То, звісно, добре, що вітчизняне сільське господарство дедалі нарощує обсяги виробництва, а Україна цьогоріч вийшла на лідерські позиції в Європі та й світі за обсягами експорту пшениці, кукурудзи, олії, потрапила в десятку країн за продажами курятини. Це свідчить передусім про великі можливості вітчизняного аграрного комплексу.
Та як у цій ситуації почувається основна фігура сільгоспвиробництва — селянин, чи точніше — сільгоспвиробник? Як засвідчила робота другого Всеукраїнського аграрного форуму, що відбувся минулого тижня у Києві, зовсім не комфортно, якщо не сказати гірше. Учасники цього солідного заходу, на якому зібралися представники усіх регіонів, констатували різке падіння цін на зерно та зниження прибутковості від його вирощування, тиск контролюючих та дозвільних органів на галузь. А також — значні затримки із державною реєстрацією права оренди земельної ділянки, обмеженість фінансування галузі за рахунок коштів держбюджету, перманентні спроби ревізії податкових стимулів для агровиробників.
Власне, про більшість цих проблем йшлося під час роботи першого Всеукраїнського аграрного форуму, який відбувся у квітні цього року в Харкові. Але пропозиції аграріїв враховано органами державної влади лише частково. Так, законопроекти щодо спрощення і вдосконалення регулювання відносин, пов’язаних із проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зареєстровані у Верховній Раді, але і досі не розглянуті парламентом.
Позитивним є той факт, що запропоновані вітчизняними чиновниками радикальні зміни системи оподаткування в АПК не підтримані урядом. Натомість Міністерство доходів і зборів розробило законопроект, яким запропоновано виключити з переліку сільгосптоваровиробників — платників ФСП суб’єктів господарювання, які отримують дохід від діяльності у сфері тваринництва, птахівництва і риборозведення та продуктів їх переробки.
Норми щодо відміни сертифікації послуг із зберігання зерна та сертифікації якості зерна знайшли відображення у законопроекті «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», який прийнято лише в першому читанні. А ось законопроекти щодо відміни обов’язкового технічного контролю сільгосптехніки досі не розглянуті парламентом.
Не відновлено повноцінне фінансування бюджетної програми «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними».
Як відомо, Міністерство доходів і зборів запропонувало аграріям, які займаються виробництвом продукції тваринництва, птахівництва і рибництва, радикально змінити оподаткування. А точніше — замість фіксованого сільськогосподарського податку перейти на сплату єдиного податку з відповідними ставками. Зокрема, планується, що підприємства, де вирощують і переробляють птицю та рибу, з річними обсягами до 20 мільйонів гривень, сплачуватимуть до державної скарбниці один відсоток свого доходу. А виробники, які пропонують споживачам птицю — півтора відсотка доходу. А вже ті підприємства, що мають понад 20-мільйонний річний валовий дохід, перейдуть на загальну систему оподаткування.
Отже, тваринники більше сплачуватимуть до державної скарбниці, ніж отримуватимуть бюджетної підтримки, що контрастує із практикою наших основних конкурентів — країн Євросоюзу, Росії та Білорусі.
Мало того, такі зміни в оподаткуванні призведуть до різкого зменшення поголів’я, особливо — у неспеціалізованих господарствах. Зокрема, поголів’я великої рогатої худоби — на 21 відсоток, свиней — на 22, птиці — на 8 відсотків, що матиме непоправні наслідки для вітчизняного тваринництва. Так, за підрахунками фахівців, у разі реалізації пропозицій Міністерства доходів і зборів втрати від скорочення виробництва продукції тваринництва сягнуть майже 5 мільярдів гривень без врахування ПДВ та майже 6 мільярдів — у ринковому еквіваленті. Це призведе до скорочення загального обсягу ВВП вітчизняного сільського господарства на 2 відсотки, ВВП, створеного сільгосппідприємствами, — на 5 відсотків, у тому числі — ВВП тваринництва — на 17 відсотків. Водночас зменшення на ринку пропозиції тваринницької продукції вітчизняного виробництва призведе до падіння експорту та збільшення імпорту даної продукції, що погіршить зовнішньоторговельне сальдо на 650 мільйонів доларів США.
Доволі відчутним супутнім наслідком запропонованих фіскальних змін стане істотне скорочення кількості найнятих працівників, що трудяться на селі у тваринницькій галузі — понад 60 тисяч осіб, або приблизно десять відсотків від загальної кількості персоналу, задіяного у сільськогосподарському виробництві. За нинішніх гострих проблем, пов’язаних із працевлаштуванням у сільській місцевості, вони просто поповнять армію безробітних.
Ще одна гостра проблема — процедура реєстрації договорів на право оренди земельних паїв. Як відомо, з 1 січня ц. р. вона зазнала принципових змін. Але в процесі реформування цього процесу не врахували ані технічних, ані просто людських можливостей структури, яка покликана цим займатися.
Аграрії, які приїхали на форум з усіх областей, говорили і про низькі ціни на їхню продукцію, і про тиск на них з боку місцевих властей, і про відверті побори з боку контролюючих органів, і про рейдерські атаки... У словах декотрих з них відчувався неприхований відчай.
Так, фермер з Сумської області Ігор Пономарьов чотири роки відкривав фермерське господарство. Звісно, через чиновницьку байдужість. І «допрацювався» до того, що має понад 70 тисяч гривень боргу, а один із його синів потрапив у тюрму, коли батько подався на заробітки до Росії, щоб бодай трохи поліпшити фінансове становище фермерського господарства.
