Колишнє військове 136-те містечко, розташоване на межі смт Коцюбинське та столиці, опинилося в центрі скандалу. 147 гектарів лісу неподалік Києва припали до душі забудовникам. Після розформування військової частини ці площі разом із будинками, які на них стоять, та навіть разом із людьми, що в них живуть, було передано приватним компаніям. «Ну, Бог з ним, що за копійки привласнили військове містечко, вартістю у багато мільйонів гривень. Байдуже, що безплатно хтось отримав 147 га землі під Києвом у лісі, ринкова вартість якої понад мільярд гривень. Цю державу вже хто тільки не обкрадав! Але ж із громадянами не по-людськи вчинили», — розповів учора під час прес-конференції Олександр Дядюк, юрист, голова громадської організації «Кияни, об’єднуємося!»За словами правника, разом із землею у власність приватним фірмам було передано 8 чотириквартирних житлових будинків, у яких досі живе кілька сімей колишніх військових. Щоби очистити територію потенційного будмайданчика від «живих перешкод», усім, хто мешкав у містечку, запропонували переселитися. Щоправда на умовах, які Олександр Дядюк називає кабальними:
— Свого часу у військове містечко люди поселялися на законних підставах — за державними ордерами. Що робить забудовник? Купує квартири у різних будинках собі у власність і вимагає, щоб мешканці переїхали в це житло. Це — кабальні умови, коли людина переселяється квартирантом у чужу квартиру. Без жодних прав. Та найцікавіше — на якій підставі: на підставі якихось ордерів на поселення у гуртожиток. Який гуртожиток? Це ж звичайні приватні квартири...
Правдами-неправдами, але 21 сім’я на переїзд погодилася. Олександр Дядюк запевняє: їх переселили у бомжі. Ще 12 сімей, які після консультації із юристом на такі перспективи не погоджуються, досі живуть у містечку і готуються у судах воювати із потенційними забудовниками.
Тим часом, Руслан Терентьєв, мешканець військового містечка, пригадує, як починалося усе 2006 року: «Тоді Міноборони приймало рішення про закриття військової частини. Рішення про відселення людей також було ухвалено, але пізніше його скасували. І далі про людей — наче забули...» Хоча чи пам’ятали про них взагалі — також питання. 2005 року, за словами Р. Терентьєва, перевірка Рахункової палати виявила, що ці 8 будинків не були навіть зареєстровані і на балансі міста не значилися. Такі собі привиди.
Колишні військовослужбовці сподіваються, що на їхню ситуацію зверне увагу влада і допоможе не втратити хоча б якийсь дах над головами. Інакше уже найближчим часом лави безпритульних можуть поповнитися десятками «новоприбулих».
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
