На знімку: 4 вересня 1991 року синьо-жовтий український прапор урочисто підняли над будівлею парламенту.

Фото з архіву «Голосу України» (Олександра КЛИМЕНКА).

У 2009-му було внесено зміни до цього указу й засновано щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні. Це свято стало важливою частиною національного календаря і відзначається з великою урочистістю та гордістю, символізуючи значення одного з трьох основних державних символів країни. Державний Прапор України є не лише елементом національної символіки, а й потужним знаком суверенітету, незалежності та єдності української нації.

Державний Прапор України складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг — синьої і жовтої. Синій колір розташований вгорі, а жовтий — знизу. Співвідношення ширини прапора до його довжини становить 2:3, що надає прапору характерну форму та чіткість. Синій колір символізує чисте, мирне небо, яке розгортається над країною, а жовтий колір представляє хлібні поля, які є символами родючих земель і багатства. Це поєднання кольорів відображає ідеали миру, стабільності та процвітання, які є важливими для добробуту нації.

Символіка кольорів на прапорі має глибоке коріння в історії України. Ще з середньовіччя та періоду Козацької Держави синьо-жовті кольори використовувалися в гербах і національних символах. Синій колір асоціюється з небом і водами, які мають величезне значення для аграрної країни, де земля є основним джерелом життя. Жовтий колір символізує хліб, що є основою раціону та економічного життя народу. Поєднання цих кольорів було традиційно використано для відображення єдності та прагнення до незалежності.

Перші згадки про використання синьо-жовтих кольорів як символів можна знайти ще в середньовіччі. Прапори з подібною кольоровою гамою використовувалися на території сучасної України в різні історичні періоди, зокрема у часи Київської Русі, а також у період Гетьманщини.

Важливим етапом в історії використання цих кольорів стало підняття синьо-жовтого прапора під час козацьких походів, що символізувало боротьбу за незалежність і автономію від імперських сил. У червні 1848 року таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові. Утвердження ж синьо-жовтого прапора як державного відбулося із проголошенням Української Народної Республіки (УНР).

У новітні часи національний синьо-жовтий прапор уперше офіційно замайорів на ратуші міста Стрий 14 березня 1990 року. У Києві прапор було піднято над міською міськрадою пізніше — 24 липня 1990 року. Державний прапор України набув офіційного статусу після проголошення незалежності.

24 липня 1990 року на флагшток перед будівлею Київської міської ради був урочисто піднятий синьо-жовтий прапор, що стало знаковим моментом в історії незалежної України. Ця подія символізувала відновлення національної ідентичності та суверенітету після десятиліть радянської влади. Прапор був освячений у Софійському соборі, що додало йому сакрального значення. Освячення провели владики Володимир і отець Юрій, представники Української автокефальної церкви. Ця подія стала знаковою в історії сучасної України, відзначаючи відновлення національної гордості та незалежності. Нині він зберігається в Національному музеї історії України.

23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійну залу Верховної Ради, а вже 4 вересня його урочисто підняли над будівлею парламенту.

Офіційне затвердження Державного Прапора України відбулося постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року. Цей документ закріпив синьо-жовтий прапор як основний символ незалежної української держави. Постанова стала важливим кроком у процесі формування національної ідентичності та підкреслення суверенітету України. Це була одна з перших важливих подій в історії нової незалежної держави, що символізувала її прагнення до гідності та самостійності на міжнародній арені.

Після проголошення Незалежності 24 серпня 1991 року Україна стояла перед необхідністю формування нових національних символів, які б відображали її державний статус і культурну спадщину. Державний Прапор України став символом єдності та самобутності народу, який із задоволенням і гордістю піднімав його над державними установами та святковими майданчиками. Рішення Верховної Ради від 28 січня 1992 року № 2067-XII закріпило синьо-жовтий прапор, що поєднує два основні кольори, які мають глибоке історичне та культурне значення. Постанову Верховної Ради можна вважати однією з основоположних для нового етапу в історії України, яка утверджувала свою незалежність у складних політичних умовах.

24 липня 1990 року на флагшток перед будівлею Київської міської ради був урочисто піднятий синьо-жовтий прапор.

Фото з архіву «Голосу України» (Олекси ВАЩЕНКА).

Встановлення Державного Прапора було частиною великого процесу формування нової національної ідентичності, що включав у себе також розробку нового герба, гімну та інших символів державності. Документ закріпив не лише кольори прапора, а і його пропорції, що повинні були відповідати стандартам, що забезпечують його візуальну гармонію та зрозумілість.

Ухвалена Верховною Радою 28 червня 1996 року Конституція України у статті 20 визначила першим з трьох державних символів України Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Відповідно до Конституції України, опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Прапор став символом національної гордості та суверенітету, який українці активно використовують у повсякденному житті та під час урочистих подій. Установлення Державного Прапора також знаменує перехід до нових форм політичного та культурного самовираження.

Це був момент, коли українці могли відчути себе частиною незалежної держави, з усіма правами і обов’язками, що з цим пов’язані. Прапор став символом боротьби за свободу та демократію, що сприймалося не лише як національний знак, а й як важливий елемент у змаганні за міжнародне визнання.

У серпні 2004 року Президент України підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України», що святкується щорічно 23 серпня. Указ мав на меті підкреслити важливість державних символів у суспільному житті та сприяти національній єдності. День Державного Прапора став можливістю для українців відзначити свою ідентичність, пишатися своєю країною та її символами. Раніше це свято відзначалося тільки в Києві на муніципальному рівні, але з часом стало національним святом, яке охоплює всі регіони України.

Особливу роль у святкуванні відіграють культурні та освітні події. Музеї, культурні центри та бібліотеки організовують спеціальні виставки та експозиції, присвячені історії національної символіки. Вони не тільки зберігають історичну пам’ять, а й сприяють глибшому розумінню ролі національних символів у формуванні національної ідентичності.

Державний Прапор України також стає предметом міжнародного визнання. Прапори України вивішуються на будівлях посольств та консульств у понад 50 країнах, що підкреслює міжнародний статус і визнання України як незалежної держави.

Цей день також є важливою можливістю для кожного громадянина замислитися над значенням національних символів і їхньою роллю у формуванні національної ідентичності. Прапор України є символом єдності та незалежності, що відображає довгий історичний шлях боротьби за свободу і гідність. Це нагадування про те, що кожен громадянин має віру і надію на краще майбутнє, підтримуючи ідеали та цінності, закладені в основі національної символіки.

Після початку російської агресії синьо-жовтий прапор став символом боротьби та спротиву загарбникам.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.