Комітет з питань правової політики розглянув на своєму засіданні проєкт закону про внесення змін до розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про лобіювання» (реєстр. № 12120), поданий народним депутатом України М. О. Стефанчуком, а також альтернативний законопроєкт (реєстр. № 12120-1), поданий народним депутатом України П. В. Павлішем.

Згідно з пояснювальними записками до законопроєктів їхньою метою є забезпечення створення та функціонування Реєстру прозорості, а також можливості повноцінної реалізації положень Закону України «Про лобіювання» після його введення в дію. Зазначені законопроєкти розроблені у зв’язку з листом Національного агентства з питань запобігання корупції з проханням розглянути можливість внесення змін до розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про лобіювання» в частині продовження строку на забезпечення створення та функціонування Реєстру прозорості через необхідність залучення міжнародної технічної допомоги щодо надання послуг із створення інформаційно-комунікаційної системи «Реєстр прозорості».

Для досягнення зазначеної мети автором законопроєкту за реєстр. № 12120 пропонується відтермінувати введення в дію Закону України «Про лобіювання» до 1 вересня 2025 року, автором законопроєкту за реєстр. № 12120-1 — до 1 липня 2025 року. Крім того, обома законопроєктами доручається Кабінету Міністрів України забезпечити створення та функціонування Реєстру прозорості протягом чотирнадцяти місяців з дня набрання чинності цим законом, а також передбачити, що суб’єкт лобіювання вперше подає звіт щодо лобіювання за друге півріччя 2025 року до 31 січня 2026 року.

Обговоривши положення обох законопроєктів, Комітет з питань правової політики прийняв рішення рекомендувати Парламенту включити до порядку денного дванадцятої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання проєкти законів за реєстр. №№ 12120, 12120-1; за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу проєкт закону за реєстр. № 12120, застосувавши положення частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України.

Комітет з питань правової політики також розглянув проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача (реєстр. № 12089 від 3 жовтня 2024 року), поданий народним депутатом України І. П. Фріс та ін., і за підсумками розгляду ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду його у першому читанні прийняти за основу з доопрацюванням положень відповідно до частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України.

Законопроєкт спрямований на вдосконалення правозастосування у правовідносинах щодо витребування майна у добросовісного набувача шляхом чіткого розмежування віндикаційного та негаторного позовів та можливості їх заявлення; вирішення питання компенсації добросовісному набувачеві при витребуванні майна на користь держави чи територіальної громади та подальшого відшкодування шкоди за рахунок винних осіб на користь держави чи територіальної громади; посилення правових засад захисту прав та інтересів добросовісного набувача у випадку вибуття майна з власності держави чи територіальної громади.

Для цього у законопроєкті пропонується внести відповідні зміни до Цивільного кодексу України, згідно з якими, зокрема, перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування, зайняття, визнання права щодо нерухомості, право на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права особи (нова ч. 8 ст. 261 ЦК); майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо з дати проведення державної реєстрації права приватної власності набувача (фізичної або юридичної особи) на державне або комунальне нерухоме майно, незалежно від виду такого майна, минуло більше 10 років (п. 3 ч. 2 оновленої ст. 388 ЦК), а також з дати передачі набувачеві (фізичній або юридичній особі) у приватну власність державного або комунального рухомого або нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі чинним законодавством не передбачалася державна реєстрація правочину або реєстрація права власності, минуло більше 10 років (п. 4 ч. 2 оновленої ст. 388 ЦК); вирішення питання компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві відбувається відповідно до ринкової вартості майна (нова ч. 5 ст. 390 ЦК) тощо.

Прийняття законопроєкту забезпечить належну базу правозастосування у справах щодо витребування майна у добросовісного набувача, а також забезпечить запровадження компенсаційних механізмів відшкодування ринкової вартості майна, що було витребувано у добросовісного набувача із можливістю подальшого відшкодування шкоди, завданої державі чи територіальній громаді, за рахунок винних осіб.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.