Історична знахідка, виявлена в одній зі старих, давно закритих шахт Луганщини, продовжує зберігати таємницю. Яке її походження — відповіді поки що немає.

За своєю унікальністю цей експонат вважається найціннішим у Луганськом обласному краєзнавчому музеї. Тут він з’явився кілька років тому: мешканці селища Юр’ївка Лутугинського району зателефонували до музею і повідомили, що у старій занедбаній шахті серед породи виявили предмет, який нагадує обличчя людини. Заступник директора з наукової роботи краєзнавчого музею Ірина Ключнєва одразу виїхала на місце... І незабаром знахідка схвилювала вже археологів. Що це, якому часу належить, з якого матеріалу виготовлено? Припущень було й залишається безліч.

Наприклад, як уважає фахівець у галузі історії культури кочових народів, головний редактор збірника «Степи Європи в епоху Середньовіччя» Олександр Євглевський, артефакт міг бути формою, основою, за допомогою якої виготовлялася личина — частина шолома у вигляді металевої маски, що повністю закриває обличчя воїна. До речі, таких личин, знайдених на території Східної Європи під час археологічних розкопок, є лише з десяток. А от форму для їхнього виробництва поки що не знаходили. І якщо юр’ївський артефакт справді є такою формою, то ця знахідка воістину унікальна. Принаймні у Східній Європі її знайдено вперше. Олександр Євглевський датує артефакт від середини І тисячоліття н. е. до середини ІІ тисячоліття н. е. Провідний співробітник відділу енеоліту бронзи Інституту археології України Яків Гершкович віднайшов аналогії із ще давнішим періодом. Але знову ж таки, це тільки припущення. Є версія, що знайдений предмет — навершя на ідолі. Ідол виготовлений із дерева, а голова — з металу.

Утруднення в атрибуції пов’язані ще й з тим, що знайдений предмет у структурі археологічного матеріалу належить до категорії «випадкові знахідки». Тобто виявлений поза археологічним контекстом і не є одиницею інвентарю житлового або похоронного комплексу. Як пояснює завідувач відділу археології краєзнавчого музею Ігор Шестаков, якби цю маску знайшли під час розкопок житла або, ще краще, в закритому комплексі поховання в сукупності з побутовим похоронним інвентарем, який можна датувати і прив’язати до того чи іншого давнього народу, його культури, тоді було б знято всі або майже всі питання.

Друга загадка — матеріал, з якого зроблена маска. За допомогою спектрального та інших аналізів це можна визначити. Але й тут — невдача. Луганські фахівці з металургії, наприклад, припускають, що це може бути якісне лиття з великою кількістю домішок, але конкретно, що це за лиття, сказати не можуть. Припущення на користь чавуну не знайшло підтвердження під час спектрального аналізу. Та й доба, якою датується знахідка, не могла мати таких технологій. У свою чергу мінералог припустив, що це вапняк, але із чимось змішаний. Однак аналіз показав: там переважає зовсім інший матеріал. А якщо це шлак, пов’язаний з відвалами шахти, то який стосунок це має до маски?

— В Ермітажі, у Санкт-Петербурзі, мені показали маски, знайдені під час розкопок, і я звернула увагу на те, що вони були не карбовані, а литі, — розповідає Ірина Ключнєва. — Для литих масок, які використовували під час бойових сутичок, характерна значна товщина, і вони важкі. Якщо припустити, що наш артефакт — це заготовка або, скажемо так, виколодка, за допомогою якої виготовляли карбовані маски, то тут теж не все зрозуміло. Використовуючи артефакт як виколодку, наш фахівець викарбував пробну маску, і вона вийшла дуже тонка. Якщо припустити, що саме такими їх і робили, то, швидше за все, маски були ритуальні й не використовувалися в бою. Наприклад, вона могла бути посмертною. Але маски, виявлені на похованих воїнах, набагато товстіші, важчі. Питань більше, ніж відповідей. Дослідження триває, але рухається дуже повільно.

А знахідка продовжує залишатися загадкою...

Луганськ.

Праворуч — знайдений предмет, що нагадує обличчя людини, ліворуч — виготовлена фахівцем музею маска.

Фото автора.