«Швидше, Дніпро потече назад, ніж росіяни здолають його», — заявив Адольф Гітлер на одній з нарад. На західному березі Дніпра німецьке командування створило захисну лінію «Східний вал», розраховуючи, що це стане непереборною перешкодою для військ Червоної армії. Але сила духу й героїзм наших воїнів виявилися сильніші.

Епопея безпрецедентного героїзму

У ніч на 21 вересня 1943 року почалося форсування Дніпра — епопея масового героїзму воїнів-визволителів. Протягом місяця тривали кровопролитні операції із захоплення, розширення і утримання 23 плацдармів на правому березі річки. І тільки 14 жовтня було визволено Запоріжжя, 25 жовтня — Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ, 6 листопада — Київ.

Битва за Дніпро — це низка взаємозалежних стратегічних операцій Великої Вітчизняної війни. Від обох сторін у боях брало участь близько чотирьох мільйонів людей, фронт розтягнувся на 1400 кілометрів: від Смоленська до Азовського моря.

Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 594 захисникам і визволителям з Дніпропетровщини. 115 осіб стали двічі Героями (семеро з них посмертно). Серед Героїв Радянського Союзу — учасників Великої Вітчизняної війни — 87 жінок.

Розраховували на те, що німець не повірить

«Після визволення Запоріжжя розташувалися, було, ми, артилеристи, на відпочинок. Але його перервав наказ форсувати Дніпро, — розповів свого часу авторові Герой Радянського Союзу Олександр Миколайович Волохов. — Перед ротою солдатів і розрахунками двох гармат було поставлено завдання вночі переправитися через річку, зайняти плацдарм і утримувати його до підходу основних сил. У місці переправи ширина Дніпра досягала восьмисот метрів. Форсувати довелося під пронизливим вітром і дощем. Єдина надія — на те, що німець прошляпить, не повірить, що в таких умовах ми зважимося на переправу й висадку десанту. Сподівання виправдалися. Завантажили гармати на два човни, з’єднані у вигляді порома, і попливли. Зазвичай висадці передує потужна артпідготовка. Але цього разу її не було».

Поставлене завдання було виконано. Сотня солдатів з двома гарматами утримували плацдарм цілу добу під безперервними спробами фашистів скинути їх у Дніпро — танковими атаками, бомбуваннями, ударами артилерії та наступом піхоти. Коли підійшли основні сили, захисників плацдарму залишалося лише кілька осіб. Практично всіх їх удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Із цього плацдарму й розпочався наступ.

«Коли дізнався про присвоєння звання Героя, не можна сказати, що був на сьомому небі, — зазначив ветеран. — Нам принесли газету, де про це було написано. До стелі від радості не стрибав: присвоїли — і добре. Не я один воював. Та й не за нагороди тоді боролися. Коли в 44-му потрапив на кілька днів додому, односельці зустріли з повагою, хоча звання Героя особливо не сприймали. Просто я був для них фронтовиком, захисником. Але з району начальство все-таки приїхало, міліціонер документи перевірив — чи не аферист».

Переправлялися, як могли

Радянські війська ввійшли в Дніпропетровськ 25 жовтня 1943 року, і ввечері того самого дня 20 артилерійськими залпами із 234 гармат столиця Батьківщини салютувала на честь визволення нашого міста. Про події тих днів свого часу розповів авторові учасник форсування Дніпра і визволення Дніпропетровська полковник запасу Микола Петрович Яскевич — він у 22 роки командував підрозділом у тисячу чоловік.

«Форсувати Дніпро з ходу ми не могли: пройшли з боями 320 кілометрів, від Сіверського Дінця до Нижньодніпровська. Бої йшли за кожний населений пункт. Не було переправних засобів. Тому ми зайняли оборону і розпочали підготовку до форсування Дніпра, — розповів Микола Петрович. — Будували човни і плоти, завозили боєприпаси, пристрілювалися, розвідували. Було створено штурмовий загін, який складався із взводу розвідки, двох 45-міліметрових гармат і відділення саперів. Командував загоном Євстаф’єв Георгій Олексійович».

Загін Євстаф’єва отримав завдання в ніч на 20 жовтня переправитися в район Діївки і захопити ділянку правобережної частини. Завдання було блискуче виконано. Німці виявили наш плацдарм лише вранці. Протягом дня вони провели сім атак, але із займаних позицій наших воїнів так і не вибили. До 24 жовтня всі частини 544-го, 646-го та 480-го стрілецьких полків переправили на плацдарм. Щоночі плацдарм збільшувався, досягнувши близько шестисот метрів від берега й ширини майже півтора кілометра. Тільки-но темніло, на плацдарм переправлялися наші війська.

«У піхоті співвідношення було приблизно один до півтора в нашу користь, а в артилерії — один до трьох у нашу користь, — згадував ветеран. — Неважкі гармати переправлялися разом з піхотою, а танки з’явилися тільки після визволення Дніпропетровська. За п’ять днів на місці переправи загинуло 2 930 чоловік. «Дніпрогес» було підірвано — течія виявилася надто сильною, багато хто із солдатів не вміли плавати. І навіть досвідчені плавці не завжди випливали, якщо потрапляли під німецький обстріл на воді: у кожного за спиною був речовий рюкзак з боєприпасами, консервами та зброєю. Найбільші втрати були не в період самої переправи, а в період штурму: коли наші війська пробивали війська супротивника в ніч на 25 жовтня».