— Але за тисячу гривень у місяць я працювати найманим робітником не піду, хоч це доводиться робити багатьом моїм землякам, — каже Ігор Пономарьов. — Це все одно, що надриватися за тарілку супу. Я хочу бути господарем на своїй землі, а не наймитом.
Ігор Володимирович справедливо вважає, що для фермерів має бути створена реальна державна програма, яка допоможе йому та його колегам взяти кредит під реальні відсотки, збути за належними цінами вирощену продукцію, працювати з перспективою, а не на межі виживання.
Довелося почути на форумі і таке. Якщо ситуація в АПК не зміниться, якщо держава не повернеться до нього обличчям, то Асоціація фермерів та приватних землевласників України готова до страйкових дій.
Учасники другого Всеукраїнського аграрного форуму підтримали звернення до всіх гілок влади, в якому названі основні проблеми в АПК. Зокрема, надмірне регулювання господарської діяльності, а також значні затримки із державною реєстрацією права оренди земельної ділянки, катастрофічне зменшення бюджетної підтримки, падіння цін на зернові та технічні культури. Не готові ми і до запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення.
У зверненні до Президента України сільгоспвиробники просять посприяти у тому, щоб збільшити граничну чисельність державних реєстраторів прав на нерухоме майно, що дозволить уможливити подальший обробіток землі. А також підтримати розвиток логістичної інфраструктури для транспортування та зберігання зерна, зокрема на кооперативних засадах. І, звісно, не допустити збільшення фіскального навантаження на сільгоспвиробників та зберегти діючі податкові режими до 2018 року.
Є своєрідне «домашнє завдання» і для Верховної Ради. Учасники форуму підготували перелік законопроектів, уже зареєстрованих у парламенті, прийняття яких сприятиме реалізації пропозицій аграріїв та інших важливих ініціатив. Як і список тих законопроектів та проектів рішень уряду, прийняття яких стане пагубним для вітчизняного АПК.
Українські аграрії хочуть працювати, зокрема нарощувати обсяги виробництва, дбати про високу якість сільгосппродукції, виходити на нові ринки збуту, розвивати інфраструктуру вітчизняного села. І сподіваються на належну підтримку з боку державних структур, на їх далекоглядність, чого сьогодні, на жаль, немає.
ДО РЕЧІ
На думку експертів, у разі прийняття таких податкових правил додаткове фіскальне навантаження на галузь сягне понад 325 мільйонів гривень щороку. Ця сума перевищить обсяги бюджетної підтримки середньо- і великотоварних підприємств, які надходили останніми роками переважно за рахунок коштів спеціального фонду держбюджету.
Пряма мова
Геннадій Новіков, голова Аграрного союзу України:
— Ми підрахували, що протягом цього року треба зареєструвати майже два мільйони договорів на право оренди, які стосуються приблизно восьми мільйонів гектарів сільськогосподарських земель. У червні цього року, за даними Реєстраційної служби, було офіційно оформлено 30 тисяч таких договорів. Уявляєте, 30 тисяч із двох мільйонів. Таким чином, понад 7 з половиною мільйонів гектарів зосталися незареєстрованими. А загалом, оскільки темпи реєстрації не дотягують до 0,5 відсотка на місяць — на цей процес може піти майже 17 років. Жодна сучасна програма розвитку АПК не розрахована на такий період. Отже, за законом аграрії не мали права їх обробляти.
А це — 20 відсотків вітчизняної ріллі. І, не приступивши до їх обробітку, ми втратили б 12 мільйонів тонн зерна, недобрали би 700 мільйонів гривень земельного податку місцеві бюджети. А два мільйони селян-пайовиків не отримали б орендної плати, що спричинило б соціальне напруження на селі.
Тенденції
Чинники, які не дають змоги українським сільгоспвиробникам працювати в нормальних умовах:
* рівень логістичних затрат на ринку зерна України є найбільшими у світі;
* ціни на зерно нижчі, ніж в інших країнах;
* безпрецедентний тиск імпортної продукції;
* недостатній рівень фінансової інтервенції;
* практично повна відсутність бюджетної підтримки;
* можливості залучення фінансових ресурсів не відповідають потребам;
* обмежений доступ до банківських кредитів (відсоткова ставка — одна з найвищих у світі).
Пропозиції
Аграрії переконливо просять Президента України Віктора Януковича посприяти у зменшенні тиску контролюючих та дозвільних органів на галузь сільського господарства шляхом скасування:
— обов’язкового технічного контролю сільськогосподарської техніки;
— сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки і сертифіката якості зерна та продуктів його переробки;
— погодження на ввезення в Україну засобів захисту рослин;
— штрафних санкцій за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного виробництва без затвердження проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.
Пряма мова
Леонід Козаченко, голова ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, президент Української аграрної конфедерації:
— Сьогодні кожен вид вітчизняної сільгосппродукції, який ми бачимо на прилавках наших магазинів, на 19 відсотків дотується людьми, котрі сидять у цій залі. Тобто за рахунок споживачів. Тоді як у Японії держава дотує виробництво продовольства на 60 відсотків, у країнах Європейського Союзу — на 20 відсотків, у Канаді — на 18 відсотків...
