Від козацьких вольниць до сучасних державотворчих кроків цей шлях був сповнений як великих досягнень, так і важких випробувань.

Історія української незалежності своїм корінням сягає доби Козацької Республіки, відомої також як Гетьманщина, що існувала в XVII-XVIII століттях. Козаки, які боролися за автономію під проводом Богдана Хмельницького, створили незалежну державу, котра, хоч і ненадовго, стала важливим символом української самостійності. Рішення Хмельницького підписати Переяславську угоду 1654 року підпорядкувало Гетьманщину московії, але козацьке військо залишилося одним із найзначніших символів української боротьби за 
незалежність.

XIX століття стало часом великого культурного і національного відродження в Україні. Під впливом європейських національних рухів українська інтелігенція почала активно працювати над розвитком культури, мови та ідеї національної самобутності.

Перший значний крок до державності відбувся в 1917 році після Лютневої революції у росії, яка привела до створення Української Народної Республіки (УНР). УНР проголосила свою незалежність 22 січня 1918 року. Однак через політичну і військову нестабільність, а також протистояння з більшовицьким урядом її не вдалося зберегти.

Після короткого періоду незалежності Україна стала частиною радянського союзу, що тривало до 1991 року. Протягом цього часу українці пережили важкі часи: Голодомор, репресії і втрату національної ідентичності. Незважаючи на це, український народ зберіг свою культуру та ідентичність, і наприкінці 1980-х — на початку 1990-х знову почалися процеси відновлення незалежності.

Кінець 1980-х років став періодом великих політичних змін в срср, що вплинули на Україну. Перебудова й тодішні реформи створили сприятливе середовище для відновлення національної самосвідомості. В 1990 році відбулася знаменна подія — перші вибори до Верховної Ради України, на яких з’явилися політики, котрі виступали за незалежність.

16 липня 1990 року Верховна Рада України ухвалила Декларацію про державний суверенітет України, яка заклала основи для подальшого проголошення незалежності.

24 серпня 1991 року Українська РСР оголосила про свою незалежність. Це сталося після спроби державного перевороту в москві, що прискорило процес розпаду радянського союзу. Вже 1 грудня 1991 року в Україні відбувся референдум, на якому понад 90 відсотків громадян підтримали незалежність.

Після здобуття незалежності Україні довелося зіткнутися з численними викликами. Економічні труднощі, політична нестабільність, а також регіональні конфлікти, зокрема анексія Криму росією у 2014 році, війна на сході України, повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стали значними випробуваннями для нової держави.

Однак Україна змогла досягти значних успіхів у багатьох сферах, таких як інтеграція з Європейським Союзом, розвиток демократичних інститутів та модернізація економіки. Сучасна історія України показала рішучість українців боротися за свої права і майбутнє.

Верховна Рада України як вищий законодавчий орган країни зіграла ключову роль у процесі здобуття та проголошення незалежності. Важливі рішення, ухвалені парламентом, стали основою для відновлення суверенітету держави та її подальшого розвитку.

Декларація про державний суверенітет України

Одним із перших важливих кроків Верховної Ради до незалежності стала ухвала Декларації про державний суверенітет України. Цей документ закріплював принципи незалежності та суверенітету України, проголошуючи її право на самовизначення і контроль над своїми ресурсами та економікою.

Декларація стала важливим сигналом і для внутрішньої аудиторії, і для міжнародного співтовариства про наміри України відновити свою незалежність. Декларація містила положення про те, що Україна має право створювати свою Конституцію, вести власну зовнішню політику, контролювати свою економіку і здійснювати інші функції незалежної держави. Це рішення сприяло політичному і соціальному руху до незалежності, посилило національну самосвідомість і мобілізувало підтримку серед громадян.

Проголошення незалежності

Проголошення незалежності стало кульмінацією процесу, що тривав кілька років. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України. Це сталося в контексті спроби державного перевороту в москві та послаблення контролю центральної влади радянського союзу над республіками. Акт проголошення незалежності був ухвалений на позачерговому засіданні Верховної Ради, що зібралася терміново через політичну кризу. Рішення приймалося на основі Конституції Української РСР, але з суттєвими змінами, які проголошували створення незалежної держави. Зокрема, Акт містив такі ключові положення:

- Україна є незалежною та суверенною державою;

- вона набула прав і повноважень, що належать незалежним державам;

- влада радянського союзу та його органів в Україні припиняє свою дію.

