Над іваннівським хрестом — завіса таємничості

Декілька десятиліть тому на цій околиці, де раніше височів курган, проводилися археологічні розкопки. Виявлені знахідки (найперше — гробниця з кулястими амфорами) засвідчили, що чотири-п’ять тисяч років тому тут вже мешкали люди. А знайдені парадна бойова сокира та браслет із курганних поховань позначили вже інший час тутешніх помешкань — 1600—1400 роки до н. е. Чимало знайдених речей стосується раннього княжого періоду Київської Русі. А ось щодо першої документально-архівної згадки про Івання, то вона належить до ХІV—ХV століть. Прикметно також, що у І648 році іваннівські селяни поповнили військо Богдана Хмельницького. А ще того ж року, за твердженням французького дослідника Шевальє, на жовтій греблі поблизу села Іванного декілька загонів королівських військ знищили частину козацького полку Івана Богуна.

Уже сам підбір історичних фактів свідчить про багатющу історію цих місць. Утім, який саме час символізує іваннівський хрест, жодної конкретної прив’язки до минувшини немає. Як і немає жодного напису, жодної позначки на самій камінній глибі.

Тривалий час дослідженням цієї теми, як і загалом історії села, займався місцевий мешканець Володимир Петрук. Його називали ходячою енциклопедією. А ще Володимира Пилиповича вважали краєзнавцем-щасливцем, тому що у його пошуках траплялися унікальні речі. Сам же пошуковець мріяв натрапити на конкретну прив’язку хреста до відповідної події. Втім, минулого року дослідник відійшов у вічність, так і не розгадавши віковічної загадки. Натомість чоловік залишив по собі заповіт: нащадкам як зіницю ока берегти хрест. Для цього територію, де стоїть хрестатий пісковик, оформив як власний город і на цьому городі обгородив місце історичної пам’ятки. Нині ж територію довкола хреста доглядає родина Володимира Пилиповича.

Ось такою, доглянутою і втаємниченою, видалася іваннівська пам’ятка й мені, коли разом з тутешнім сільським головою Світланою Бирук побував на загадковій історичній місцині.

Млинів Рівненської області.