У приватному сільгосппідприємстві «Кряж» на Вінниччині згаяний через негоду час на збиранні цукрових буряків надолужують роботою в полі у нічні години. На одному з полів аналізують результати експерименту з насінням гібриду нової селекції, яке дало сходи вже на третій день після посіву.

Недільний день 20 жовтня видався надзвичайно сонячним. З самого ранку комбайнер Ігор Вилиш змінив своїх напарників — Віктора Гончара та Геннадія Петровського. Вони копали корені у нічну зміну.

— Вночі працюємо по двоє, — каже Ігор Вилиш. — При світлі фар зір більше напружується. Зморює втома одного — за кермо сідає інший. Найскладніше під ранок, десь з четвертої години очі злипаються, хоч сірниками підпирай. Дуже спати хочеться. Вдень працювати легше, не так стомлюєшся, а нині день, як золото, здається, відпочиваю, а не працюю.

Під вечір на поле приїхав Геннадій Петровський. Як уже згадувалося, він працював у нічну зміну. Каже, удвох з напарником за ніч впорали 12-гектарну площу. «Вдень виходить трохи більше — 15 гектарів, — пояснює Ігор Вилиш. — Багато залежить від рельєфу, від того, наскільки просох після дощів ґрунт. Тут поле рівненьке, а є ж гористі ділянки, на них такою великою технікою, як наша, не розженешся».

Механізатори працюють на комбайні німецької марки ROPA. Цукристі збирають на площі біля селища Браїлів Жмеринського району, де ПП «Кряж» орендує землю. До цього поля, площа якого 38 гектарів, особлива увага фахівців. Тут буряки виросли з насіння, що дало сходи уже на третій день після посіву.

— Це зовсім новий гібрид, тільки два роки тому його занесено до Держреєстру сортів рослин України, — каже агроном-технолог Моївського цукрозаводу, в зоні якого розташована експериментальна ділянка, Василь Підосичний. — Особливість експериментального насіння в тому, що дає сходи вже на третій день після посіву. І одразу активно йде в ріст, така в нього інтенсивна енергія. У цьому ми вже переконалися. А ось щодо високої продуктивності, побачимо після збирання врожаю.

Викопані буряки доставляють на Моївський цукрозавод Чернівецького району Вінницької області. Відстань чимала — понад сто кілометрів. Парадокс у тому, що в Браїлові є свій цукрозавод. Але вже три роки підприємство не працює. У минулому потужний завод з багатою історією і відомими в області династіями цукроварів, нині у власності одного з відомих українських олігархів. Той не вважає за потрібне варити цукор. Без заводського гудка завмерло селище — люди залишилися без роботи, занепадає соціальна сфера, чимало об’єктів якої утримували за кошти цукроварні.

— Завод у селі Моївка теж тривалий час простоював, — каже агроном-технолог підприємства Василь Підосичний. — Його мали намір порізати на брухт, але люди не дали це зробити. День і ніч вартували, щоб не пропустити на територію варварів. Були й сутички, і бійки, однак цукроварню захистили. Нові власники провели реконструкцію, після чого потужність збільшилася з 2,5 тисячі тонн до 3,2 тисячі тонн. Саме стільки коренів ріжуть нині за добу.

Моївська цукроварня має договори на сировину, вирощену на площі 4,8 тисячі гектарів. Буряки везуть з чотирьох сусідніх районів. За словами Василя Підосичного, на половині площі корені вже викопали. Нині на збиранні працюють 15 власних комбайнів німецького й італійського виробництва, а також сім одиниць техніки, яку орендують в інших структурах.

— Нам треба ще півтора, максимум два тижні, щоб повністю викопати буряки, — каже Василь Підосичний. — Головне — забрати корінці з поля. Бо якщо небесна канцелярія зробить ще один такий «подарунок», як це було у вересні, тоді вже ніякою технікою не вдасться їх витягнути із землі. Дехто з механізаторів погоджується працювати у нічні зміни, в деяких місцях буряки кагатуємо край поля, складаємо в кагати і на заводі.

Через затяжні дощі і перші холоди знизився показник цукристості коренів. Як пояснив Василь Підосичний, на початок вересня він був вищий на півтора відсотка. Нині становить 15,2 відсотка при базовому показнику 16 відсотків. Тому й цукру буде менше, ніж торік. І не тільки у Моївці...

Вінницька область.

Коментар

Микола Власюк, голова Вінницької обласної асоціації «Поділляцукор»:

— Показники врожайності на кінець серпня — початок вересня давали всі підстави прогнозувати загальний вал солодких коренів на полях нашої області у кількості не менш як 2,5 мільйона тонн, — каже Микола Андрійович. — Негода перекреслила сподівання. За прогнозами, накопають приблизно 2,2—2,3 мільйона тонн цукрових буряків. Приблизно на половині площі врожай вже зібрано. Цукор варять на дев’яти заводах, які отримали квоту.

Але галузь занепадає! Тоне, як кристалики цукру в склянці чаю. Буряківництво стало найнепрогнозованішою і найкритичнішою галуззю. Скільки років про це йде мова, однак серйозних кроків до виправлення ситуації поки що не зроблено. Торік оптова ціна на цукор була в межах чотирьох гривень за кілограм. Це призвело до того, що різко зменшили посівні площі цукристих. На наступний рік, за нашими прогнозами, тенденція збережеться. Щоправда, нині вартість кристалів трохи перевищує п’ять гривень. Однак це не покриває витрат цукроварів. Може виникнути ситуація, коли держава залишиться без цукру власного виробництва. Цього тільки й чекають наші «конкуренти» за межами країни. Вони готові хоч зараз засипати нас сирцевою напастю. Вже було таке. Навіщо ж знову наступати на ті само граблі?

 

Фахівці цукрової галузі нашого краю не раз пропонували заходи, які можуть врятувати вітчизняне бурякоцукровиробництво. Варто зробити хоча б один крок у цьому напрямку, і тоді матимемо цукор не тільки для власних потреб, а й продавати за межі держави. Для цього, щоправда, треба запровадити стандарти оцінки якості цукру, якими користуються в європейських країнах. Можливо, з цього варто почати, не відкладаючи у довгу шухляду.

Комбайнери ПП «Кряж» Геннадій Петровський та Ігор Вилиш (зліва направо) буряки копають вдень і вночі.

 

Фото автора.