Народився митець у селі Баранівці (нині Миргородський район). У 1948–1950 роках навчався у Миргородському керамічному технікумі.
Упродовж 1950–1993 років Микола Борисович працював на Будянському фаянсовому заводі, де з 1967 року обіймав посаду старшого художника. Створював виробничі зразки-еталони, рисунок під друк для масового виробництва; розробляв прості, лаконічні, утилітарні форми побутового й декоративного посуду, пластику малих форм.
М. Ніколаєв працював у галузі декоративного мистецтва. Для його розписів властиві національний колорит, образність, краса пластики, українські візерунки з яскраво вираженою народністю. Серед відомих робіт, у тому числі виготовлених у співавторстві з іншими художниками: настінні тарелі («Тарас Шевченко», «Квітка», «Русалка лісова», «Водяник»), вази («Ювілею Великого Кобзаря», «Його слово, його слава не вмре, не загине»), триптих з шамотних настінних плит («Врага не буде, супостата…», «А буде син, і буде мати…», «І будуть люде на землі…»), сільнички («Баба Параска», «Баба Палажка», «Стецько»), набори для посуду («Салтівський», «Герань лугова»), набір для напоїв «Виноград» та низка інших.
Його твори експонувалися на республіканських та зарубіжних художніх і промислових виставках, зокрема у Лейпцизі, Монреалі, Торонто, Загребі, Дамаску, Марселі, Познані, Чикаго, Ріо-де-Жанейро.
Деякі твори майстра зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Полтавських краєзнавчому і художньому музеях, Сумському і Харківському художніх музеях, Шевченківському національному заповіднику в Каневі,
Диканському історико-краєзнавчому музеї.
За матеріалами Полтавської ОВА.
