Темі «Національного виховання дітей та учнівської молоді в контексті історичного розвитку та культурних надбань українського народу» було присвячено Всеукраїнську науково-практичну конференцію, зініційовану Міжнародним освітнім фондом імені Ярослава Мудрого, що відбулася на базі Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (ІФОІППО).
Дводенній конференції з доповідями, обговореннями та секційними засіданнями передували виставка та майстер-класи, проведені освітянами та їхніми вихованцями із загальноосвітніх навчальних та мистецьких закладів області. Те, про що розповіли і показали діти, не потребує міністерських затверджень, якихось постанов чи законів, адже хлопчики та дівчатка демонстрували те, чого навчили тато з мамою, бабусі з дідусями і вчителі.
Юні умільці не тільки в українських, а суто місцевих одностроях вчили гостей з десяти областей України, як розмалювати писанку, зробити оберегову ляльку-мотанку. Презентували власноручні вишиття, вироби з дерева, а ще — як з бабусиного посагу зробити стилізоване і нині модне вбрання. Були також, як годиться для прикарпатської землі, гостинний коровай та вітальна пісня. А далі мовилося про таке.
Регіональні особливості
Кандидат педагогічних наук, проректор з наукової роботи ІФОІППО Ольга Барабаш:
— 95 відсотків мешканців Івано-Франківщини — корінні українці, які спілкуються рідною мовою. Мовна культура прикарпатців зберегла свою самобутність, що сприяє вихованню національної свідомості, почуття українського патріотизму та громадянського обов’язку.
Проте інтеграційні процеси, які стрімко розвиваються в Україні й великою мірою несуть позитив у розвиток багатьох життєвих галузей суспільства, подекуди негативно впливають на те неповторне, ціннісне, що здавна було властиве ментальності нашого народу: здорова мораль, національні пріоритети, християнські орієнтири.
Тому цілком закономірною, до речі, є тенденція до створення та впровадження освітньо-виховних систем гуцульських, бойківських, покутських та інших шкіл на Прикарпатті як варіативних регіональних моделей української національної школи.
На це місцевих освітян націлює «Концепція українського національного виховання учнів загальноосвітньої школи в умовах Прикарпаття», прийнята ще 1995 року. Об’єктивна потреба врахування у вихованні регіональних особливостей зумовлена тим, що «крім спільного для всієї української держави, кожен її регіон має свої специфічні особливості розвитку. Вони стосуються природи, економіки, господарської діяльності, освіти, культури, мистецтва, говірки, звичаїв, традицій, фольклору в усіх його жанрах».
У Прикарпатському краї добре збереглися та успішно розвиваються художні, народні ремесла і промисли, що є важливим елементом української народної педагогіки, громадської і родинно-побутової культури, трудової та художньої діяльності, що використовуються в естетичному и трудовому вихованні дітей.
Значна увага приділяється і національно-патріотичному вихованню. Учні оволодівають знаннями про визвольну боротьбу українського народу впродовж тисячоліть. Ключова роль у цьому відводиться пошуково-дослідницькій та краєзнавчій роботі, що сприяє вихованню у дітей національної гордості, усвідомлення особистої причетності до свого роду, етнічної групи, народу, нації. Понад 40 тисяч школярів та студентів області беруть активну участь у цьому процесі.
Також колективи навчальних закладів тісно співпрацюють із церквою, що є доброю підмогою для формування релігійних виховних традицій. Та все ж серед основних чинників виховання дітей та молоді провідне місце займає сім’я, від рівня духовної культури якої залежить і рівень вихованості дитини.
Село, як неписана книжка
Класний керівник 11 класу Білоославської ЗОШ Надвірнянського району Надія Шеремета до навчально-виховного процесу своїх учнів завжди залучає їхніх батьків. Без тат і мам не обходяться жодне свято, похід чи екскурсія. Всі заходи вчителька організовує так, щоб були цікавими і для дітей, і для дорослих, головне, щоб хотілося зустрітися ще раз. Дуже важливо, щоб батьки подчувалися співучасниками виховного процесу в школі, щоб вони зрозуміли, що вчителі роблять разом з ними спільну справу — виховують повноцінну, всебічно розвинену, здорову і духовно багату особистість.
