На знімку: Пилип Орлик, автор договору між гетьманом Пилипом Орликом та козацькою старшиною і козаками Війська Запорозького «Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького», що згодом отримав назву Конституція Пилипа Орлика.

Прийняття Конституції стало результатом тривалого та складного конституційного процесу, який відбувався впродовж декілька років і вимагав значних зусиль з боку політиків, юристів та громадськості.

Перші Конституції України відображають складний шлях становлення Української Державності та правової системи. Основні автори, які доклали зусиль до створення перших конституційних документів України, мають історичне значення.

Перша у світі Конституція (1710 рік).

Конституція Пилипа Орлика (1710)

Одним із перших документів конституційного характеру в історії України є Конституція Пилипа Орлика, ухвалена 5 квітня 1710 року. Цей документ був створений козацьким гетьманом Пилипом Орликом разом з його соратниками. Серед основних положень цієї Конституції були розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, а також захист прав і свобод населення.

Конституція Української Народної Республіки (1918)

Конституція Української Народної Республіки (УНР), ухвалена 29 квітня 1918 року, була результатом роботи Центральної Ради УНР. Основні автори цієї Конституції: Михайло Грушевський — голова Центральної Ради, історик та політичний діяч, який відіграв ключову роль у формуванні Української державності; Володимир Винниченко — письменник, політичний діяч, перший прем’єр-міністр УНР, активно працював над розробкою основних положень Конституції.

На знімку: Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР).

Конституція Західноукраїнської Народної Республіки (1918)

Конституція Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) була ухвалена 13 листопада 1918 року. Основні автори: Євген Петрушевич — голова Національної Ради ЗУНР, політичний діяч; Кость Левицький — юрист, політичний діяч, який брав активну участь у підготовці конституційних документів.

Конституція Української РСР (1919, 1937, 1978)

У період радянської влади було ухвалено кілька редакцій Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки. Ці документи відображали радянську політичну систему та ідеологію. Конституції 1937-го і 1978 років були створені за участі представників радянської влади та юридичної науки, зокрема під впливом Конституції СРСР.

Конституція незалежної України (1996)

Сучасна Конституція України, ухвалена 28 червня 1996 року, була результатом роботи Конституційної комісії, до складу якої входили провідні юристи, політичні діячі та науковці: Леонід Кучма — Президент України, під час каденції якого була ухвалена Конституція; Михайло Сирота — народний депутат, якого часто називають «батьком Конституції» за його активну роль у її розробці та ухваленні; Віктор Мусіяка — юрист, один з авторів проєкту Конституції; Володимир Стретович — політик та юрист, брав участь у роботі над текстом Конституції.

Ці особи та багато інших зробили вагомий внесок у розвиток українського конституційного права та становлення державності України.

Передумови та початок процесу

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року виникла потреба в новій Конституції, яка відповідала б новим реаліям та закріпила державний суверенітет. Перший крок у цьому напрямі було зроблено 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Цей документ став основою для майбутнього конституційного процесу.

У жовтні 1990 року Верховна Рада створила Конституційну комісію, яка мала підготувати проєкт нової Конституції. Проте процес був ускладнений політичною нестабільністю та відсутністю консенсусу серед різних політичних сил. Попри це у червні 1991 року було опубліковано перший проєкт Конституції, який викликав жваве обговорення в суспільстві та серед експертів.

Основні етапи конституційного процесу

1991-1994 роки: пошук консенсусу

У цей період тривали активні дискусії щодо змісту нової Конституції. Основними питаннями були форма правління, розподіл повноважень між гілками влади, права і свободи громадян. У 1992 році Конституційна комісія представила новий проєкт Конституції, але його ухвалення затягнулося через політичну боротьбу між Президентом Леонідом Кравчуком і Верховною Радою.

1994-1996 роки: завершальний етап

У 1994 році до влади прийшов новий Президент Леонід Кучма, який ініціював прискорення конституційного процесу. Було створено нову Конституційну комісію, до якої увійшли представники різних політичних сил та експерти. Після тривалих переговорів і компромісів у червні 1996 року проєкт Конституції був винесений на розгляд Верховної Ради.

«Конституційна ніч» 27-28 червня 1996 року

Однією з найбільш визначних подій у сучасній історії України є «Конституційна ніч» 27-28 червня 1996 року, коли Верховна Рада України ухвалила Основний Закон держави. Ця ніч стала символом політичного компромісу та витримки, які призвели до прийняття Конституції. Однією з ключових постатей цього процесу був Михайло Сирота, якого часто називають «батьком Конституції». 27 червня 1996 року, після тривалих дискусій та підготовки, депутати Верховної Ради зібралися для остаточного розгляду проєкту Конституції. Засідання розпочалося з обговорення та внесення поправок до проєкту, кожна з яких розглядалася окремо. Ніч була сповнена гарячих дебатів, аргументів та компромісів. Депутати працювали без перерви, обговорюючи кожну статтю та пункт проєкту.

«Конституційна ніч» 27-28 червня 1996 року. Нардеп Михайло Сирота на трибуні Верховної Ради України.

