Після дощів погода нарешті стабілізувалась, і хлібороби докладають максимум зусиль, щоб швидше завершити збирання пізніх культур. Загалом уже близько дев’яноста відсотків площ зернових зібрано. Область впевнено наближається до позначки у три мільйони тонн збіжжя, чого ніколи не було раніше. Хоча через цьогорічні кліматичні особливості далеко не всюди вдалось отримати високу врожайність, проте загальним результатом аграрії задоволені. Якщо на початку жнив чимало говорили про низькі ціни на збіжжя, то тепер ринок стабілізувався й практично всі культури прибуткові.

Кожен гектар прибутковий

Загальний вал зернових уже становить близько 2,5 мільйона тонн за середньої врожайності понад п’ятдесят центнерів з гектара. Таких показників Хмельниччина ще не досягала. Тому в господарствах прагнуть з такими гарними результатами дійти до фінішу. В усіх районах, користуючись сонячними днями, поспішають зі збиранням кукурудзи. Із посіяних 255 тисяч гектарів скошено і обмолочено вже близько двох третин. При цьому середня врожайність наближається до 82 центнерів з гектара.

Чимало господарників зізнаються, що не очікували такого показника, який перевищив торішній на дев’ять центнерів. Чи не найкращих результатів досягли орендарі в Красилівському районі (110 центнерів з гектара), а подекуди — навіть по 130. Тепер для більшості господарників найголовніше — за якою ціною буде продане все зібране, зокрема і кукурудза. А цінові пропозиції навіть на території області різняться досить суттєво. Так, у Чемеровецькому та Городоцькому районах уже зафіксована реалізаційна ціна по факту продажу кукурудзи трохи більш як у тисячу гривень за тонну. Є і такі господарства, що просять 1,6 тисячі гривень. Втім, поки що ніхто із покупців стільки не платив. Однак і власники такого дорогого зерна знижувати ставки не збираються.

Чому так істотно різняться ціни, важко однозначно сказати. Адже чималу роль відіграє те, якою була собівартість та врожайність культури в тому чи іншому господарстві. Але чи не найбільше вплинули додаткові затрати, що виникли під час сушки зерна.

Торік в області залишилось близько 30 тисяч гектарів кукурудзи, так і не зібраної до настання зими. Найбільша проблема в тому, що вона мала надто високу вологість, тож орендарі вирішили не витрачати чималі кошти на доведення зерна до кондиційних стандартів, сподіваючись, що це за них зробить морозна та суха погода. На жаль, сподівання були марні. Тож цьогоріч, навчені гірким досвідом, поспішають вчасно все вивезти з полів і тому почали збирання кукурудзи за вологості у 35 відсотків, хоча на зберігання вона має закладатись при показникові, що на третину менший.

Ось тут і вступають у гру хлібоприймальні підприємства. Вартість досушування зерна тут сягає близько півтисячі гривень за тонну, саме ці витрати товаровиробники змушені вкладати у продажну ціну зерна.

Та навіть при досить істотних додаткових затратах аграрії не повинні залишитись у збитках. За приблизними підрахунками, при цьогорічних середніх показниках врожайності кожен засіяний кукурудзою гектар дає до п’яти тисяч гривень прибутку, тому гра варта свічок.

Проблем зі збутом немає

Тим паче що проблем із реалізацією цього товару поки що немає. Хоча внутрішній ринок не готовий до споживання та переробки таких обсягів, виручають експортні поставки. Прогнозують, що цього сезону в полі не залишиться жодного незібраного гектара кукурудзи.

Те саме стосується і сої, що виявилась досить популярною культурою. В області її посіяли на 163 тисячах гектарів, на 32 тисячі більше торішнього. Правда, досягти рекордних врожаїв не вдалось, в середньому збирають по 24 центнери з гектара, а за сприятливих умов соя може давати і до 30 центнерів.

Але все компенсують непогані реалізаційні ціни, що сягають трьох з половиною тисяч гривень за тонну. За цієї умови нарікати на збитковість теж не доводиться. Особливо тим, хто експортуватиме цей товар, бо на внутрішньому ринку попит на нього так само залишається обмеженим.

Чого не кажеш про соняшник. З приходом в область нових інвесторів, що представляють агрохолдинги, до складу яких входять олійні виробництва, культура завойовує дедалі більші території. Хоча, як переконують агрономи, вона нетрадиційна для подільського регіону через кліматичні умови. Однак цьогоріч нею було засіяно 41 тисячу гектарів, це також рекордний показник за останні роки. Наздогнати області, що традиційно сіють соняшник, хмельничанам не вдалось. Проте середня врожайність виявилась не такою вже й поганою — 24 центнери з гектара, це вище торішнього. Тож, очевидно, інвестори і надалі не відмовлятимуться від цієї культури. Що не надто радує власників землі. Адже соняшник виснажує грунт. А при цьому орендна плата за використані паї — така, як при вирощуванні значно менш агресивних культур. Наскільки серйозним виявиться конфлікт цих інтересів, і хто в ньому переможе, покаже майбутнє.

Не без гречаних сюрпризів

Минулими роками в області традиційно засівали до 35 тисяч гектарів гречки. Однак нинішнього до збирання було лише 22 тисячі гектарів, що викликало певне занепокоєння: чи не стане цей продукт знову дефіцитним і дорогим. Тривоги виявились марними. Як розповіли у департаменті сільського господарства, Хмельниччина стала лідером у країні за її врожайністю — 15,5 центнера з гектара. Тож загалом вдалось зібрати 34 тисячі тонн.

За нормами споживання на кожного має припасти до двох з половиною кілограмів гречаної каші на рік, тож області з запасом вистачить чотирьох-п’яти тисяч тонн крупи. Рештою вона може поділитись із тими, хто не сіє гречку. Та якщо тенденції до зменшення засіяних площ збережуться, то каша знову може стати малодоступною. Чому орендарі не зацікавлені у стабільних врожаях? Вони пояснюють: реалізаційна ціна зерна залишається невигідною. Адже нині його можна продати за 3 — 3,5 тисячі гривень за тонну. Саме така вартість дає змогу втримати ціну гречаної крупи у межах шести — семи гривень за кілограм. Для споживача це доступно. Для аграріїв — збитково. Якщо такі тенденції залишатимуться й надалі, охочих сіяти гречку залишатиметься дедалі менше. Втім, це вже прогнози наступної посівної.

 

Хмельницька область.

Фото автора.

Кукурудзяні жнива наближаються до завершення.