День, що має особливе значення та сенс для всіх нас, для кожного українця й кожної українки!
День, що має особливу цінність!
І день, що об’єднує!
33 роки тому наша держава, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні й виходячи з права на самовизначення, стала незалежною й самостійною.
І саме нашу незалежність ми сьогодні захищаємо й за нашу самостійність б’ємось!
Кожному з нас хотілося би святкувати цей день.
Проте ми — відзначаємо.
Відзначаємо й завдячуємо насамперед нашим воїнам. Нашим Захисникам і Захисницям, кожному й кожній, хто сьогодні на полі бою, хто захищає позиції, йде у бій і відбиває атаки ворога.
Відзначаємо, шануємо та вклоняємося перед пам’яттю всіх Героїв і Героїнь, які віддали життя у боротьбі за Україну!
Відзначаємо й дякуємо лікарям та вчителям, рятувальникам та енергетикам, науковцям і розробникам, культурним діячам і спортсменам, дипломатам і журналістам, підприємцям і волонтерам — кожному і кожній, хто працює задля своєї держави.
Два з половиною роки тому, як і десять років тому, ми не підкорилися росії!
Ми показали, що таке сміливість і воля, незламність і сила.
Ми згуртували довкола себе світ.
І це все лише тому, бо ми об’єднані спільним прагненням!
Прагненням жити саме у Незалежній Україні, яка обов’язково святкуватиме цей день!
