Так називають луганські музейники цю стародавню скульптуру — половецьку бабу, найцінніший історичний експонат, що є в області.
Її було знайдено Сіверськодонецькою експедицією понад сорок років тому неподалік селища Чорнухіне Перевальського району в зруйнованому кургані. Серед сотень половецьких статуй, відомих на той час, чорнухінська знахідка була унікальною. Крім прекрасного промальовування деталей костюмів, прикрас, обличчя, майстер зобразив на животі матері дитину з ознаками жіночої статі. Як підтвердив український дослідник Михайло Швецов, статуя не має собі подібних у середньовічній кочівницькій скульптурі навіть тепер. А на момент знахідки, в 1971 році, взагалі не було відомо серед тюркських (від Алтаю до Дунаю) і половецьких (межиріччя Дніпра й Волги) поселень таких об’ємних статуй.
«Чорнухінську мадонну» (на знімку) вчені відносять до періоду розквіту половецького каменерізного мистецтва (середина — друга половина XІІ століття). До кінця століття подібних статуй на схід від Волги вже не було. Багато їх у Подінців’ї, у північному Приазов’ї. Адже в цих місцях є грубозернистий або дрібнозернистий піщаник, що є довговічним і добре піддається обробці. Можливо, це й було причиною вибору матеріалу для створення прекрасних витворів мистецтва. Хоча для половців це насамперед були культові предмети — символ продовження роду. Більшість статуй зображують жінок, але якщо скульптура чоловічої статі, зображення жіночих грудей можливе — це також є символом.
Звичай зводити ідолів зародився в VІ—VІІ столітті в Монголії та на Алтаї, а потім поширився до Дунаю. Статуї символізували предків, і їх ставили на найвищих ділянках степу, вододілах, курганних могильниках у спеціально споруджених для них святилищах, котрі інколи огороджували камінням. Вони були квадратні або прямокутні. У центрі святилища ставили одну чи більше чоловічих або жіночих статуй з обличчями, поверненими на схід.
Главами роду в половців були чоловіки. Власність (стада худоби) чоловік передає в спадщину чоловікові. Але зберігаються й реліктові традиції роду по жіночій лінії. Це підтверджує «чорнухінська мадонна» — виняткове зображення жінки-матері й дівчинки в її утробі. Якщо прадавній скульптор підкреслив ознаки статі, виходить, це мало величезне значення. До речі, скульптура знайдена без голови. Вона лежала окремо від тулуба. Голова була відділена ще у давнину. Чому?
— Можливо, це результат зародження мусульманських віянь, — пояснює завідувач відділу археології Луганського обласного краєзнавчого музею Ігор Шестаков. — Коли іслам зміцнював свої позиції, почалися гоніння на іновірців, руйнування їхніх ідолів. У курганах XІV століття, коли половці вже жили в Золотій Орді, їм під страхом смерті було заборонено ставити статуї.
Кам’яній бабі, знайденої під Чорнухіно, в обласному краєзнавчому музеї виділено центральне місце. Вона на те заслуговує.
Луганськ.
Фото надано музеєм.
ФАКТ
Слово «баба» — від тюркського «балбал», тобто «пращур», «дід-батько», звідси — культ вождів, покровителів орди. Жіночі статуї символізували непереможність і безсмертя воїнів. Покровителі в образі жінки давали їм силу й оберігали.
