Виступаючи на традиційній серпневій конференції освітян, Голова Верховної Ради Володимир Рибак сказав: «Викликає занепокоєння погіршення здоров’я дітей шкільного віку взагалі, і молодших учнів зокрема. З-поміж причин домінують шкільні чинники (зростання навчального навантаження, гіподинамія, нераціональний розклад, недостатнє освітлення і неякісне повітря в класах, проблеми з харчуванням і питним режимом тощо)».

Справді, важко знайти родину, де хоча б раз батьки не поскаржились на здоров’я дітей, помітили тривожні симптоми, намагались справитись із хворобою самостійно чи за допомогою лікарів. Але хто насправді знає реальний стан здоров’я кожного школяра? Хто аналізує причини хвороб і простежує загальні тенденції, щоб потім вжити дієвих заходів? І чи можливе це при нашій нинішній практиці медичного обстеження у навчальних закладах? Відповіді ми шукали в міських і сільських навчальних закладах.

Проекти нові, а практика — стара

Нещодавно в області за ініціативи обласної влади стартував проект «Народний медогляд». «Його започатковано в рамках надання якісної медичної допомоги всім жителям краю незалежно від того, де вони проживають — у райцентрі чи  найвіддаленішому селі. Насамперед проводимо огляди школярів у загальноосвітніх школах. Спеціалісти обласного та районного рівнів за графіком виїжджають на місця, — прокоментував акцію журналістам голова облдержадміністрації Василь Ядуха. — Особлива увага приділяється дітям-сиротам, позбавленим батьківського піклування, інвалідам та з багатодітних сімей».

Тепер про втілення цього проекту починають звітувати й інші райони. Зокрема, Білогірський, де понад десяток лікарів різної спеціалізації обласної дитячої лікарні консультували маленьких пацієнтів. У складі оглядової бригади працював і лаборант, який, за потреби, робив аналізи. Загалом спеціалісти обстежили дві сотні дітей, більше половини з яких мешкають у сільській місцевості.

Але в департаменті охорони здоров’я не приховують: у першу чергу оглянули тих, хто перебуває на диспансерному обліку чи лікувалися в закладах.

Це добре. Однак чи зможуть такі огляди та акції виконати по-справжньому профілактичні функції і запобігти хворобам у всіх дітей? Адже, хоча б як привабливо називався проект, по суті, в ньому не так вже й багато новизни. Огляди школярів на початку навчального року здійснюються скрізь і завжди. Та й фахівці усіх рівнів, починаючи від районних до обласних, так само десятиліттями за графіками виїжджають до пацієнтів.

Загалом майже весь вересень для шкільних медсестер і лікарів, що закріплені за навчальними закладами, найгарячіша пора. У Хмельницькій початковій школі №30 Валентина Новицька працює медсестрою вже вісімнадцять років, і щоразу одні й ті самі клопоти. Останніми роками медогляди ще до початку занять діти проходили у поліклініках, тому всі приходять уже з відповідними довідками. Але тут на місці потрібно заповнити на кожну дитину листи здоров’я, де окрім ваги, зросту, відомостей про відомі захворювання, потрібно вказати, за якою партою сидить, простежити, щоб протягом року її чотири рази пересадили за іншу, щоб у такий спосіб запобігти викривленню хребта та погіршенню зору. Потім провести обов’язкові щеплення. Затим разом із закріпленим із поліклініки лікарем — огляд дітей... Роботи багато, і важко сподіватись, що у цьому загальному потоці можна розгледіти якусь приховану підступну хворобу. Зовсім не через те, що лікарі та медсестри працюють неуважно. А через те, що загальна практика таких медоглядів вже десятиліттями має формальний характер.

Медпункт — власним коштом?

В їх доцільності, здається, засумнівались навіть високі чиновники і з Міністерства охорони здоров’я, і освіти. Бо самі ж почали пропонувати нові підходи. Спочатку вирішили, що результативнішим буде медогляд дітей не у школах, а в медичних закладах, причому разом із батьками. Однак вже нинішнього року від цієї практики відмовились. Кабмін ухвалив постанову, якою повернув профілактичні медичні огляди у школи.

Щоправда, на такий крок наважились не у всіх, а лише у пілотних областях. В інших пішли на компроміс — до першого вересня дитину можуть оглянути в поліклініці за бажанням батьків. Але потім діти все одно мають пройти обов’язковий медогляд у школі.

