Цілком реальна перспектива перетворення дельти Дніпра на поросле водоростями гниле болото дедалі більше турбує не тільки захисників природи, а й владу Херсонщини. І не так через екологію, як через дедалі помітніше замулення фарватеру. Щоб ним вільно проходили суховантажі, його майже щороку чистять, витрачаючи на роботу драг та земснарядів сотні тисяч гривень. А поглиблення на всій протяжності від Херсона до Очакова й поготів коштувало б усі півмільярда гривень, підрахували експерти. Таких грошей у місцевій скарбниці просто немає, і в державному бюджеті навіть у кращі часи відшукати їх було складно. Тому керівництво обласної ради всерйоз розглядає пропозицію «найняти» у чистильники Дніпра... рибу, яка харчується водоростями та фітопланктоном. У рамках здійснення проекту вже відбулося перше засідання «штабу» за участю голови Херсонської облради Віктора Пелиха, провідних іхтіологів та директорів рибоводних підприємств краю.
Завідувач кафедри аквакультури Херсонського державного аграрного університету професор Ісак Шерман (його пропозиція і лягла в основу проекту, який журналісти вже встигли охрестити «планом Шермана») підтверджує, що природні чистильники головної української річки таки є — треба лише вміло використовувати їхній потенціал. Це білий амур та білий товстолоб, яких на півдні України штучно вирощують уже кілька десятиліть. Тому-таки товстолобу, наприклад, для намулювання кілограма ваги треба з’їсти сімдесят кілограмів фітопланктону та водоростей, а мільйони цих риб спрацюють не гірше за косарку. Та є кілька «але», яких не можна не брати до уваги, вирішуючи майбутнє Дніпра.
— Потрібні грунтовні дослідження необхідності в посадочному матеріалі для рибозаводів, концентрації фітопланктону на різних ділянках дніпровської дельти, щоб збалансувати кількість риби та потребу в її послугах — інакше армада штучно вирощених і дуже ненажерливих товстолобів та амурів може перетворити водойму на пустелю. А це справа не одного дня, — застеріг доктор сільськогосподарських наук Ісак Шерман.
Науковці переконують, що збільшити обсяги штучного вирощування білого товстолобика для «чистки» Дніпра щонайменше вдвічі з технічної точки зору цілком можливо. Один лише Херсонський виробничо-експериментальний завод із розведення частикових риб (Голопристанський район області) має проектну потужність, достатню для випуску 22 мільйонів цьогорічок білого амура, товстолобика, коропа на рік. А використовується його потенціал трохи більш як на одну десяту частину. Нинішнього року, приміром, обсяги випуску цьогорічок та дворічок згаданих видів риб сягають 2,4 мільйона особин — на більшу кількість державний бюджет коштів не виділяє.
Зрештою, п’ять років Дніпро сяк-так перебідує. Та непокоїть інше: щойно справа доходить до проектів, які потребують значних інвестицій, пошуки грошей у нас розтягуються не на лічені місяці чи роки, а на десятиліття. Надто на Херсонщині, яка за рейтингом інвестиційної привабливості звично пасе задніх в Україні. А от на десятиліття запасу міцності у хворої річки може й не вистачити.
Херсонська область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
ДОСЛІВНО
«Із самого початку свого існування наше підприємство жодного разу ще не показувало результату, відповідного до своєї проектної потужності. А тепер і поготів не зможе, оскільки із 16 наших торфових озер 14 сильно замулені й потребують чистки, а сім насосів для підкачування свіжої води після тридцяти років експлуатації тримаються в роботі лише завдяки майстерності наших спеціалістів та їхнім повсякденним зусиллям, — коментує директор заводу Іван Донець. — Витрати на нові насоси та поглиблення озер — це понад 6 мільйонів гривень, і ми були б тільки раді, якби їх відшукала обласна рада. Але це ще не все: витрати на вирощування однієї особини рибної молоді-цьогорічки для подальшого випуску у Дніпро сьогодні становлять 32 копійки. Нескладно підрахувати, що додаткові 2,4 мільйона товстолобиків та амурів коштуватимуть ще понад 700 тисяч гривень. До того ж миттю наростити обсяги не вийде: гроші потрібно вкладати в кілька етапів, і процес модернізації нашого складного господарства розтягнеться не менш як на п’ять років».
