Це був історичний момент, коли люди сказали всьому світу: «Ми — єдині, і нашу віру у свободу та незалежність України не зламати!»
Тоді українці виходили з синьо-жовтими прапорами, саморобними плакатами й нескінченним бажанням бути разом. Люди приїжджали автобусами, їхали власним транспортом, а деякі долали десятки кілометрів пішки.
Це було більше, ніж просто тримання за руки — це був символ єдності, який тягнувся крізь покоління і століття нашої боротьби за свободу.
Сьогодні, у час війни, цей день набуває ще глибшого значення.
Ми знову тримаємося разом — кожен наш добрий вчинок, кожна проcтягнута рука допомоги — це продовження того самого ланцюга, що єднає нас як націю.
Пам’ятаймо тих, хто створив «Українську хвилю», адже вона стала живим прикладом того, як багато ми можемо досягти разом.
Як і 35 років тому, Україна — сильна у своїй єдності.
І саме ця сила приведе нас до Перемоги.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
