А після повернення з фронту у 2016-му заснував перше ветеранське видавництво markobook, яке публікує патріотичну літературу, та долучився до проєкту Міністерства у справах ветеранів «Створено Захисниками».

Після 24 лютого 2022 року Марко знову пішов добровольцем на фронт. Цього разу вступив у 206-й батальйон Територіальної оборони ЗСУ міста Києва, був учасником оборони столиці та боїв в Ірпені.

Про Марка Мельника і його ветеранський бізнес читайте у спільному проєкті РБК-Україна та Міністерства у справах ветеранів.

Боротьба розпочалася з Майдану

«Під час Революції Гідності я майже весь час провів на Майдані, був у самообороні. Гранату «зловив», дірка досі в нозі. Потім повернувся у рідний Кривий Ріг, там створив сотню самооборони. У нас було багато проросійських елементів і компартія тоді ще існувала, вона мала більшість місць у моєму районі. Коли розпочалася тимчасова окупація Криму, в місті почали з’являтися «заїжджі люди» у військовій формі на російських номерах. Ми їх ловили, здавали тоді ще у міліцію, а потім з’ясували, що серед міліції теж були сепаратисти», — розповідає ветеран.

У Кривому Розі Марко з однодумцями зайнявся активною діяльністю на користь України.

«Ми тоді змусили депутатів проголосувати за знесення пам’ятника леніну, за ухвалену на Майдані резолюцію засудження януковича й партії регіонів», — додає Мельник.
Коли розпочалася російська збройна агресія на сході України у 2014 році, друг Марка пішов на фронт.

«Мій друг — Максим Пошедін — один із перших поїхав у батальйон «Дніпро». Він загинув в Іловайську. Я почувався некомфортно, перебуваючи у тилу. Тому зібрав чотирьох друзів і ми добровольцями поїхали на війну. Я розумів, що не пройду перевірку на придатність через стан здоров’я. Навіть курс молодого бійця було важко пройти. Тому домовилися, щоб наша маленька делегація могла одразу приїхати на передову», — каже Марко.

Два роки на фронті

На фронті Марко був водієм-парамедиком на військовому реанімобілі медичної служби. Паралельно з цим керував роботою групи військових журналістів ідеологічної служби полку «АЗОВ». Брав участь у Широкинській наступальній операції у 2015 році.

«Я був у медичній службі, моє завдання — евакуювати поранених і загиблих. Під час Широкинської операції ми виїжджали на позиції забирати побратимів з поля бою. Запам’яталося буквально все. Були і трагічні моменти, і комічні — всі випадки цікаві. Я про це написав книжку «Широкинська операція», втім, вона вже давно закінчилася. Чотири видання пережила», — розповідає ветеран.

Марко зізнається, що робота в медичній службі на передовій залишила глибокий слід у його пам’яті. А повернення до цивільного життя виявилося непростим. Ветеран відчував дисонанс між досвідом війни та реаліями мирного життя. «Ми добровільно йшли на війну, тому у нас травм і особливих адаптацій не було, але відчував дисонанс після повернення. На фронті ми могли один на одного розраховувати, а в цивільному житті такого не було. Тут виникало враження, що війни немає. Часто нам говорили: «Ми вас туди не посилали». Всі ці фрази народилися у 2014-2016-х роках, коли вже перші добровольці почали повертатися», — додає Мельник.

За його словами, тоді було абсолютне нерозуміння з боку суспільства, хто такі ветерани.

«У 2016 році, коли я звільнився, нам казали: «Ветерани — це Друга світова. А ви хто такі?» Потім суспільство адаптувалося. А зараз з цим простіше. Вже всі розуміють, що це заслуга військових, що ми маємо свої домівки, більшість із них цілі, що ми не під окупацією в підвалах сидимо і нас не розстрілюють», — каже ветеран.

Старт власної справи

Повернувшись у цивільне життя, Мельник зайнявся книговиданням — створив перше ветеранське видавництво markobook.

«Я себе письменником не вважаю, я написав свою книжку суто по приколу, щоб показати побратимам — не треба бути письменником, щоб описати свої спогади. Агітував друзів написати про Іловайськ, Мар’їнку, там, де я не був. Про першу оборону Маріуполя і його визволення. І всі казали, я ж не письменник, хто це буде читати? Я показав своїм прикладом, що хоч не письменник, але мою книгу чотири рази видавали, видно, комусь її таки було цікаво читати. Після цього народилася серія «Азовські спогади», — каже ветеран.

Перші книжки Мельник надрукував за свої гроші і за підтримки побратимів з громадської організації «Цивільний корпус Азову».

«Суспільство тоді мало цікавилося нашою літературою. Але з часом ситуація змінилася. Зараз попит на ветеранську літературу зріс. Найпопулярніша наша книжка — це «Український націоналізм. Основи ідеології». Люди дозріли до розуміння українського націоналізму. Ветеранська література стала важливим інструментом для поширення національних ідей та цінностей», — каже Марко.

Під час розмови з колегами з Українського ветеранського фонду Мельник дізнався про проєкт «Створено захисниками», який реалізує Мінветеранів. Тоді заповнив анкету і долучився до нього. Ця ініціатива маркує товари і продукцію, виготовлену ветеранами, сприяючи впізнаваності і подальшому розвитку бізнесу.

«Люди, які пройшли війну, часто залишаються зі своїми проблемами сам на сам. Найголовніше — це підтримка, розуміння і реабілітація. Ветерани мають величезний потенціал для суспільної діяльності, тож їм треба дати можливість реалізувати себе в мирному житті — через гранти, брендування їхньої продукції тощо», — заявляє ветеран.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.