Шановний пане Голово Стефанчук, шановний пане Перший заступнику Корнієнко, шановна пані Заступниця Кондратюк, дорогі друзі з Верховної Ради України!
Для мене справжнє благословення відвідати вашу прекрасну країну, і це великий привілей — стояти тут поруч з вами, обраними представниками мужньої демократії. Дякую за вашу гостинність, за ваше тепле вітання.
Перед тим, як я буду говорити, я хочу вимовити два слова, яких ви навчили весь світ — Слава Україні!
Я приїхав сюди від імені Парламенту Канади, і мене су-проводжують мої колеги з Парламенту, з Палати громад, які представляють всі політичні сили Канади і які всі разом стоять солідарно з вами.
Коли я кажу «Слава Україні!», я розумію, що ці слова для вас означають все. Ви і ваш народ присвятили все, що маєте, тому сенсу, який закладений в ці слова. І сьогодні я скажу, що ці слова означають для світу.
Виклик, з яким ви зіштовхнулись, є надзвичайно болючим і справжнім. Ворог не має жодного сумління. Ваші люди — молоді, старі, найсильніші і найслабші — живуть у небезпеці. Ваші небеса темні від небезпеки. Частина вашої землі була тимчасово окупована. Україні болить, вона страждає і плаче за своїми загиблими героями та викраденими дітьми. Але Україна ніколи не здасться і завжди буде вільною.
Тому що, навчивши нас слів «Слава Україні!», ви нагадали решті світу, що свобода має свою ціну, і ті, хто не платить цю ціну, втрачають свободу. А ви платите дорого.
Не сумнівайтеся, друзі: все, що вкрала росія, Україна поверне. За кожну завдану рану вони заплатять, адже злочинне вторгнення має свою ціну. Заради справедливості, заради всіх тих, хто страждав і приніс свою жертву, росія заплатить.
Я переконаний, ви знаєте, що існують глибокі зв’язки між Канадою і Україною. Згідно з опитуванням населення 2021 року, 1 мільйон 250 тисяч канадців мають українське коріння. І всі канадці українського походження доклалися до розбудови Канади такою, якою вона є. Я згадую канадського художника Вільяма Курилика, який зображував українських емігрантів у західній Канаді. У своїй останній картині із серії про українських піонерів він показує гордого фермера, який дивиться на своє поле. Це золота пшениця і блакитне небо, які нагадують нам про канадські прерії і про Прапор України.
Як Спікер і парламентарій, я також хочу підкреслити, що через два роки виповниться 100 літ від часу виборів Майкла Люковича членом парламенту (у 1926 році), першого канадця українського походження. Ще один гордий канадець українського походження — Роман Гнатишин, який працював генерал-губернатором Канади, був членом парламенту Канади і трудився у Кабінеті міністрів. У 1992 році, одразу після того, як Україна стала незалежною, він став одним з перших закордонних лідерів, який відвідав Україну з офіційним візитом.
Сьогодні багато канадців українського походження горді служити своїм виборцям з виборчих округів як члени парламенту. І зв’язки між Канадою і Україною не лише історичні, вони націлені на майбутнє і постійно розширюються.
З січня 2022 року Канада виділила понад 12,4 мільярда фінансової допомоги Україні. Лише військова допомога становить 4,5 мільярда: сюди входили певні види зброї, військового обладнання, а також операційна підтримка у формі навчання. Канадська тренувальна навчальна місія, яка називається «Operation Unifier», незабаром відзначить своє десятиріччя співпраці з Україною. Зараз представники канадських військових перебувають в Європі, вони тренують українців, українських мужніх жінок та чоловіків, які борються за майбутнє України.
На початку цього року Канада та Україна підписали Угоду про безпеку. Цей договір не лише про короткострокову підтримку України, а й про побудову довгострокового партнерства між нашими країнами у сфері безпеки.
Канада працює з партнерами Великої сімки та по всьому світу, щоби створити й підтримувати режим санкцій, який покарає росію за агресію.
Коли мене запросили сюди вперше, коли мене запитали, що ти хочеш сказати, я без паузи відповів: я хочу сказати правду. Яку правду? Я можу запропонували лише свою правду, те, що я особисто вважаю правдою. Тому що я не виступаю від уряду чи від партії, але я впевнений, що я не єдиний, хто вважає правдою те, що я скажу.
В англійській мові у нас є вислів: «Ми стоїмо позаду вас». Цей вираз означає, що ми — ваші вірні друзі і ми надаємо допомогу. Але ці слова також мають ще одне значення — що ви стоїте попереду, ви стоїте лицем до лиця з ворогом, а ми, Канада, стоїмо позаду вас. Ваші сини і доньки щоденно зустрічаються з небезпекою, наші — ні, ваші будинки стають ціллю ракет, наші — ні, вашу землю окуповано, нашу — ні, ваших дітей викрадено, наші діти вдома у безпеці.
