законодавством не визначено додаткової регламентації здійснення повноважень старости, проте під час військової агресії проти України старости фактично стали реальним джерелом інформації та допомоги жителям територіальних громад, оскільки вони є тими посадовими особами, які перебувають найближче до мешканців старостинського округу.

Інститут старост — невіддільна частина й ознака демократичної системи управління в Україні, що сприяє залученню місцевих жителів до активної участі у вирішенні питань, що стосуються розвитку їхніх громад.

Фото rada.gov.ua і з відкритих джерел.