Його структура, функції та історія відображають еволюцію японської політичної системи та її прагнення до демократичних цінностей.

Перший законодавчий орган Японії, Імперський парламент, був заснований Конституцією Мейдзі 1889 року. Він складався з Палати представників і Палати перів. Палата представників обиралася на обмежених виборах, а Палата перів формувалася з призначених імператором членів титулованої верхівки суспільства. У 1927 році Палата представників уперше була обрана на основі загального чоловічого виборчого права. Цей парламент функціонував до 1947 року, коли набрала чинності нова Конституція Японії, яка замінила Імперський парламент на сучасний двопалатний Парламент.

Сучасний Парламент Японії складається з двох палат. Палата представників (Каґіін) — нижня палата, що складається з 500 депутатів, обраних на чотирирічний термін за системою єдиного непередаваного голосу. Палата радників (Джоґіін) — верхня палата, члени якої обираються на шестирічний термін, з половинним переобранням кожні три роки. Обидві палати обираються прямим голосуванням за паралельними виборчими системами. Засідання Парламенту відбуваються у Будинку Парламенту в Токіо.

До основних функцій Парламенту Японії належать: законодавча діяльність — розробка, обговорення та прийняття законів, що регулюють різні сфери життя країни; бюджетний контроль — затвердження державного бюджету та контроль за його виконанням; контроль за виконавчою владою — призначення Прем’єр-міністра та нагляд за діяльністю уряду; ратифікація міжнародних договорів — затвердження угод та договорів, укладених урядом з іншими державами; законодавчий процес.

Процес прийняття законів у Парламенті Японії включає кілька етапів. Ініціація законопроєкту — законопроєкти можуть бути внесені урядом або членами будь-якої з палат. Розгляд у комітетах — попередній аналіз та обговорення законопроєкту в профільних комітетах.

У Парламенті Японії, функціонують постійні комітети, які відіграють ключову роль у законодавчому процесі та нагляді за діяльністю уряду. Кожна з палат має по 17 постійних комітетів.

Кожен депутат зобов’язаний бути членом принаймні одного постійного комітету.

Голови постійних комітетів обираються з числа їхніх членів і керують роботою відповідних комітетів.

Комітети детально аналізують запропоновані законопроєкти, вносять поправки та готують їх до обговорення на пленарних засіданнях.

Комітети здійснюють контроль за діяльністю урядових органів, оцінюють ефективність реалізації законів та державних програм. Фінансові комітети обох палат займаються детальним розглядом державного бюджету, аналізують доцільність витрат та доходів.

Комітети з закордонних справ аналізують міжнародні договори та угоди, готують рекомендації щодо їх ратифікації.

Детальний розподіл комітетів та їхні конкретні функції можуть змінюватися відповідно до внутрішніх регламентів кожної палати та актуальних потреб законодавчого процесу.

Дебати та голосування законопроєкту відбуваються спочатку в одній палаті, потім у іншій. Якщо палати не досягли згоди, створюється спільний комітет для усунення розбіжностей. Після схвалення обома палатами закон передається імператору для формального підписання та оприлюднення.

Парламент країни має ключову роль у формуванні уряду. Прем’єр-міністр призначається з числа членів Парламенту та затверджується більшістю голосів у Палаті представників. Уряд звітує перед Парламентом і повинен мати його довіру для здійснення своїх повноважень.

Згідно з Конституцією 1947 року імператор Японії є символом держави та єдності народу, але не має реальної політичної влади. Його функції обмежуються церемоніальними обов’язками, такими як промульгація законів, скликання сесій Парламенту та прийом іноземних послів.

У сучасній Японії Парламент стикається з низкою викликів, включно з демографічними змінами, економічними реформами та питаннями національної безпеки. Для підвищення ефективності роботи Парламенту та уряду проводяться реформи, спрямовані на вдосконалення законодавчого процесу, зміцнення партійної системи та посилення прозорості в діяльності державних інституцій. Він є центральним елементом політичної системи країни, забезпечуючи представництво інтересів громадян та реалізацію демократичних принципів. Його історія та розвиток відображають прагнення японського суспільства до стабільності, прозорості та ефективного управління.

