Цими днями в актовій залі музею Великої Вітчизняної війни вшанували пам’ять генерал-лейтенанта Михайла Пилипенка (на знімку), колишнього начальника Київського вищого інженерного училища зв’язку.
Михайло Корнійович Пилипенко народився 1924 року в білоруському селі Дубровці. Мріяв стати вчителем, але мрії перевернула війна. На початку липня 1941 року він разом із батьком добровільно пішов на фронт. Через два тижні під Козельськом вступив у бій з авіадесантом ворога, під час якого був поранений. Учасник параду 7 листопада 1941 року на Красній площі в Москві. Потім воював на Західному, Калінінському, Північно-Західному, Воронезькому, Степовому, 1-му Українському фронтах. Брав участь у битві за Москву, обороні Ленінграда, Курській битві, Корсунь-Шевченківській військовій операції, визволяв Київ. У складі 1318-го стрілецького полку 163-ї стрілецької дивізії 38-ї армії Воронезького фронту молодший сержант Михайло Пилипенко тричі форсував Дніпро. Спочатку 25 вересня 1943 року — навпроти Києва через Матвіївську затоку на Труханів острів; 27—29 вересня 1943-го — друге форсування, через Жуків острів. Потім 163-тю стрілецьку дивізію було перекинуто в район північніше Києва, де дивізія втретє форсувала Дніпро, захопивши Лютізький плацдарм. Під час усіх цих десантних операцій зв’язківець-розвідник Михайло Пилипенко під вогнем противника забезпечував зв’язок підрозділів 1318-го стрілецького полку. В районі Пущі-Водиці німці прорвали фронт і перейшли в контрнаступ. Михайло Пилипенко залишився зі своєю радіостанцією в тилу ворога. І викликав вогонь на себе. За мужність і героїзм Михайлу Пилипенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
24 червня 1945-го сержант Пилипенко знову крокує Красною площею, цього разу як учасник Параду Перемоги.
Після війни служив в армії. З 1972 по 1988 рр. очолював Київське вище військове інженерне двічі Червонопрапорне училище зв’язку. В 1984-му отримав військове звання генерал-лейтенант. Був почесним громадянином Києва, Вишгорода та Білої Церкви, а також почесним солдатом 66-го окремого полку зв’язку Білоруського військового округу.
Наприкінці 1970-х у Києві створювався Музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років. Біля входу до меморіального комплексу скульптори задумали поставити монумент Героям форсування Дніпра. Скульптор Фрідріх Согоян вирішив взяти в прообрази для монумента конкретних героїв —учасників форсування Дніпра. Прообразом зв’язківця став Михайло Пилипенко.
Кажуть, що патріотизм і військовий обов’язок не мають віку й не підвладні часові. 62-річний генерал брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в результаті чого отримав інвалідність І групи. Помер генерал Пилипенко 2009 року.
Фото автора.
