Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомляє народний депутат України Данило Гетманцев.

«Калькуляцію складено з таких компонентів.

1. «Найдешевше» коштуватиме миротворча місія для України кількістю 40 тис. військовослужбовців — приблизно 30 млрд доларів.

2. Військова допомога для зміцнення українських Збройних Сил коштуватиме приблизно 175 млрд доларів (із застереженням — залежно від того, у якому стані вони перебуватимуть на момент врегулювання та яку територію їм доведеться захищати).

3. Левова частка додаткового фінансування припаде на модернізацію та зміцнення збройних сил держав Європейського Союзу, яке повинно піти на інвестування в оборонну промисловість, зміцнення східних кордонів, розширення систем протиповітряної оброни, створення запасів артилерійських боєприпасів та ракет, перебудову сил швидкого реагування тощо. Для цього знадобиться збільшити оборонні видатки з нинішніх приблизно 2% ВВП до 3,5% ВВП (сценарій «космонавтів» про 5% ВВП наразі не розглядається). Якщо фінансувати ці видатки за рахунок позикових коштів (а вільних у необхідному обсязі на горизонті не перебачається), то ця програма потягне на 2,7 трлн доларів.

Звісно, усі ці розрахунки досить умовні, але перші дві цифри не можна сприймати навіть як необхідний мінімум.

По-перше, коли йдеться про 40 тис. миротворців, то чомусь у розрахунки закладається потреба розташувати їх уздовж нинішньої лінії фронту (зіткнення), а це приблизно 1 тис. км. Нагадаю, що загалом протяжність кордону між Україною та росією — 2295 км. Морський кордон України — 1355 км. Звідки береться впевненість, що загроза може бути тільки з боку втричі меншої лінії фронту, — загадка.
Щоб зрозуміти, наскільки нікчемна цифра 40 тис., треба подивитися, скільки військових забезпечують безпеку Південної Кореї, по суті, вздовж ДМЗ протяжністю вчетверо меншою, ніж наша лінія зіткнення (241 км). Усього контингент — 28,5 тис. військових (20 тис. — сухопутні війська, приблизно 7 тис. — військово-повітряні сили). Понад півтисячі танків та бойових броньованих машин (M1A1 Abrams, M2 Bradley), майже сотня пускових установок систем Patriot та ATACMS, майже 80 бойових літаків F-16C та A-10C Thunderbolt II. І маленьке «уточнення» — це на додачу до збройних сил Південної Кореї і проти «армії чучхеносців», яка все-таки слабша за ту, що стоятиме за лінією зіткнення.

По-друге, 175 млрд доларів на зміцнення ЗСУ протягом наступних 10 років — це 17,5 млрд доларів на рік. Від початку повномасштабної війни протягом майже трьох років ми отримали військової допомоги на 126 млрд доларів (і коли один із союзників говорить про 200+ млрд доларів тільки від нього, то виходить, решта партнерів по «Рамштайну» у нас зброю виключно відбирали), тобто у середньому 42 млрд доларів на рік. Чи достатньо Україні нинішніх 42 млрд доларів для тих завдань, які перед нами стоять? Абсолютно точно ні. Не вистачає фактично усього — від літаків та засобів ППО до бронетехніки та снарядів. Тож якщо виділяти у наступні 10 років у 2,4 раза менше, то навряд чи це можна буде вважати зміцненням, особливо враховуючи, що значна частина техніки потрапляє до нас уже старою та тривало використовуваною, тож багато чого навіть у мирний час за ці роки доведеться списати.

Плюс-мінус можна погодитися хіба що з цифрою на переозброєння Європи, але за однієї поправки — що справжній стан наявної нині у наших європейських партнерів техніки справді є боєздатним, а не таким лише на папері».

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.