Його історія сягає 1906 року, коли Фінляндія, яка тоді була автономною частиною російської імперії, прийняла один із найпрогресивніших у світі законів про вибори. Цей закон встановив загальне і рівне виборче право, що дало змогу обирати депутатів незалежно від статі та майнового стану, і зробило Фінляндію першою країною у Європі, яка надала жінкам право голосувати та бути обраними.

До створення Eduskunta функції законодавчого органу виконували старі стани — форма парламенту, що діяла з XVII століття. У ньому було представлено чотири стани: дворянство, духовенство, міщани та селяни. Проте станова система поступово застаріла, і наприкінці ХІХ століття зросла потреба у модернізації державних інститутів.

1906 року, після революційних подій у російській імперії, у Фінляндії відбулися радикальні реформи. Стара станова система була замінена однопалатним парламентом, який складався з 200 депутатів. Цей орган отримав широкі повноваження щодо ухвалення законів, контролю за урядом і формування внутрішньої та зовнішньої політики.

6 грудня 1917 року Фінляндія проголосила незалежність, що закріпило роль парламенту як ключового органу державного управління. Протягом міжвоєнного періоду він зіткнувся з численними політичними викликами, зокрема громадянською війною 1918 року та боротьбою між лівими й правими політичними силами. Після Другої світової війни парламент став основою демократичного розвитку країни, забезпечуючи стабільність, соціальну рівність і економічний поступ.

Eduskunta складається з 200 депутатів, які обираються на чотири роки. Вибори проводяться за пропорційною системою у 13 округах. Кожен виборчий округ має кількість місць, пропорційну чисельності населення.

Основні функції парламенту

Законодавча діяльність: парламент приймає закони, які регулюють усі аспекти життя країни. Законопроєкти можуть подавати як депутати, так і уряд.

Контроль за урядом: Eduskunta затверджує прем’єр-міністра, міністрів та може висловити їм вотум недовіри.

Бюджетний контроль: затверджує державний бюджет і стежить за його виконанням.

Міжнародна політика: у співпраці з президентом і урядом Eduskunta формує зовнішню політику країни.

Пленарні засідання: основний формат роботи, де обговорюються законопроєкти, урядові ініціативи та інші важливі питання.

Комітети

Парламент має 17 постійних комітетів, кожен із яких займається окремими сферами. Вони відіграють ключову роль у законодавчому процесі. Детально розглядають законопроєкти, урядові ініціативи, звіти та інші важливі питання перед тим, як їх передають на пленарне засідання.

Конституційний комітет розглядає питання, що стосуються конституції, прав людини, принципів демократії, функціонування державних інституцій та міжнародного права; перевіряє, чи відповідають запропоновані закони конституції. Комітет з питань зовнішніх справ відповідає за зовнішню політику, міжнародні відносини, миротворчість і співпрацю з міжнародними організаціями. Комітет із фінансів опрацьовує державний бюджет і фінансові законопроєкти, аналізує питання оподаткування, державного боргу та економічної політики. Контрольний комітет перевіряє використання державних коштів та ефективність державних програм, взаємодіє з аудиторськими органами. Юридичний комітет займається питаннями кримінального, цивільного та адміністративного права, розглядає зміни до судової системи та правоохоронних органів. Комітет із закордонної торгівлі оцінює питання економіки, бізнесу, інновацій та міжнародної торгівлі, співпрацює з підприємствами та регулює енергетику. Комітет із питань оборони відповідає за політику національної безпеки та обороноздатності, розглядає питання військової служби і співпраці в межах НАТО та ЄС. Комітет із соціальних питань і охорони здоров’я охоплює теми соціального захисту, охорони здоров’я, пенсій, забезпечення прав людей з інвалідністю, аналізує політику в сфері медицини, соціальної допомоги та страхування. Комітет із питань освіти та культури розглядає освітню політику, наукові дослідження, культуру, мистецтво, молодіжні програми та спорт. Комітет із питань навколишнього середовища вивчає питання екології, змін клімату, природних ресурсів, урбаністики та забудови. Комітет із питань транспорту та зв’язку розглядає політику в галузях транспорту, дорожньої інфраструктури, поштових послуг і телекомунікацій. Комітет із сільського господарства та лісового господарства займається сільським господарством, лісовим господарством, рибальством, мисливством і продовольчою безпекою. Комітет із трудових питань відповідає за ринок праці, трудове законодавство, рівність прав, гендерну політику та со-ціальний діалог. Комітет із питань майбутнього аналізує довгострокові тенденції у суспільстві, нові технології та інновації, дає рекомендації щодо стратегічного розвитку країни. Великий комітет координує питання, пов’язані з політикою Європейського Союзу, розглядає ініціативи ЄС і надає уряду рекомендації щодо позиції країни. Комітет із питань зайнятості та підприємництва працює над створенням умов для розвитку бізнесу та зниження безробіття. Комітет із питань внутрішніх справ розглядає питання внутрішньої безпеки, міграції, поліції, цивільної оборони та управління кризами. Кожен комітет складається з депутатів, які мають відповідні знання та досвід у своїй сфері. Робота комітетів базується на детальному аналізі документів, залученні експертів і врахуванні суспільних інтересів.

Спікер парламенту обирається депутатами та відповідає за організацію його роботи. Спікер не бере участі в обговореннях, зберігаючи нейтральність.

Фінляндія пишається високим рівнем представленості жінок у парламенті. В 1907 році до Eduskunta було обрано 19 жінок, що стало світовим рекордом на той час. Сьогодні жінки становлять близько 40% депутатів.

Парламент Фінляндії є прикладом стабільного демократичного інституту. Його діяльність характеризується прозорістю, що підкріплюється відкритими засіданнями та активною участю громадськості у політичних процесах.