Епоха, пропущена через себе

Минулого вівторка у Дніпропетровську провели наймасштабнішу в історії України реконструкцію історичних подій форсування Дніпра (на знімку внизу). В урочистостях взяли участь Президент України Віктор Янукович, віце-прем’єр-міністр Олександр Вілкул, народні депутати, глави міністерств і відомств, керівники області. Десятки тисяч дніпропетровців прийшли до пам’ятника воїнам 152-ї стрілецької девізії, щоб поклонитися полеглим героям. Реконструкція подій 70-річної давності дала можливість багатьом з них згадати, як усе було, а молоді — відчути те, що зазнали їхні прадіди. 

Фото Володимира РИБАЛЬЧЕНКА.

«Завдяки цьому ми зможемо відчути дух того часу, наповнений великим подвигом наших солдатів, — сказав Олександр Вілкул. — Бути патріотом — це не тільки любити Батьківщину, а й пам’ятати і берегти її історію. Ми зберігаємо правдиву історію нашого народу».

Нині на Дніпропетровщині проживає 191 учасник Битви за Дніпро. Це жива пам’ять героїзму нашого народу. І саме вони сьогодні передають правдиву історію Великої Перемоги молодому поколінню. «Реконструкція історичних подій Битви за Дніпро — це можливість для кожного жителя регіону, а особливо для молоді, побачити велич, героїзм воїнів-визволителів, — відзначив голова ОДА Дмитро Колесніков. — Юних хлопців і дівчат, які були не набагато старші від сьогоднішніх школярів і студентів».

Проведення таких реконструкцій дуже важливе для патріотичного виховання молоді й збереження пам’яті про Велику Перемогу. Це дає змогу показати молодому поколінню ті випробування, через які пройшли воїни Червоної армії під час боїв за Батьківщину. «Завдяки таким наочним прикладам приходить розуміння ціни людського подвигу, — вважає народний депутат України Олександр Момот. — Уроки історії повинні бути живими. Реконструкція форсування Дніпра — це чудова можливість наочно показати молоді, через які випробування довелося пройти воїнам радянської армії. Такі події запам’ятовуються і залишають слід у серцях».

На думку народного депутата Андрія Павелка, ветерани дають молоді приклад витримки, мудрості й патріотизму. А ми зобов’язані пам’ятати, яку ціну було заплачено за мир і свободу, за можливість наступним поколінням жити і виховувати дітей.

«Цього дня ми радіємо свободі, незалежності й миру, які наш народ зміг відвоювати ціною неймовірних зусиль. Схиляємо голови перед захисниками Батьківщини й героїчною працею робітників, що кували перемогу на заводах тилу, — підкреслив народний депутат Денис Дзензерський. — Війна —суворий наставник. Але знання, мудрість і досвід ветеранів — неоціненні для багатьох поколінь».

Вони стали живими іконами

У заході взяли участь багато представників духівництва. Митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней вважає 70-річчя визволення святом патріотизму, любові до своєї Батьківщини і народу.

На Дніпропетровщині в рамках святкування 70-річчя визволення від німецько-фашистських загарбників планується створення музею фортифікації просто неба: на площі у два гектари буде відтворено обстановку воєнного часу із застосуванням оригінальної техніки німецької та радянської армій. У роботі музею братимуть участь реконструктори, які періодично відтворюватимуть воєнні дії.

«Усе, що було відтворено під час сьогоднішньої реконструкції, дуже схоже на те, що було насправді 70 років тому. І техніка, і вибухи, і висадка, і атаки, — розповіли ветерани—учасники форсування Дніпра. — Але тільки тоді наші товариші, котрі падали, убиті ворогом, уже не підводилися».

Дніпропетровська область.

ФАКТ

За форсування Дніпра, самовідданість і героїзм у боях на плацдармах 2438 воїнів усіх родів військ, серед яких 47 генералів, 1123 офіцера і 1268 солдатів і сержантів, було визнано гідними звання Героя Радянського Союзу. Це п’ята частина нагороджених цим званням за всю війну. Битва за Дніпро стала одним з найбільших боїв у світовій історії.

Президент України Віктор Янукович разом з ветеранами переглянув наймасштабнішу в історії України реконструкцію форсування Дніпра.

Фото Андрія МОСІЄНКА (прес-служба Президента України).

ОФІЦІЙНО

«Наш обов’язок — охопити всіх ветеранів війни особливою турботою, належними соціальним захистом і медичним обслуговуванням, — сказав Віктор Янукович під час виступу на урочистостях з нагоди 70-річчя визволення Дніпропетровська. — За останні роки реалізовано низку заходів, спрямованих на підвищення соціальних стандартів для ветеранів війни. Зокрема, на 49 відсотків підвищено середній розмір пенсії учасників війни, в 4—4,5 разу зросла грошова допомога ветеранам війни до Дня Перемоги. Особлива увага приділяється інвалідам війни: розміри їхніх пенсій за останні два роки зросли більш як на сорок відсотків, а з 2010 року вперше було розпочато програму забезпечення квартирами інвалідів Великої Вітчизняної війни, завдяки чому поліпшили житлові умови понад восьмисот родин. Держава й надалі робитиме все, щоб ви, наші шановні співвітчизники, постійно відчували заслужені увагу та турботу».

Думка

«Наші ветерани стали буквально живою іконою. Перед їх почуттям любові до Батьківщини та патріотизмом можна тільки схилити голову, — сказав Владика. — Дай Боже, щоб вони ще довго жили, щоб на їхньому прикладі можна було черпати сили для своїх звершень, виховувати дітей у дусі патріотизму і любові, а також щирого ставлення до свого краю і народу. Живий приклад запам’ятовується найбільше».