Неоціненно важлива, корисна, конче потрібна і значна подія відбулася днями у славному старовинному Переяславі, а нині Переяславі-Хмельницькому, що на Київщині. Стисла узагальнена її назва — ІІ Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання». Приурочили його до 90-ї річниці з дня народження славетного Михайла Івановича Сікорського.
Як тільки не називали його учасники цього багатопланового, багатовекторного заходу. І великим музейним діячем, і українським атлантом, і чудотворцем музейної справи, майстром і метром музеїв, людиною-легендою... А йшлося про організатора у цьому місті спочатку історичного музею, який згодом переріс у величний, неповторний музейний комплекс (до складу якого увійшли 27 музеїв) і став Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав».
Треба наголосити, що цим читанням передувала дуже копітка підготовча робота. А саме: до них ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» видрукував друге перероблене та доповнене науково-публіцистичне видання — збірку матеріалів: монографію, підготовлену за ініціативи громадської культурно-просвітницької організації «Переяславський скарб» (голова — кандидат історичних наук Тарас Нагайко), підготовлене О. Лукашевичем на вшанування пам’яті невтомного трударя, Героя України М. Сікорського. У ньому надруковані статті Михайла Івановича. Найфундаментальніша — синтез кількох його розвідок — «Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Розмірковуючи про музейне будівництво, він писав: «Як змінилися образи цього простого, знайомого слова — «Музей»... Я пишу це слово з великої літери — воно на те заслуговує. Слово це стоїть поруч з такими засадничими універсаліями культури, як «Життя», «Пам’ять», «Любов»... Бо Музей вбирає їх у себе. Бо Музей є життя в пам’яті народу, є любов...».
У другій частині видання вміщено добірку віршів різних авторів про Михайла Сікорського.
Паралельно готувалася і Національна спілка краєзнавців України, керівництво якої торік, на перших таких читаннях, ухвалило рішення заснувати Премію імені М. І. Сікорського. На спільному засіданні президії спілки було розглянуто кандидатури, подані багатьма організаціями. Тому вирішили першими лауреатами Премії імені Героя України Михайла Сікорського, і 2013 року, зокрема, визначити кількох осіб. Ними стали: племінниця Михайла Івановича Валентина Сікорська, директор Житомирського обласного краєзнавчого музею Лариса Грузська, ректор Переяслав-Хмельницького педінституту Віктор Коцур, член Спілки письменників України, заслужений журналіст, автор чотирьох книг про М. Сікорського Микола Махінчук і невтомний краєзнавець Борис Войцехівський. Дипломи та всі інші належні відзнаки і грошові премії лауреатам вручив голова Національної спілки краєзнавців України Олександр Реєнт.
З цікавими і змістовними промовами виступили на урочистому засіданні згадані О. Реєнт, В. Коцур, В. Сікорська. Про визначну роль ювіляра в музейній справі країни, необхідність підвищення ролі науки та громадських інституцій в її подальшому розвитку говорив на зібранні народний депутат України Микола Томенко.
Під час форуму відбулися круглі столи «Михайло Сікорський в історико-культурному просторі України», «Краєзнавство Переяславщини: дослідження, проблеми, постаті», презентація особистого архіву М. Сікорського, різноманітні виставки, зокрема, книжкових фондів бібліотеки університету, фоторобіт Віктора Сокола, автора фото на обкладинці книги (на знімку).
\
Учасники форуму побували на міському кладовищі, де похований М. Сікорський.
Форум був чітко організований і проведений (голова оргкомітету — В. Коцур), супроводжувався цікавими музичними номерами концертної програми.
Впадало в очі те, що ні серед засновників форуму, ні серед співорганізаторів, ні його партнерів не було представників адміністрації міста Переяслава-Хмельницького і заповідника «Переяслав», створенню якого все своє життя і сили віддав М. Сікорський. Щоправда, на форумі з короткою промовою виступив міський голова Олександр Шкіра. Та чи не замало цього, щоб гідно вшановувати людину-легенду, яка на ще вищу сходинку підняла честь і славу історичного міста Переяслава-Хмельницького, хотіла перетворити його на місто-музей і є, за словами Миколи Махінчука, його неоціненним скарбом? Утім, чомусь не почули на форумі й голосу Мінкультури України, якому підпорядкований заповідник «Переяслав»...
Фото надані автором.
Олександр Реєнт вручає Миколі Махінчуку (ліворуч) лауреатські відзнаки Преміі імені М. Сікорського.