Хмельниччину пілотний проект оминув, і поки що за обов’язкові огляди все ще відповідають медичні установи. Однак підготовка до того, що цей крок все-таки буде зроблено, розпочалась. Тепер перед школами поставлено завдання — всі повинні мати свої медкабінети. І насамперед це стосується сільських шкіл.

— Нас збирали на спеціальну нараду, де поставили вимогу — обладнати медкабінет, — розповіла директор Олешинської середньої школи І—ІІ ступенів із Хмельницького району Надія Мозолюк. — Тож місце для нього ми вже підшукали.

Але проблема зовсім не в тому, щоб знайти вільні квадратні метри. Де б не проводився медогляд дітей, якість його залежатиме від того, чи створена для цього матеріальна та фінансова база в широкому розумінні цих слів. Почати хоча б з того, хто облаштовуватиме шкільні медпункти? Адже подібно до олешинської школи жодна інша не має власних коштів для цього. Не передбачені вони для цієї мети в бюджетах усіх рівнів. Тож неважко припустити, що вкотре проблему буде перекладено спочатку на плечі вчителів, а потім — батьків.

В Олешині, приміром, доведеться спочатку вимурувати стіну в шкільному гардеробі, щоб відгородити місце для нового кабінету. Потім туди потрібно підвести опалення і зробити хоча б косметичний ремонт. Обладнання кабінету планується дуже скромне — ваги, ростомір та кушетка. Але ж все це теж потрібно купити. А головне — як далі працюватимуть медпункти? Здогадались?

Замість пігулки — склянка чаю

Як постійно працювати у шкільному медпункті, поки що ніхто не знає: про ставку медпрацівника наразі нічого не чути. Тож цілком логічно припустити, що нову масштабну акцію з реального наближення лікаря до дітей, тобто справжній народний медогляд, варто розпочинати із розв’язання проблем бюджетного фінансування десятків і сотень нових робочих місць...

Та повернімось до вже згаданої хмельницької школи. Як розповідає медсестра, на рік вона отримує медпрепаратів, включаючи бинти, вату, дезінфікуючі розчини, приблизно на чотириста гривень. Якщо розділити на всіх, а це близько півтисячі учнів, то на кожного ліків припаде менш як на гривню. Звичайно, в разі потреби дитині дадуть щось знеболююче чи жарознижуюче. Але про справжню ефективність такої медицини говорити важко.

Життєвий і професійний досвід шкільної медсестри допоміг знайти вихід із ситуації. Часто замість таблетки вона дає учням трав’яний чай —батьки задоволені, таке лікування принаймні не нашкодить. Але на тлі цієї склянки чаю, як можуть виглядати розмови про ефективність шкільних медоглядів?

А медсестра із олешинського ФАПу Тетяна Захаревич (на знімку) навіть такими запасами похвалитись не може. Ось демонструє всі медичні препарати, які з легкістю можуть вміститись у домашню аптечку. А як же розділити на село, в якому понад дві з половиною тисячі жителів, з яких близько півтисячі дітей? Причому про окремий «шкільний» асортимент навіть не йдеться. Очевидно, він з’явиться у новому медпункті. Але за чий кошт, наразі також залишається невідомим.

...Про те, що лікуватись безплатно — даремна справа, знає кожен. Але ж так само не може бути безплатною і профілактика. Інколи вона потребує ще більших затрат. Бо, скажімо, щоб дитина була здоровою, її треба посадити за зручні меблі, одягнути в якісну шкільну форму, нагодувати повноцінним обідом, подбати про зручний графік навчання і відпочинку... А хто це зробить? Шкільним медсестрам і лікарям, навіть там, де вони є, просто не до того.

 

Хмельницький.

Фото автора.

ДОСЛІВНО

«На особливому контролі... ми тримаємо проведення обов’язкових медичних оглядів школярів. Приблизно в половині областей... вони проводитимуться на базі шкіл, а в решті — на базі лікувально-профілактичних закладів. Життя покаже, яка система... буде комфортніша та краща. Головне, щоб всі медогляди були проведені якісно... Не повинні у нас хронічні хвороби і ризики «виникати» раптово...».

Дмитро ТАБАЧНИК, міністр освіти і науки.