Побачила світ монографія «Социализм: ХХІ век» (К., 2013, 488 с.). Її підготував український Інститут проблем соціалізму, створений у лютому 2012 року за ініціативи голови фракції комуністів у Верховній Раді України, першого секретаря ЦК Компартії України Петра Симоненка. До речі, ця науково-освітня громадська установа не має аналогів у комуністичних партіях світу.

За час свого існування Інститут проблем соціалізму, який очолює член ЦК КПУ, доктор філософських наук, професор Іван Мигович, заявив про себе низкою якісних суспільно-політичних видань «Коммунистический Манифест и будущее Украины», Георгій Крючков «Будущее — за социализмом. Стратегии и тактики борьбы за социализм — научное обоснование», Євген Суїменко «Осмысливая социализм. Раздумья и полемика о его прошлом, настоящем и будущем», Віктор Трушков «Ленинизм на баррикадах современности» та інші.

Книга «Социализм: ХХІ век» є першою спробою комплексного осмислення міжнародного комуністичного руху, висвітлення становища провідних лівих сил у різних країнах. Це також і перша спроба за роки незалежності показати з точки зору історичного матеріалізму складний шлях України в ХХ столітті і перспективи її розвитку на майбутнє.

Автори переконані, що радянський соціалізм був першим кроком на новій ступені розвитку людства. Він — як великий феномен, як нова суспільна реальність, практика і соціальний досвід мільйонів людей різних національностей, віросповідань і культур, створений їх творчістю на початку ХХ століття. У СРСР уперше у світовій історії були викорінені як соціальні явища безробіття, злидні, безграмотність, масова злочинність, дикий розрив між доходами різних категорій населення.

Після тимчасової поразки соціалістичного ладу в колишніх радянських республіках і в країнах Східної Європи соціалістичні вчення на деякий час стали непопулярними в українському середовищі. У суспільних науках гору взяли ліберальні та націоналістичні підходи, які зводяться до апологетики ринкових відносин, виправдання капіталістичних реформ, переосмислення історії радянського періоду, пошуків так званої національної ідеї.

Авторський колектив рецензованої праці переконаний, що крах радянської моделі не може бути аргументом для заперечення самої ідеї побудови соціально справедливого суспільства, яка буде привабливою, допоки існують разюче майнове розшарування, експлуатація і гноблення, нерівноправність людей та народів. Подолати цю соціальну нерівність у межах капіталістичної формації неможливо, потрібні радикальні суспільні зміни.

Виходячи з цього, автори поставили за мету розповісти правду про соціалізм як закономірне явище новітньої історії, його сучасний стан і перспективи розвитку. Привертає увагу міждисциплінарний характер дослідження, вміле поєднання соціологічних, історичних, філософських, економічних методів. Це й не дивно, адже серед авторів — відомі вчені: доктори філософських наук Іван Мигович і Володимир Саприкін, кандидат філософських наук Євген Герасимов, кандидати історичних наук Анатолій Арсеєнко та Юрій Латиш, кандидат економічних наук Олександр Дудчак.

Книзі притаманний аналітичний підхід, соціалізм розглядається в його головних проявах: як вчення, як історичне явище, як досвід сучасних соціалістичних країн, як міжнародний робітничий рух, який триває нині. Такому підходу підпорядкована структура книги, яка складається з семи розділів, кожен з яких висвітлює проблемний аспект вчення про соціалізм.

Увага читачів акцентується на вузлових проблемах сучасності. Серед них — зародження і розвиток наукового соціалізму, феномен радянського соціалізму та його історичне значення, альтернативи історичного шляху України в ХХ ст., глобалізація й імперіалізм сьогодні, сучасне становище країн соціалістичної орієнтації, міжнародний комуністичний і робітничий рух, соціалістична перспектива України.

У книзі немає механічної апологетики всього того, що було в історії СРСР. Але й немає ідеологічних викривлень, заангажованості й однобічності, властивих для противників соціалізму. Натомість представлені об’єктивні, зважені судження про характер Великої Жовтневої соціалістичної революції, сталінські репресії, голод тридцятих років, масштаби втрат у роки Великої Вітчизняної війни, джерела Великої Перемоги над фашизмом, всенародну допомогу радянських людей у відродженні України після її визволення від гітлерівської окупації.

Автори переконані, що необхідне творче осмислення, комплексне дослідження теорії та практики соціалізму. Він і далі залишається альтернативою розвитку людства в епоху посилення загальної кризи та занепаду неоімперіалізму. Ось чому в цьому контексті важливо розвивати й утверджувати марксистське розуміння соціалізму крізь призму історичного процесу. Необхідно розглядати соціалізм як сучасну соціально-економічну систему в національному розмаїтті та єдності її принципів і основних рис, потенційних можливостей, досягнень і труднощів, з урахуванням історичного досвіду та уроків радянської цивілізації, осмислення і творчого використання соціалістичних перетворень у Китаї, В’єтнамі, на Кубі, у Венесуелі та інших країнах.

По суті, книга є оригінальним посібником із суспільствознавства, вдало поєднує науковий і популярний стилі викладу, містить багатий ілюстративний матеріал, міцну джерелознавчу основу. Приємно, що в наш непростий для видавничої справи час книга вийшла гідним накладом — три тисячі примірників, направлена в обласні бібліотеки і партійні комітети КПУ, а також має загальнодоступну електронну версію.

Можливо, доцільно було б зробити й україномовне видання книги, а згодом й англомовне, щоб познайомити з досягненнями українських вчених міжнародну спільноту. У перевиданні книги її можна було б доповнити більш докладним розділом про боротьбу Компартії України за соціалізм у сучасних умовах і місце робітничого руху в подоланні капіталістичної реставрації.

На наш погляд, книга Інституту проблем соціалізму «Социализм: ХХІ век» стане надзвичайно корисною і для молодих читачів, і для вчених, викладачів, громадсько-політичних діячів, студентів, старшокласників — усіх тих, хто цікавиться соціалізмом та його перспективами, актуальними суспільствознавчими проблемами.

Олена АПІЛАТ,  кандидат економічних наук, доктор філософії, доцент, член-кореспондент Академії економічних наук України.

Іван ГАВРИЛИШИН, член Національної спілки журналістів України.