За цей час у кожному регіоні багато місць загального користування облаштовано пандусами, ліфтами, підйомними платформами, запроваджено нові цифрові можливості. Однак більшість будівель, споруджених півстоліття тому, досі не відповідають умовам безбар’єрності. Це і соцустанови, суди, виші, музеї, бібліотеки, вокзали.

Засновниця та командирка волонтерського медичного батальйону «Госпітальєри» Яна Зінкевич 10 років тому потрапила в автокатастрофу. Каже, вижила дивом, але після травми хребта опинилася у візку. Нині народна депутатка розповідає, як дістається будівлі та сесійної зали Верховної Ради: «Загалом я проходжу по території Верховної Ради за півгодини перед засіданням. Ось пандус, по якому треба піднятися, щоб потрапити в будівлю. Перша проблема — дуже важкі двері. Далі пересування триває 15—20 хвилин, і це якщо пощастить і ліфт буде вільний. Коли оголошується повітряна тривога, оголошено довгі перерви в засіданні або багато поправок треба розгляди — це потребує часу. За станом здоров’я дуже довго сидіти я не можу, тут є диванчик, на який можна пересісти, випростати ноги, щоб вони не опухали. Тоді я можу більше часу провести в залі засідань». Парламентарійка переконана, що люди з інвалідністю повинні мати можливість жити звичайним життям: відвідувати різноманітні заходи, бути активними членами суспільства, і для цього в Україні має бути створена повна інклюзія простору. «Підйомник поставили, але велика проблема в тому, що працівники постійно його вимикають, хоча вони тут стоять для того, щоб люди мали можливість вільно пересуватися, були незалежними у русі. Ось — натискаю кнопку підйомника, а він не працює, вимкнений». Нині у будівлі Верховної Ради, крім пандусів, є ліфти, облаштовані тактильними і рельєфними кнопками зі шрифтом Брайля, та підйомники. Утім, проблема з останніми, бо їх постійно вимикають, як сказала народна депутатка.

Президент Національного комітету спорту інвалідів та народний депутат третього-шостого скликань Валерій Сушкевич пригадує, як кожен пандус на вулиці і в будівлі Парламенту доводилося «вигризати» численними депутатськими зверненнями: «У 1998 році, коли я був обраний народним депутатом, мій робочий день почався з діалогу з охоронцем. Я підійшов і показую посвідчення, а він каже: «Ви інвалід, ви на милицях, не заважайте працювати». Згодом один чиновник мені сказав, що я один у Верховній Раді України на візку, а витрати на те, щоб було зручно пересуватися, — дуже значні. Тому акцент своєї роботи я переніс на Комітет, щоб там був зроблений підйомник й облаштовано туалет для людей з інвалідністю. Пригадую, що на засідання комітетів потрібно було підійматися на 3-й поверх. Тож помічник мене фактично витягував нагору, бо самому на візку це було важко».

Черговим кроком до безбар’єрності українського Парламенту має бути трибуна Верховної Ради. «Я хочу бачити на трибуні хлопців з війни, які без рук, без ніг, мають ураження зору, інші воєнні травми. Вони повинні виступати у Парламенті», — зазначив Валерій Сушкевич, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю.

Безбар’єрність — одна з ключових вимог у ЄС до повноправного членства, до якого йде Україна. Аби людина з інвалідністю могла безперешкодно подорожувати, навчатися, відпочивати, займатися спортом та працювати, тут створюють дієві програми. Європейці готові допомагати й надалі модернізувати наш простір. Старі будівлі не просто можливо, а потрібно робити доступними — як Ватикан, Лувр та інші світові пам’ятки. «Якщо говорити загалом про доступність будівлі та приміщень Верховної Ради України, то, мабуть, десь на четвірку. Якщо ж оцінювати інклюзивність Києва, то він доступний на трієчку, коли ж ідеться про Україну, то найбільш доступна тут Вінниця, десь на вісім балів. Зараз десятки тисяч захисників повертаються з фронту з різними ступенями інвалідності. Дуже по-чесному буде зробити зручне середовище для людей, які нас захищали й мають поранення. Особливо варто приділити увагу лікарням, аптекам, міськрадам, виконкомам, соцслужбам», — зазначила Яна Зінкевич.

Ще одне питання — мобільні застосунки, програми та сайти для людей з порушеннями зору. Вони також мають бути зручними та доступними у користуванні, кажуть експерти, які протестували інформаційно-цифрове забезпечення Верховної Ради. Зокрема, сайт Парламенту, який ще в процесі модернізації. Дмитро Попов, експерт з проведення аудиту цифрової доступності, каже, що сайт Верховної Ради — це достатньо складний портал. «Ми виявили на ньому понад 100 проблем із доступністю, зокрема для користувачів програм зчитування з екрана, тому що їх структура складна і семантично не позначена». Володимир Висоцький, експерт із проведення аудиту фізичної доступності, додає: «Ми зараз активно працюємо. Залучені громадські організації, експерти, щоб сформувати якісну платформу рівня обізнаності посадовців, архітекторів та будівельників на питаннях безбар’єрності соціального та міського простору».

До процесу долучилися й міжнародні партнери, зокрема Мортен Енберг, директор програми USAID «Рада: наступне покоління», сказав: «Ми готові стати партнером для Верховної Ради України, щоб вдосконалити ситуацію. Згідно з результатами аудиту буде прийнято відповідне рішення, і ми почнемо працювати у цьому напрямі».

Безбар’єрність — це передусім повага до людської гідності. У бюджеті наступного року на продовження роботи зі створення інклюзії простору, а це зокрема, й проєкти для ветеранів війни, передбачено 6,7 млрд грн, що на 300 мільйонів більше, ніж цьогоріч. 5,7 млрд грн уряд спрямує на забезпечення осіб з інвалідністю сучасними засобами реабілітації, зокрема, протезами та кріслами колісними.

Матеріал надано телеканалом «Рада».

Фото з відкритих джерел.