Беручи до уваги положення Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, інших міжнародних договорів та міжнародно-правових документів Організації Об’єднаних Націй з прав людини;
наголошуючи на міжнародно-правовому зобов’язанні всіх держав співпрацювати та розвивати дружні відносини між націями на основі дотримання принципу рівноправності, передбаченого статтею 1 Статуту Організації Об’єднаних Націй, для припинення порушень загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, до яких, зокрема, належить заборона геноциду;
виходячи з принципу рівноправності та самовизначення народів як обов’язкової норми сучасного міжнародного права та враховуючи, що Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього криміналізує діяння, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу: вбивство членів групи, заподіяння тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам групи, умисне створення для такої групи умов життя, що призводять до її повного або часткового фізичного знищення, застосування заходів, спрямованих на запобігання народжуваності в такій групі, примусове переміщення дітей такої групи до іншої групи;
враховуючи, що етнічна чистка черкеських територій під час Кавказької війни 1763–1864 років, внаслідок якої фізично знищено або вигнано з історичної батьківщини понад 90 відсотків черкесів, була низкою заздалегідь спланованих жорстоких дій, спрямованих на пригноблення черкеського (адизького) народу, придушення його ідентичності, умисне створення для цієї етнічної групи умов життя, що призводять до її повного або часткового фізичного знищення;
зважаючи на історичні свідчення, що підтверджують злочинні дії Російської імперії під час Кавказької війни 1763–1864 років із створення штучного голоду та епідемій серед мирного населення з метою фізичного знищення черкесів;
констатуючи, що злочинам Російської імперії проти черкеського (адизького) народу та інших поневолених нею народів дотепер не надано належної правової та моральної оцінки;
підкреслюючи, що виправдовування нинішнім російським режимом злочинів попередніх правлячих режимів призвело до того, що сьогодні російська федерація проводить таку зовнішню та внутрішню політику, що має наслідком міжнародне визнання її державою – спонсором тероризму та державою, що використовує терористичні засоби для вчинення жахливих злочинів проти Українського та інших народів;
звертаючи увагу на те, що нинішній російський режим продовжує політику фізичного знищення поневолених народів;
засуджуючи злочинні дії репресивного режиму Російської імперії, спрямовані на підкорення народів та проведення щодо них колоніальної політики, наслідком якої стало знищення мільйонів людей, руйнування соціальних основ народів, їхніх вікових традицій, духовної культури та етнічної самобутності;
проявляючи солідарність з усіма поневоленими Російською імперією народами, які разом з Українським народом зазнали значних втрат і страждань внаслідок перебування у спільній "тюрмі народів";
визнаючи необхідність відновлення історичної справедливості щодо цих народів;
враховуючи постанову Парламенту Кабардино-Балкарської Республіки від 7 лютого 1992 року № 977-XII-B про засудження геноциду адигів (черкесів) під час Російсько-кавказької війни;
враховуючи резолюцію Парламенту Грузії від 20 травня 2011 року № 4701-IS щодо визнання геноциду черкесів, здійсненого Російською імперією;
підтверджуючи схвалене 6 жовтня 2022 року Звернення Верховної Ради України до міжнародного співтовариства про підтримку права на самовизначення народів російської федерації,
Верховна Рада України постановляє:
1. Визнати масове знищення черкеського (адизького) народу та його насильницьке вигнання з історичної батьківщини, вчинені Російською імперією під час Кавказької війни 1763–1864 років, геноцидом черкеського (адизького) народу.
2. Висловити щирі співчуття черкеському (адизькому) народу у зв’язку з вчиненим Російською імперією геноцидом та вшанувати пам’ять усіх жертв цього злочину.
3. Рішуче засудити злочини геноциду Російської імперії, що призвели до загибелі сотень тисяч черкесів, завдали значної шкоди соціальним основам черкеського (адизького) народу та великих втрат людству.
4. Закликати іноземні держави та міжнародні організації, які ще не визнали масове знищення черкесів геноцидом, визнати масове знищення черкесів та їх насильницьку депортацію геноцидом черкеського (адизького) народу.
5. Доручити Уряду України звернутися до урядів іноземних держав щодо сприяння підвищенню рівня поінформованості про цей та інші злочини, вчинені Російською імперією, шляхом поширення знань про такі злочини в освітніх та дослідницьких програмах.
6. Засудити спроби умисного викривлення нинішнім російським режимом історичних фактів для підтримки ідеології пригнічення та агресії.
7. Визнати право черкеського (адизького) народу у вигнанні на репатріацію на історичні землі розселення у північно-західній частині Кавказу з подальшою реалізацією права на національне самовизначення на своїй території.
8. Доручити Голові Верховної Ради України забезпечити невідкладне направлення цієї Постанови до урядів і парламентів іноземних держав, інституцій Європейського Союзу, Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй, Постійного форуму Організації Об’єднаних Націй з питань корінних народів, Парламентської асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Генерального секретаря Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Парламентської асамблеї Ради Європи та Генерального секретаря Ради Європи.
9. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Голова Верховної Ради України Р. СТЕФАНЧУК
м. Київ
9 січня 2025 року
№ 4206--IX
