Дмитро Юрнюк – представник справжньої династії лісівників. Лісівником був його дід. Сплавляв деревину для подальшої заготівлі та реалізації спеціальними плотами через гірські річки. Його батько працював бригадиром, майстром лісу, а потім лісничим у Селятинському лісництві. Пропрацював тут більше 20 років. 

Дмитро прийшов сюди після закінчення коледжу та Львівського лісотехнічного університету ще 20 років тому. Пройшов шлях від майстра лісу до лісничого. 

Втім його шлях лісівника переривала війна. Дмитро – двічі учасник бойових дій. Вперше пішов добровольцем у 2014 році. 

«Я – майстер спорту зі спортивної стрільби і подумав, що мої навички можуть стати у нагоді. Потрапив у 8-й Хмельницький полк спецназу на посаду снайпера. Підписав контракт і прослужив до 2018 року. Потім взяв участь у чемпіонаті Збройних сил України по снайпінгу. Виграв його, познайомився з Кирилом Будановим і потрапив у ГУР», – розповідає Дмитро Юрнюк.

Через два роки повернувся у рідне Селятинське лісництво У батька стався інсульт, тож треба було продовжити його справу. І водночас не полишав роботу у розвідці. Тренував та готував партизанські загони. Саме з ними та колегами лісівниками пішов воювати вже під час повномасштабного вторгнення. 

Дмитро пройшов Бучу та Ірпінь, Бахмут та Часів Яр. У взводі Дмитра за два роки не було жодного загиблого. Більш того, він командував десантною висадкою у Крим. Після поранень та котузій, а також маючи потребу доглядати за батьком кілька місяців тому демобілізувався. Зараз працює лісничим, маючи під серцем уламок від ворожого снаряду. 

«Військова служба навчила мене багатьом речам, які я приніс з собою у лісове господарство – взаємоповага, дружність та підтримка. 7 побратимів я привів з собою у лісництво. Вони люди з вищою лісівничою освітою. До війни через те, що тут були маленькі зарплати, не найкращі умови для праці, вони не пішли працювати по спеціальності, а поїхали за кордон – були на різних будівельних професіях. З ранку до ночі заробляли собі та родинам тут на прожиття. Потім добровольцями, як і я, пішли на війну. Тепер вони тут зі мною – майстри лісу, вальники, водії. Замінили тих, кого нещодавно мобілізували. Коли повернулися сюди у відреформоване лісництво, зрозуміли, що воювали не дарма, умови істотно покращились.

Середня зарплата робітничої ланки за минулий рік у лісництві склала майже 20 тис. гривень. І буде підвищуватися далі. У часи до реформи прості робітники отримували майже мінімалку. 

Високий рівень прибутку. За 2024 рік дохід від реалізації у 10 тис. куб. м тільки в одному нашому лісництві склав майже 22 мільйони гривень. 

Завдяки цифровізації багатьох процесів кількість незаконних рубок зменшена до мінімуму. Саме це дозволило і збільшити дохід», – говорить Дмитро Юрнюк. 

Селятинське лісництво – одне з рекордсменів по кількості, де працюють демобілізовані працівники. Із 27 працівників лісництва – 16 ветеранів. Окрім підвищених зарплат, всі бойові ветерани мають 20% доплати до окладу, щорічні премії. 

На думку Дмитра, саме завдяки проведеній реформі, а також реорганізації, вдалося підсилити роль лісництва. Місце знайдеться усім, хто бажає працювати.

Пресслужба Філії «Подільський лісовий офіс».