Після проголошення незалежності Верховна Рада прийняла рішення про проведення всенародного референдуму, щоб отримати підтримку населення. 

1 грудня 1991 року в Україні відбувся референдум, на якому понад 90 відсотків виборців підтримали Акт проголошення незалежності. Цей результат засвідчив широку підтримку населенням і легітимність рішення Верховної Ради. На тому самому референдумі була обрана нова пострадянська структура держави — президентська республіка, що забезпечило подальший розвиток політичної системи.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року і проведення референдуму 1 грудня того ж року країна зіткнулася з необхідністю створення правової та політичної системи, що відповідала б сучасним вимогам. Однією з ключових задач стало прийняття нової Конституції, яка б забезпечила стабільність та правопорядок в новоствореній незалежній державі.

У 1991 році почався процес розробки Конституції України. Верховна Рада України створила Конституційну комісію, до складу якої увійшли юристи, політики та представники громадських організацій. Робота комісії була складною та тривалою, оскільки потрібно було знайти компроміс між різними політичними силами, забезпечити баланс між гілками влади та дотриматися принципів демократичного управління. Проєкт Конституції був підготовлений до середини 1995 року, після чого почалася активна дискусія. Обговорення тривало протягом кількох місяців і включало численні поправки та уточнення.

28 червня 1996 року є знаковою датою в історії незалежної України — цього дня Верховна Рада ухвалила Конституцію на спеціальному засіданні. Було необхідно 300 голосів депутатів (із 450). Рішення стало результатом політичного компромісу та широкої підтримки серед депутатів. 

Документ є основоположним законом, який закріпив правові, політичні та соціальні засади нової держави. Конституція України — це не лише основний нормативно-правовий акт, а й символ суверенітету і демократії країни. Вона стала Основним Законом держави, закріплюючи її демократичний і правовий статус, визначила основи державного устрою, права і свободи громадян, а також принципи функціонування органів влади.

Основний документ країни складається із преамбули і 15 розділів, які включають 161 статтю.

З моменту ухвалення Конституції, 28 червня 1996 року, до серпня 2024-го до неї було внесено 16 змін. Вони стосуються різних аспектів правового і політичного устрою держави. Внесені до Конституції зміни суттєво вплинули на зміцнення незалежності України через вдосконалення правових основ держави, зміцнення демократичних інститутів та покращення управлінської ефективності. Вони відображають процес еволюції правової і політичної системи країни, що відповідає сучасним вимогам та викликам. Кожна з цих змін відіграла важливу роль у зміцненні незалежності України, забезпечуючи ефективніше управління, захист прав людини і територіальної цілісності. Внесені зміни допомогли створити більш стабільну, демократичну і правову державу, що є ключовим фактором для зміцнення її незалежності.

Верховна Рада також відіграла важливу роль у зовнішньополітичній діяльності України. Після проголошення незалежності парламент активно працював над укладенням міжнародних угод, дипломатичних відносин та інтеграцією України в міжнародні організації. Це включало підготовку до вступу в ООН, Європейський Союз та інші міжнародні структури.

Одразу після проголошення незалежності, в період серпня—вересня 1991 року, більшість західних країн, таких як США, Канада, більшість країн Європейського Союзу та багато інших, визнали незалежність України. Цей процес тривав кілька тижнів. Після референдуму значна частина країн, зокрема члени ООН, визнали незалежну державу Україну. Україна стала членом Організації Об’єднаних Націй 2 березня 1992 року, що було важливим етапом у її міжнародному визнанні. На серпень 2024 року незалежність України визнана всіма 193 членами Організації Об’єднаних Націй, а також численними країнами та міжнародними організаціями.

Верховна Рада України як вищий законодавчий орган країни стала центром процесу здобуття та проголошення незалежності. Її рішення, такі як ухвалення Декларації про державний суверенітет, Акта проголошення незалежності та Конституції України, заклали основи нової держави. Робота парламенту в цей період була надважливою для утвердження суверенітету та формування правової і політичної системи незалежної України.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.