Уже наступного дня, 22 січня 1919 року, на Софійській площі у Києві під час проголошення Акта Злуки представники ЗУНР говорили і від імені Закарпаття: «Однині на всіх землях України, розділених віками, — Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні — буде одна велика Україна».
Відомо, що наприкінці жовтня 1918 року, після розпаду Австро-Угорської імперії, Закарпаття увійшло до складу Угорщини як однієї зі спадкоємиць Австро-Угорської імперії. Проте питання про державну належність і статус краю серед закарпатців стало одним з найголовніших на той час. Наприкінці грудня 1918 року уряд Угорської Народної Республіки видав закон «Про національну автономію русинів, що проживають в Угорщині». До складу автономії увійшли комітати Марморош, Угоча, Берег і Уг, її центром було визначено Мукачеве.
Однак проголошена автономія краю не знайшла підтримки у населення. 21 січня 1919 року Руська Народна Рада скликала на загальний конгрес «усіх русинів, жиючих в Угорщині», аби вирішити питання територіальної приналежності Руської Країни. Того дня до Хусту зі 175 сіл і містечок прибуло 420 делегатів. Загалом разом з гостями на з’їзді було майже 1200 осіб, тобто це був найбільш представницький з тогочасних закарпатських форумів.
Головним рішенням цього зібрання стала резолюція, в якій, зокрема, йшлося, що з’їзд не визнає закону про автономну Руську Країну в складі Угорщини та ухвалює об’єднання з Соборною Україною, щоби «нова держава при виконанню сеї злуки узгляднила окреміше положеннє угорських Українців». На жаль, у тодішній складній міжнародній ситуації реалізувати рішення з’їзду не вдалося. Наступного дня у Києві було проголошено Акт Злуки.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
