Сьогодні — День проголошення Турецької Республіки

Цього дня 1923 року Великі національні збори в Ангорі (нині — Анкара) проголосили Туреччину республікою і обрали Мустафу Кемаля її першим президентом. На цій посаді він провів низку важливих реформ, направлених на модернізацію та європеїзацію країни: 3 березня 1924 року були ліквідовані халіфат і шаріатське судочинство, 20 квітня — прийнята нова конституція, в 1926 році — прийнято новий цивільний кодекс, що, серед іншого, реформував земельне право, надавав жінкам рівні з чоловіками права. У 1928-му іслам перестав бути державною релігією і було латинізовано турецький алфавіт, в 1931 році були введені міжнародні системи часу, календаря та мір. У 1934-му — запроваджено прізвища і ліквідовано релігійні, військові та станові частки, що додавалися до імен.

Мустафа Кемаль Ататюрк що чотири роки обирався президентом Туреччини до своєї смерті в 1938 році й, маючи безумовний авторитет і повноваження, послідовно впроваджував ідеї турецького націоналізму, спрямовані на асиміляцію національних меншин і формування моноетнічної держави під гаслом єдності турецького суспільства і міжкласової солідарності.

Парламент Турецької Республіки

Парламент Турецької Республіки, відомий як Велике національне зібрання Туреччини (Turkiye Buyuk Millet Meclisi, TBMM), є найвищим органом законодавчої влади в країні. Його створення та розвиток відображає історичні події та політичні трансформації, які пережила Туреччина протягом XX століття.

Велике національне зібрання було засноване 23 квітня 1920 року, під час війни за незалежність Туреччини. Його створення стало відповіддю на окупацію країни союзними державами після Першої світової війни. Основна мета парламенту полягала в об’єднанні представників різних регіонів та національностей для формування нової політичної системи, що відображала б інтереси турецького народу. Першим головою Зібрання став Мустафа Кемаль Ататюрк, який згодом став першим президентом Туреччини. З моменту свого заснування парламент пройшов через кілька етапів реформ, які відображали зміни в політичному ландшафті країни, включно з переходом до багатопартійної системи у 1946 році.

Сучасний парламент Турецької Республіки складається з 600 депутатів, які обираються на 4-річний термін. Вибори проводяться на основі пропорційної системи, що дає змогу презентувати різноманітні політичні сили. Депутати обираються від регіонів, що забезпечує широкий спектр представництва. Голова парламенту, який обирається з числа депутатів, представляє Зібрання на офіційних заходах та відповідає за дотримання порядку на засіданнях. Він також має право у разі необхідності скликати позачергові сесії.

Основними функціями парламенту є: законодавча — парламент розробляє, обговорює та ухвалює закони, що регулюють різні сфери життя, такі як економіка, освіта, охорона здоров’я та соціальна політика. Бюджетна функція — Зібрання узгоджує та затверджує державний бюджет, що є основним елементом контролю за фінансовими витратами уряду. Контроль за діяльністю уряду — парламент має право здійснювати контроль за діяльністю виконавчої влади, депутати можуть ставити запитання міністрам, проводити слухання та ініціювати розслідування. Міжнародні угоди — парламент затверджує міжнародні угоди, які укладаються Турецькою Республікою, що підкреслює його роль у зовнішній політиці.

Парламент складається з кількох основних комітетів, які спеціалізуються на різних сферах, таких як економіка, охорона здоров’я, освіта, оборона тощо. Ці комітети відіграють ключову роль у підготовці законодавчих ініціатив та проведенні детального аналізу питань, що потребують обговорення. В парламенті Турецької Республіки функціонують кілька основних комітетів, кожен з яких має свої специфічні повноваження та функції. До основних комітетів належать: Комітет з питань бюджету та планування аналізує державний бюджет, розглядає бюджетні пропозиції уряду та готує рекомендації, контролює виконання бюджету та проводить слухання з питань фінансів. Комітет з питань охорони здоров’я, сім’ї, праці та соціального забезпечення розглядає законодавчі ініціативи, що стосуються охорони здоров’я, соціального забезпечення та трудових відносин, здійснює контроль за виконанням відповідних законів. Комітет з питань внутрішніх справ вивчає законопроєкти, що стосуються безпеки, міграції та правопорядку, здійснює контроль за діяльністю поліції та інших правоохоронних органів. Комітет з питань зовнішніх справ розглядає законодавчі ініціативи у сфері зовнішньої політики, міжнародних відносин та угод, проводить слухання щодо зовнішньополітичних питань. Комітет з питань освіти, молоді та спорту вивчає питання, що стосуються освіти, молодіжної політики та спорту, розробляє законодавчі ініціативи в цих сферах. Комітет з питань прав людини займається питаннями захисту прав людини, розглядає законодавчі ініціативи, що стосуються прав і свобод громадян, проводить розслідування щодо порушень прав людини. Комітет з питань охорони навколишнього середовища розглядає законодавчі ініціативи у сфері  екології, ресурсів та сталого розвитку, проводить слухання з екологічних питань. Комітет з питань культури та туризму вивчає питання, що стосуються культурної політики, туризму та історичної спадщини, розробляє законодавчі ініціативи у цих сферах. Комітет з питань промисловості, торгівлі та енергетики розглядає питання промислового розвитку, торгівлі, енергетики та інфраструктури, аналізує законодавчі ініціативи у цих галузях. Комітет з питань сільського господарства, лісового господарства та водних ресурсів вивчає законодавчі ініціативи, що стосуються аграрної політики, управління природними ресурсами та продовольчої безпеки. Кожен комітет проводить засідання, на яких обговорюються законопроєкти, а також може запрошувати експертів та представників уряду для надання інформації та коментарів. Ця структура комітетів забезпечує глибший аналіз і контроль за законодавчими ініціативами, що є критично важливим для ефективності парламентської роботи.