Значну увагу приділяють питанням рівності, екології, соціального захисту та міжнародного співробітництва, що відображає інтереси фінського суспільства. У XXI столітті Eduskunta залишається ключовою платформою для обговорення національних і глобальних викликів.

«Парламентський протокол» — офіційний друкований орган Eduskunta

«Парламентський протокол» публікується регулярно залежно від перебігу засідань. Протоколи оприлюднюються після кожного засідання парламенту. В періоди активної законодавчої роботи це може бути кілька разів на тиждень. Матеріали комітетів публікуються відповідно до завершення розгляду законопроєктів, пропозицій або інших питань. Це може бути нерегулярно, але узгоджується із загальним розкладом роботи парламенту. Зведення резолюцій і законів виходять друком після ухвалення законодавчих актів в остаточній редакції.

Основна тематика публікацій: законопроєкти, що розглядаються в парламенті, протоколи обговорень і результати голосувань, підсумкові рішення щодо ухвалених законів; робота комітетів — висновки постійних комітетів щодо законопроєктів; аналіз тем, які перебувають у компетенції кожного комітету (фінанси, оборона, освіта тощо); парламентські дебати — обговорення ключових внутрішньо- і зовнішньополітичних питань, дискусії щодо бюджету, міжнародних угод і важливих соціальних реформ; міжнародна діяльність — висвітлення співпраці Фінляндії з іншими країнами та міжнародними організаціями, участь депутатів у міжнародних конференціях та зустрічах; контроль за урядом — обговорення урядових звітів, оголошення вотумів довіри або недовіри.

Усі публікації, включно з друкованими та електронними версіями, спрямовані на забезпечення прозорості діяльності парламенту. Вони доступні не лише для депутатів, а й для широкої громадськості через офіційний сайт парламенту.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.

6 грудня — День Незалежності Республіки Фінляндія

Щороку 6 грудня Фінляндія відзначає День Незалеж-ності — національне державне свято, яке символізує проголошення незалежності країни від російської імперії у 1917-му. Ця подія стала можливою завдяки політичним змінам у росії, спричиненим революцією та заворушеннями через поразки в Першій світовій війні. Шлях до незалежності був непростим. Точилися дискусії між несоціалістичними силами та соціал-демократами щодо подальшого політичного устрою. Зрештою 6 грудня 1917 року парламент, очолюваний Пером Евіндом Свінгуфвудом, ухвалив рішення про створення суверенної держави.

Фінляндія визнала незалежність України 30 грудня 1991 року

26 лютого 1992 року відновлено дипломатичні відносини. Дипломатичні установи: Посольство України у Фінляндській Республіці відкрилося 18 грудня 1992 року, Посольство Фінляндії в Україні працює з 1 квітня 1992 року.

Торгівля з Україною становить 0,17% зовнішньоторговельного обігу Фінляндії. Українсько-фінський товарообіг в цілому демонструє позитивну динаміку за підсумками 9 місяців 2023 року (+12%, 190,2 млн. євро) лише за рахунок збільшення фінського імпорту. В звітному періоді скоротився експорт до Фінляндії на 5%, а імпорт зріс на 23%. Сальдо залишається негативним — на рівні -58 млн євро.

У структурі експорту українських товарів до Фінляндії переважають поставки металобрухту (33%), одягу та аксесуарів (8,4%), виробів з металу (8%), харчової олії (5,6%).

У структурі імпорту фінських товарів домінують поставки паперу та картону і виробів з них (30%), промислове та транспортне обладнання (21%), нафтопродукти (19%), продовольчі товари (6%), медичні засоби (5,5%).

Інвестиції спрямовувались у такі сфери, як оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів (37,1 млн дол. США), діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування (24,5 млн дол. США), промисловість (17,8 млн дол. США), професійна, наукова та технічна діяльність (0,9 млн дол. США), інформація та телекомунікація (0,2 млн дол. США).

Україну та Фінляндію об’єднує міжуніверситетське та міжшкільне партнерство. За сприяння Міністерства закордонних справ та Міністерства освіти Фінляндії з вересня 2008 року в Алексантері Інституті при Гельсінкському університеті запроваджено програму «Українські студії». Програма спрямована на поширення знань про Україну серед студентів та дослідників вищих навчальних закладів Фінляндії, передбачає вивчення фінськими та іноземними студентами української мови, літератури, історії та культури, проведення досліджень з української тематики, а також студентських обмінів. Консультації і викладання здійснюються фінською, англійською та українською мовами. Із січня 2007-го українська викладається на кафедрі слов’янських і прибалтійських мов та літератури Гельсінкського університету на факультативній основі.

У межах підписаної у 2008 році Угоди між Гельсінкським університетом та Національним університетом «Києво-Могилянська академія» здійснюються обміни студентами і дослідниками.

Фінська мова викладається в низці українських вишів, зокрема в Київському національному лінгвістичному університеті, Національному університеті «Києво-Могилянська академія». У Києві функціонує Скандинавська гімназія, в якій вивчаються шведська та фінська мови.

Інструментом поглиблення українсько-фінляндських взаємин є побратимські зв’язки між містами України та Фінляндії (Київ—Гельсінкі, Київ—Тампере, Одеса—Оулу, Запоріжжя—Лахті, Новоград-Волинський Житомирської області — комуна Суомуссалмі).

Місцями компактного проживання українців є міста Гельсінкі, Тампере, Юваскюла, Турку, Оулу і Сало. Значною мірою розвитку двостороннього співробітництва у сфері культури сприяє об’єднання «Товариство українців у Фінляндії», а також Міжнародний український культурний центр.

Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Фінляндською Республікою створена 21 січня 2020 року, її співголови — Андрій Клочко («СН») та Валентин Наливайченко («Батьківщина»).

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.