Коли ви обороняєте свою країну, а ви це робите щодня і щоночі, ви не лише боретеся за власну свободу, ви боретесь і за те, щоб вона не була вкрадена у нас. Ви на лінії фронту, ви охороняєте демократичну цивілізацію, ви утримуєте тиранію. Кожну ніч українці прокидаються від звуків сирен, ракет, руйнувань і, незважаючи на те, що приносить ранок (а це може бути трагедія), ви піднімаєтесь і повертаєтесь до своєї боротьби.
Але ми — ваші друзі, ми далеко від фронту, ми у безпеці. У нас немає вибухів, у нас немає безсоння від хвилювання за наших синів і доньок, які зараз на полі бою. Ми спимо, але чи ми повинні спати?
Я сказав, що приїхав сюди говорити те, що я вважаю правдою. І я вважаю, що ми ті, хто позаду вас, ми, очевидно, спимо занадто міцно, можливо, це для нас час прокинутися. Я не хочу, щоб жодна душа в будь-якій країні — моїй чи вашій — прокидалася від звуків сирен чи бомб. Але я думаю, що настала пора, щоб більшість із нас прокинулись від звуків нашої свідомості, нашого сумління. Саме для того, щоб ми ніколи не страждали від того, від чого страждає Україна, щоб ми не страждали від того завтра. Ми багато чим завдячуємо вам, ми вам винні, і ми прагнемо вашої Перемоги!
Чиї кордони є священні, якщо не кордони українців? Чиї діти мають бути в безпеці у своїх власних домівках, якщо не українців? Чиї ночі мають бути тихими, а дні світлими, якщо не українців? Хто є вільний, якщо Україна не є вільною? І моя відповідь: ніхто. Ніхто не є в безпеці, ніхто не є вільним, якщо Україна не є у безпеці і не є вільною — тоді ми теж не є у безпеці і не є вільними.
Я запитую канадців: що ми, які живемо в мирі, заборгували Україні? І я запитую інших людей в усьому світі: чим ми завдячуємо Україні? І моя відповідь: всім. Ми завдячуємо Україні всім. За мир, який ми маємо сьогодні, ми завдячуємо Україні сьогодні і завтра. І ми заборгували вам усе, що вам потрібно для боротьби. Не лише тільки для того, щоб вижити, не тільки для того, щоб боротися і стікати кров’ю впродовж багатьох років, а для того, щоб перемогти ворога.
Ми винні вам так багато, ми — ті, хто стоїть позаду вас. Але що ми робимо для України? Сказати правду? Моя правдива відповідь — недостатньо. Я знаю, що моя країна й інші підтримують вас. І я знаю, що ви вдячні за це, але, як я сказав, ми заборгували Україні більше. Перш за все, це питання честі і сумління. Ви захищаєте нас усіх, наші цінності, наші інтереси. Я вірю, що мої співвітчизники та інші люди в світі розуміють це. Але я боюся, що дуже багато людей не розуміють, що це також є питанням виживання демократії. Тому що, якщо ми не дамо Україні всього, що їй потрібно сьогодні, ми заплатимо набагато більшу ціну завтра.
Я тут на ваше запрошення. І я обрав говорити правду, те, що я вважаю є правдою. І ми, ті, хто стоїть позаду вас, мусимо ступити крок уперед, мусимо робити більше, набагато більше, щоб забезпечити повну Перемогу України задля України і задля наших власних країн.
Моя країна і всі наші країни-союзники лише за допомогою невеликої частини свого багатства можуть надати Україні все, що потрібно для того, щоб виграти.
Ми можемо почекати, ми можемо зволікати, ми можемо сподіватися на краще, але ми тоді ризикуємо отримати найгірше. І якщо ми будемо це робити, тоді ця війна, яку ніхто не міг собі уявити в ХХІ столітті в Європі, пошириться з України на інші місця, які менш здатні себе захистити. З такими втратами всі демократії стануть слабшими, вони будуть більш вразливими. І відповідно люди і країни, які ніколи не могли собі уявити війни, її відчують, і вони будуть страждати так, як страждаєте ви в кровопролитті та руйнуванні.
І ми лише сподіваємося, що інші зможуть битися хоча б наполовину так добре, як це робить Україна. Наше відчуття обов’язку і вдячності Україні повинно бути достатньою причиною для підтримки вас. Але якщо його недостатньо, то ми повинні почати прокидатися і розуміти, що ця небезпека попереду може бути нашою, і ми мусимо почати діяти. Я кажу всім своїм співвітчизникам і друзям України, що час прокидатися. Свобода має свою ціну, і ми мусимо платити за неї. Хто цього не робить, її втрачає.
Дякую вам, Україно, нехай Бог благословить вашу чудову країну, чудових людей, вашу прекрасну землю. Хай він вилікує ваші рани і надасть вам мир і свободу, яких ви так заслуговуєте!
Фото rada.gov.ua.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