Велике національне зібрання стикається з різними викликами. Політична поляризація, соціальні протести та питання прав людини створюють додатковий тягар для законодавчої діяльності. У відповідь на ці виклики парламент намагається знайти компроміси між різними політичними силами та врахувати інтереси громадян.

Велике національне зібрання Туреччини є важливим інститутом, що відіграє ключову роль у формуванні політики країни. Його історія свідчить про постійні зміни та адаптацію до нових реалій. Сьогодні парламент продовжує бути ареною для політичних дебатів та прийняття рішень, які визначають майбутнє Турецької Республіки.

Український і турецький народи мають давню історію відносин, першою угодою про які може вважатися договір між козацькою Україною та Османською імперією, укладений ще у 1649 році, що надавав українським суднам свободу мореплавства у Чорному морі та право проходу через турецькі протоки; українські купці на 100 років звільнялися від митних зборів та інших податків.

Туреччина також стала однією з перших країн, які визнали Українську Народну Республіку в 1918 році, тоді ж сторони відкрили дипломатичні місії.

У новітній історії Турецька Республіка визнала державну незалежність України 16 грудня 1991 року. 3 лютого 1992 року був підписаний Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Туреччиною. 3 квітня 1992 року в Києві було відкрито посольство Туреччини, а 3 січня 1993 року в Анкарі розпочало роботу посольство України. На території Туреччини діють також Генеральне консульство України у Стамбулі та Консульство України в Анталії. Туреччина відкрила посольство у Києві та Генеральне консульство в Одесі.

Відносини між Україною та Туреччиною динамічно розвиваються у дусі довіри, добросусідства та стратегічного партнерства в межах як двосторонніх, так і багатосторонніх механізмів і спрямовані на забезпечення підтримки й взаємовигідного співробітництва та встановлення безпеки і стабільності у Чорноморському регіоні. Сторони вживають заходів для поглиблення взаємодії в торговельно-економічній, безпековій, оборонно-промисловій, освітній, науковій та інших сферах.

Туреччина підтримує суверенітет та територіальну цілісність України, засудила проведення так званого «референдуму» в Криму у березні 2014 року і стала співавтором резолюцій ГА ООН «Територіальна цілісність України» (2014 р.) та «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна» (2014—2022 рр.). Туреччина стала співавтором та підтримала резолюції ГА ООН «Агресія проти України» від 02.03.2022, «Гуманітарні наслідки агресії проти України» від 24.03.2022, «Про справедливий і сталий мир в Україні» від 23.02.2023, а також всі інші резолюції ГА ООН ініційовані Україною у зв’язку з війною рф проти України. Туреччина бере постійну участь на найвищому рівні в роботі Міжнародної Кримської платформи.

ТР закрила Чорноморські протоки для військових кораблів рф та інших країн та турецький повітряний простір для російських військових літаків.

У період з липня 2022-го по липень 2023 року функціонувала «Ініціатива щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів», меморандум про започаткування якої був підписаний у Стамбулі представниками України, Туреччини та ООН. У результаті роботи зазначеної Ініціативи перевезено 33 млн тонн агропромислової продукції.

Турецька Республіка є лідером п. 2 української Формули миру «Продовольча безпека».

Україна надіслала до Туреччини два літаки, 15 одиниць техніки та рятувальний загін ДСНС (87 осіб) для ліквідації наслідків землетрусів 6—7 лютого 2023 року.

До 24 лютого 2022 року на території Туреччини постійно чи тимчасово проживали 38 тисяч українців. Після початку повномасштабної загарбницької війни рф, за даними турецької влади, до Турецької Республіки в’їхало понад 844 тисячі наших співвітчизників. Нині кількість українців суттєво зменшилася, оскільки частина повернулася на Батьківщину, а частина переїхала до інших країн. Офіційна кількість українців, які залишилися на тимчасове проживання в Турецькій Республіці, становить близько 23 тисяч осіб.

Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Турецькою Республікою створена 19 грудня 2019 року. Співголови — Роман Грищук («Слуга народу») та Ахтем Чийгоз («ЄС»).

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.

«T.B.M.M. Kanunlar» / «Закони Великого національного зібрання»

Офіційне видання Великого національного зібрання Туреччини називається «T.B.M.M. Kanunlar» / «Закони Великого національного зібрання». У цьому виданні публікуються ухвалені закони, постанови та інші офіційні документи парламенту. Тематика охоплює ухвалені закони, постанови, резолюції та інші офіційні документи, що стосуються діяльності Великого національного зібрання Туреччини. Це можуть бути законодавчі ініціативи, зміни до існуючих законів, а також важливі парламентські рішення. Видання зазвичай публікується регулярно, в міру ухвалення нових законів та документів. Це може бути як щотижнева, так і щомісячна публікація, залежно від обсягу роботи парламенту та кількості ухвалених актів. Частота може варіюватися, але основна мета полягає в тому, щоб своєчасно інформувати громадськість про законодавчі зміни.

Фото з відкритих джерел.