Фото rada.gov.ua.

Саме сюди народні депутати завітали із виїзним засіданням, щоб детальніше вивчити два актуальні питання:

д стан реалізації законодавства про деколонізацію і перегляд реєстрів нерухомої культурної спадщини, що містять символи російської імперської політики;

д стан реалізації права дітей на отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Обидві теми обговорили разом з представниками центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і громадськості.

Варто сказати, що Полтава надзвичайно щедра на історичні та культурні постаті. На території Полтавщини свого часу жили і працювали відомі особистості, як-от Іван Котляревський, Леонід Глібов, Панас Мирний, Іван Кавалерідзе. У місті та області чимало архітектурних, природних, культурних пам’яток. Багато в чому регіон просто унікальний.

Водночас центральною подією для розгляду на засіданні Комітету стала Полтавська битва. І цьому є логічне пояснення: історична битва інтенсивно використовується рашистським режимом для просування своїх наративів. Найпопулярніші з них були представлені в Музеї історії Полтавської битви: це ідеологеми про «перемогу російської зброї», «зраду гетьмана Івана Мазепи», так звану народну, ледь не партизанську, війну українців проти шведських військ тощо. Інформаційний проєкт зі спростування міфів російської пропаганди заповідник реалізував у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті. За словами працівників музею, на розвінчанні згаданих міфів нині робиться акцент і для відвідувачів закладу.

«Полтава — принципово важливе місце для російської імперії», — висловив переконання голова Комітету Микита Потураєв. Народний депутат нагадав, що законодавство щодо засудження та заборони пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізації топонімії підтримала конституційна більшість, закон має загальнонаціональний інтерес, тому повинен виконуватися. «У Комітеті в нас в цьому питанні немає політичних розбіжностей. Деколонізація, деімперіалізація мають тривати далі та отримати те завершення, на яке заслуговує український народ», — зазначив голова Комітету.

«Закон виконується. Можливо, терміни могли б бути і кращими, проте процес йде», — зі свого боку прокоментував заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак. Посадовець наголосив, що важливо не лише очищувати простір, а й пропонувати альтернативу, якою, наприклад, є тема козацької Полтави.

Цю тезу підтримали й інші учасники засідання. Як поінформувала в. о. міського голови Полтави Катерина Ямщикова, місто вже має позитивні напрацювання в цьому напрямі. Зокрема, тема, пов’язана з Преподобним Паїсієм Величковським, нині виходить на перший план, коли йдеться про локацію, де встановлений пам’ятник на місці відпочинку петра I. «російсько-українська війна триває уже кількасот літ, і хочеться, щоб наша справжня історія була в основі формування нації», — сказала Катерина Ямщикова.

Також голова Полтавської обласної державної адміністрації Філіп Пронін підкреслив, що торік Полтавщина була на п’ятому місці за темпами деколонізації, а зараз є однією з перших областей, які закінчили перейменування топонімів. Зазвичай демонтовані пам’ятники переміщують до спеціального музею.

Присутні на засіданні депутати також поділились думками щодо тези, яка неодноразово лунала протягом дня, про переосмислення пам’ятки замість її знесення. Парламентарії не підтримують такий підхід до розв’язання питання. Так, за словами депутатів, Полтавщина має чим пишатись і без імперських маркерів. «Полтава — це центр української мови. Не випадково родом з Полтавщини не лише Котляревський, а й величезна плеяда фантастичних українських письменників — від Олени Пчілки до Василя Симоненка й Миколи Зерова. Тому мова — це перший символ, який може символізувати Полтаву. Історичним символом Полтавщини є Гадяцька угода 1658 року. Гетьманщина та доля Івана Мазепи — ще одна прекрасна ідея для символу Полтави. Музей Мазепи у Полтаві може і має бути. Також місто є батьківщиною Симона Петлюри. Полтава — місто боротьби», — вважає голова підкомітету з питань культурної політики Микола Княжицький.

Фото з відкритих джерел.

Другим питанням розглянули стан реалізації права дітей на отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. У Полтавській області такий статус надано 3610 дітям.

Проблеми і виклики, з якими стикається Полтавщина, ідентичні для всієї України. Основними з них є: відсутність чіткого законодавчого регулювання, відсутність офіційних підтверджень та непоінформованість. Також багато труднощів виникає з поняттям «психологічне насильство, визначене як моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення», проте для надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, для дітей, які зазнали психологічного насильства, заявники подають висновок оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Як зауважила голова підкомітету у справах сім’ї та дітей Тетяна Скрипка, перелік підстав для отримання статусу потребує законодавчого узгодження. З цим питанням уже працює Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики спільно зі стейкхолдерами. Надалі підготовлена редакція змін до закону буде представлена громадськості.

Комітет дякує усім представникам Полтави і області за участь у засіданні та конструктивну дискусію.

Виїзне засідання відбувається за підтримки Програми USAID «РАДА: наступне покоління», яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку та впроваджується ГО «Інтерньюз-України».

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.