23 лютого — Національне свято Японії — День народження Імператора (Тенно: тандзьо: бі). Це офіційне державне свято, яке відзначається в день народження чинного імператора. Ця традиція  має глибоке коріння в японській культурі. Протягом різних періодів історії дата святкування змінювалася відповідно до дня народження правлячого імператора.

Зі сходженням на престол імператора Нарухіто 1 травня 2019 року офіційна дата святкування була перенесена на 23 лютого, день його народження, перше офіційне святкування якого відбулося у 2020 році.

Цього дня громадськість має унікальну можливість відвідати територію Імператорського палацу в Токіо. Імператорська родина з’являється на балконі палацу, вітаючи громадян та приймаючи їхні привітання. Це один з небагатьох днів у році, коли палац відкритий для публіки.

Окрім офіційних заходів, у країні проводяться різноманітні святкові, що підкреслюють національну єдність та повагу до імператорської родини. Імператор Японії є символом єдності нації, і його день народження — нагода для громадян висловити свою повагу та відданість. Свято також нагадує про багатовікові традиції та культурну спадщину країни і залишається важливою подією в календарі національних свят Японії.

Японія визнала незалежність України 28 грудня 1991 року та встановила дипломатичні відносини з нашою державою 26 січня 1992-го. Посольство України в Японії було зареєстровано у вересні 1994 року, а церемонія його офіційного відкриття відбулася 23 березня 1995-го. Посольство Японії в Україні було відкрито 20 січня 1993 року.

Японія залишається другим за розміром допомоги донором серед країн світу (після США) та четвертим серед усіх донорів (після ЄС, США та МВФ). Сукупна фінансово-економічна допомога Україні з боку уряду Японії, починаючи з 2022 року, за різними програмами (МВФ, Світового банку, ОДР) сягнула 12,1 млрд дол. США.

Ключову роль у наданні допомоги Україні, зокрема в реалізації проєктів гуманітарного розмінування, відіграє Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA). JICA — це урядова організація, створена в 1974 році, яка координує урядову програму «Офіційна допомога розвитку» з надання технічної допомоги, виділення пільгових позик, а також грантової (безоплатної) допомоги урядам іноземних країн. Бюджет та діяльність Агентства контролюються МЗС Японії. Починаючи з липня 2022 року, JICA спільно з Камбоджійським центром розмінування (Cambodian Mine Action Centre (CMAC) та Державною службою з надзвичайних ситуацій України (ДСНС) почала реалізацію тристороннього проєкту гуманітарного розмінування, в рамках якого японською стороною передається ДСНС необхідне обладнання (міношукачі, автокрани), проводиться навчання особового складу ДСНС з використанням досвіду гуманітарного розмінування в Камбоджі.

Загалом передбачено закупити та передати для потреб ДСНС 50 високотехнологічних двосенсорних міношукачів ALIS японського виробництва, 45 дронів виробника Aero Sense, майже 70 одиниць різноманітної техніки, зокрема 10 машин з розмінування виробництва Nikken та Komatsu (час доставлення займає щонайменше 15 місяців з часу замовлення у виробника), майже 20 автокранів.

Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Японією створена 15 жовтня 2019 року, співголови — Ярослав Железняк («Голос») та Галина Михайлюк («СН»).

«Тайсео» — офіційний друкований орган Парламенту Японії

Офіційним друкованим органом Парламенту Японії є видання під назвою «Тайсео». Його мета — забезпечити прозорість та доступність інформації про законодавчі процеси для громадськості.

До тематики публікацій належать офіційні документи, закони, постанови та інші важливі матеріали, пов’язані з діяльністю Парламенту. «Тайсео» виходить кілька разів на тиждень, залежно від активності Парламенту.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.