Михайло Сирота, народний депутат України та голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з доопрацювання проєкту Конституції, відіграв ключову роль у цьому процесі. Він був головним модератором і координатором дискусій, сприяючи досягненню компромісів між різними політичними силами. Сирота був відомий своєю дипломатичністю та здатністю знаходити спільну мову з представниками різних фракцій. Його особисті якості, зокрема витримка та наполегливість, дозволили попри напружену атмосферу втримати процес у конструктивному руслі. Михайло Сирота, 15 годин простоявши за трибуною Верховної Ради України, часто виступав як посередник, допомагаючи розв’язувати конфлікти та знаходити прийнятні для всіх сторін рішення.

О 9-й годині ранку 28 червня 1996 року, після більш як 15 годин безперервної роботи, Конституція України була ухвалена 315 голосами народних депутатів. Прийняття Основного Закону стало важливим кроком у становленні Української Державності та закріпило демократичні принципи в Україні.

Конституція визначила основні права і свободи громадян, принципи державного управління, систему стримувань і противаг, а також закріпила суверенітет і територіальну цілісність України. Вона стала фундаментом для подальших реформ та розвитку правової системи держави.

«Конституційна ніч» 27-28 червня 1996 року стала яскравим прикладом політичного компромісу та спроможності українських політиків досягати консенсусу в складних ситуаціях. Михайло Сирота як один з головних архітекторів цього процесу залишив вагомий слід в історії України.

Основні принципи Конституції України

Основні принципи Конституції України. Конституція України, ухвалена 28 червня 1996 року, є основним законом держави, який визначає головні принципи державного ладу, права і свободи громадян, а також символи держави. Вона є фундаментом для всіх інших законів і регулює основні аспекти життя суспільства.

Права і свободи громадян. Конституція України закріплює широкий спектр прав і свобод громадян, які є невід’ємними та непорушними. Вона визнає і гарантує права людини та громадянина відповідно до міжнародних стандартів. Основні права і свободи включають:

Особисті права:

-  право на життя (стаття 27). Держава зобов’язується захищати життя кожного громадянина;

-  право на повагу до гідності (стаття 28). Забороняються тортури, жорстоке поводження та приниження людської гідності;

-  право на свободу та особисту недоторканність (стаття 29). Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за рішенням суду.

Політичні права:

-  право на свободу думки і слова (стаття 34). Громадяни мають право вільно висловлювати свої думки, погляди та переконання;

-  право на мирні збори (стаття 39). Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї, проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; 

-  право на участь в управлінні державними справами (стаття 38). Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, обирати і бути обраними до органів влади.

Економічні, соціальні та культурні права:

д  право на власність (стаття 41). Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

д  право на працю (стаття 43). Громадяни мають право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вони вільно обирають;

д  право на освіту (стаття 53). Кожен має право на освіту, держава забезпечує доступність та безоплатність дошкільної, повної загальної середньої та вищої освіти.

Основні засади державного ладу

Конституція України визначає основні засади організації і функціонування державної влади, закріплюючи принципи демократичного урядування та поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Демократичний принцип:

- Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1);

-  носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ (стаття 5). Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Принцип верховенства права:

-  Конституція України має найвищу юридичну силу (стаття 8). Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй;

-  утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (стаття 3).

Символи держави: прапор, герб, гімн

Конституція України закріплює державні символи, які відображають суверенітет та ідентичність держави.

Державний Прапор України.

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів (стаття 20). Синій колір символізує небо, а жовтий — пшеничні поля.

Державний Герб України.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) (стаття 20). Малий герб — тризуб — є одним з найдавніших символів української державності.

Державний Гімн України.

Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету і приспіву пісні «Ще не вмерла України і слава, і воля» (стаття 20). Гімн є вираженням патріотизму та єдності українського народу.

Конституція України закріплює основні принципи, на яких будується держава і суспільство. Вона гарантує права і свободи громадян, визначає засади державного ладу та закріплює державні символи, що відображають національну ідентичність і суверенітет України.

Титульна сторінка затвердженого проєкту Конституції (1996 рік).

Конституція України, ухвалена 28 червня 1996 року, зазнала кількох важливих змін та доповнень протягом свого існування. Загалом до Конституції було внесено сім значних змін, які відображають потреби часу та соціально-політичні реалії України.

Зміни 2004 року. Внесені в межах політичної реформи, ці зміни передбачали перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління. Повноваження Президента були суттєво обмежені, а повноваження Верховної Ради — розширені.

Зміни 2010 року. Конституційний Суд скасував попередні зміни 2004 року, повернувши президентсько-парламентську форму правління.

Зміни 2011 року. Внесені поправки щодо термінів повноважень Верховної Ради та Президента, встановивши п’ятирічний термін для обох.

Зміни 2014 року. Відновлення дії Конституції в редакції 2004 року після подій Євромайдану. Це повернуло парламентсько-президентську форму правління.

Зміни 2016 року. У межах судової реформи були внесені поправки, спрямовані на забезпечення незалежності судової системи та запровадження нових правил щодо суддів.

Зміни 2019 року. Внесені поправки, що закріплюють курс України на вступ до Європейського Союзу та НАТО.

Зміни 2020 року. Скорочення кількості народних депутатів з 450 до 300, запровадження пропорційної виборчої системи.

Ці зміни відображають прагнення до вдосконалення державного управління, зміцнення демократії та інтеграції в європейську спільноту.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.