Марія Костянтинівна Буйволюк із села Набережне Демидівського району відзначила свої 104-ті іменини. Попри поважні літа, прагне триматися цупко і не цуратися посильної їй роботи (сама готує, пасе гусей, перебирає городину), одне слово, бути помічною у господарстві, яке утримує її донька Галина.
Марія Костянтинівна перебуває при хорошій пам’яті, якою сягає у спогади аж до часів Першої світової війни. Найбільш їй із того періоду запам’яталося, як із села Товпижин (того само Демидівського району), де вона народилася, люди втікали до лісу, щоб урятуватися від обстрілів. Цей товпижинський ліс став рятівним і для неї, чотирирічної. А під час Другої світової Марія Костянтинівна зазнала гіркої втрати — на фронті загинув її чоловік. Втім, незважаючи на отриману похоронку, вона декілька повоєнних років виглядала свого судженого — із вірою та надією, що він таки повернеться додому.
На початку 50-х років минулого століття Марія Костянтинівна знову вийшла заміж. Прожила з другим чоловіком у парі до 1975-го. Трудилася в колгоспі дояркою, була в передовиках. Заслужила пошану односельців. А нині мріє на додачу до трьох правнуків дочекатися та ще поняньчити праправнука, який, каже, вже десь у дорозі.
Млинів
Рівненської області.
