Бізнес у рейтингу не той, що в очах підприємців

Коротко нагадаю. За перевіркою упродовж двох днів у жовтні ( з 22-го по 24-те число) ПАТ Київська, Вінницька кондитерські фабрики «Рошен» і Розподільного центру ТОВ «РЦ Плюс» однойменної корпорації російські інспектори наголосили на принципових, на їхній погляд, проблемах, які унеможливлюють доступ кондвиробів на російський ринок. А саме: на невідповідності нормативної бази санітарним і технологічним вимогам, якими послуговуються на російському ринку. На тому, що чинна система контролю за якістю продукції в корпорації «Рошен» ані за номенклатурою, ані за обсягами, ані за чистотою лабораторних досліджень недостатня для забезпечення безпеки продукції. І ще: «Головний постачальник сухого молока для фабрик «Roshen» — ПАТ «Бершадьмолоко» (Вінницька область) не входить у реєстр переробних підприємств, які допущені до поставок у Російську Федерацію, що також є грубим порушенням встановлених правил».

Нехай «Рошен», справді, не безгрішний. Але це не знімає глибокого сумніву в тому, що його стандарти виробництва так сильно відрізняються від російських. Це по-перше. Багатолітня торгівля на ринках щонайменше 30 країн світу посилює недовіру до експертних висновків. Це по-друге. А звинувачувати виробників шоколаду в наявності в їхній продукції бензопірену, як на мене, те саме, що шукати в темній кімнаті кішку, коли її там немає. Технічний регламент Митного союзу забороняє використовувати бензопірен у дитячому харчуванні і продуктах для вагітних, а не в шоколаді. Це — по-третє. Останнє, до слова, нагадало звинувачення наших виробників сиру у використанні пальмової олії, яку охочіше використовують металурги, ніж сировари. А ще подумалося: якби українські експерти перевірили б на якість російську «кондитерку», то претензій було б не менше.

Резюме «Росспоживнагляду» цитує портал «Ліга. Бізнес»: «Робота експертів тривала у неділовій та недружній атмосфері, яку створювали під керівництвом Мінагрополітики, яке виступало із заявами, спрямованими на дискредитацію експертів. З урахуванням виявлених проблем повторна перевірка українських фабрик можлива лише у випадку принципової зміни позиції української сторони стосовно усунення виявлених порушень...» Прямо кажучи, це якраз той випадок, коли докоряти керівникам Мінагрополітики язик не повертається. Адже будь-кого на їхньому місці спантеличила б поява серед експертів російських кондитерів, які є прямими конкурентами українських. 

Напруга зростає адекватно згасанню надій Кремля зберегти Україну в орбіті свого впливу. «Напрягають» по-дорослому. Щойно глава «Газпрому» повідомив про зволікання України з проплатою 882 мільйонів доларів США за імпортований газ у серпні, як російський прем’єр-міністр Дмитро Медведєв підтримав пропозицію встановити передоплату. «Газового комунізму, — сказав він, — у майбутньому не буде».

Що комунізму не буде, Росія нас давно переконала. За це варто подякувати, бо, захищаючись від диктату монопольного постачальника, ми взялися обома руками за диверсифікацію джерел постачання, енергозаміщення, нарощування власного видобутку. Американська консалтингова компанія ІNS CERA, вивчивши торік наші можливості, дійшла висновку, що з 2015 року видобуток газу почне зростати завдяки потужним капіталовкладенням і впровадженню сучасних технологій. Приблизно до 27 мільярдів кубометрів газу на рік очікується видобувати вже 2017 року. Мінімізувати вплив такого негативного чинника, як час, можливо, лише прискоривши адаптування нашої енергетики до європейської. Ознаки такого прискорення стають дедалі очевидніші. Цього тижня перспективи нашої енергобезпеки у Вашингтоні обговорювали віце-прем’єр Юрій Бойко і спеціальний посланець та координатор Держдепу США з міжнародних енергетичних питань Карлос Паскуалє. Зокрема, йшлося про можливості налагодити поставки стисненого газу через термінал, який планується побудувати на Чорноморському узбережжі.

І про приємне. Світовий банк констатував, що Україна посіла 112-те місце в рейтингу Doіng Busіness. Отже, ми піднялися у загальному заліку на 25 позицій, опинившись серед 189 країн між Ліваном та Папуа-Новою Гвінеєю. Одразу скажу, до такої міри парадоксальне «сусідство» варто списати на технократичний підхід упорядників рейтингу, поза тим... Найбільших «балів» Україна набрала у сфері одержання дозволів на будівництво (посіли 41-ше місце), реєстрації прав власності (97-ме місце). Найвищий рейтинг (13-те місце) країна посіла з легкості надання кредитів. Позитиви, звісно, порадували, але водночас і дали привід для певних висновків. Загальний залік псує відсутність прогресу в індексах міжнародної торгівлі (148-ме місце), підключення електроенергії(172-ге місце), низці інших, а в найбільш чутливій для бізнесу сфері сплати податків прогрес виявився мізерний — на одну позицію, до 164-ї сходинки.

Про це мимоволі пригадав, слухаючи главу Міндоходів і зборів Олександра Клименка, який розповідав про потребу запровадити всезагальне обов’язкове декларування доходів. На його думку, це додасть у держбюджет додатково навіть за песимістичних оцінок — понад 20 мільярдів гривень. Якщо зважати на динаміку зростання доходів громадян цього року, то, на мій погляд, не дасть! Надто вже оптимістичні оцінки песимістів! Або вони не помічають того, що левову частку доходів наших бюджетів формують податки з оборотів (ПДВ, акцизи, мита, плата на користування надрами тощо) і кошти, які вдається стримати від виведення в офшорні зони.

Є й другий бік цієї медалі. Формування бюджету на наступний рік відбувається в руслі серйозних порушень бюджетного процесу: без економічного прогнозу на наступний рік, основ грошово-кредитної політики, аналізу виконання загальнодержавного балансу поточного року.