Особливу увагу у своїй виховній системі класний керівник приділяє родинним святам. Одне з них — «Гуцульський край вітає мам» — зняли на відеокамеру, і учениця відіслала диск своїй мамі, яка перебувала на заробітках в Америці. Невдовзі жінка повернулася до села і в розмові зізналася вчительці, що, передивившись відеозапис свята, їй стало гірко від того, що її донечка сама, і бажання повернутися додому стало просто нестерпним. За що й подякувала вчительці.
Завдяки такому вдалому «трикутнику порозуміння» (діти—вчителі—батьки) учні класу стали учасниками та призерами районного та обласного етапів всеукраїнських олімпіад з базових дисциплін, зросла кількість учасників учнівського самоврядування, школярі ініціюють цікаві справи, демонструють лідерські здібності, беруть активну участь у роботі гуртків. У класі не зафіксовано жодного правопорушення, що стало б причиною взяття на облік у дитячій кримінальній міліції. Підвищився позитивний імідж класу, а головне — докорінно змінився стиль стосунків між вчителями та учнями.
Для чого ми це робимо
Кандидат педагогічних наук, президент Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого Валентина Стрілько розповіла учасникам конференції, що спонукало її разом з однодумцями до проведення аналогічних освітянських зустрічей по всій Україні. Передусім — стурбованість за ситуацію із вихованням дітей та молоді в країні. Ідею конференцій такої тематики підтримало чимало політиків, і це відрадно, бо без державних діячів «змінити систему освіти та виховання неможливо».
Проте, як наголосила пані Валентина, тільки Голова Верховної Ради України Володимир Рибак у привітанні до учасників конференції вжив нині забутий термін — «українське національне патріотичне виховання».
На тривожних тенденціях щодо «підміни понять» і «зникання» потрібних слів та цілих абзаців з державних документів, пов’язаних з освітою, і зосередила свій виступ київська гостя. Зрештою, не тільки на тому, що маємо, а що треба зробити, аби українське національне патріотичне виховання стало «пріоритетною державницькою справою» та «пронизувало увесь виховний простір, починаючи від початкової школи і завершуючи вищою».
Хоч як би важко не було, а розпочати процес, «підняти голос та згуртувати сили навколо найсвятішого завдання української школи» мають усе-таки педагоги, кожен на своєму робочому місці. Окремі сподівання — і на результати від проведення всеукраїнських конференцій. Адже після кожної зустрічі напрацьовані рекомендації направляють для ознайомлення і народним депутатам, і до галузевого міністерства. Завершальним етапом, за словами В. Стрілько, мають стати новий законо-проект і відповідна програма «Про українське національне патріотичне виховання в Україні», розроблені спільно з колегами та правниками. Зрештою, від органів державної влади не так багато й вимагається. Як окреслено в меті конференції, — тільки створити «в освітньому просторі України законодавчі та методологічні умови для системної, цілеспрямованої, безперервної, послідовної роботи з виховання національно свідомих, сильних духом українських патріотів...».
Варто додати, що майже рік редакція газети «Голос України» здійснює інформаційний супровід та висвітлює на шпальтах видання перебіг усіх освітніх конференцій з даної тематики. За підтримку Валентина Стрілько вдячна колективу газети. Вона наголосила: бути інформаційним спонсором заходів пропонувала багатьом всеукраїнським виданням. Відгукнулися тільки три, але «Голос України» був першим.
Івано-Франківська область.
Учениця Уторопського навчально-виховного об’єднання Косівської районної ради Ілона Захарук вітає учасників конференції.
Президент Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого Валентина Стрілько.
Фото надані Івано-Франківським ОІППО.
