Перспективи і ризики судової реформи вчора обговорювали під час круглого столу народні депутати, представники судової гілки влади, дипломатичних місій, громадських організацій.
Зокрема, народний депутат Микола Мартиненко (фракція «Батьківщина») підкреслив, що нині питання реформування судової системи стоїть надзвичайно гостро, особливо напередодні Вільнюського саміту. Він нагадав, що проект закону про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів бурхливо обговорювався в сесійній залі парламенту і отримав неоднозначну оцінку з боку влади і опозиції. Але, переконаний народний обранець, у нас є відповідні можливості її провести так, як бажає суспільство та вимагає цивілізований світ. «Для будь-якої країни верховенство права, справедливе та доступне правосуддя — основа соціального устрою. Тому це питання для нас на даному етапі найважливіше», — наголосив М. Мартиненко.
Народний депутат Наталія Агафонова (фракція «УДАР») зазначила, що не завжди виконання формальних вимог європейських інституцій відповідає суспільно-політичній ситуації в Україні. «Справді, Венеціанська комісія надала фахові, ґрунтовні висновки до законопроекту, але мене здивувало, що їх частину, яка не була врахована президентом Венеціанської комісії, врахували. Це, зокрема, стосується розподілу повноважень між Вищою радою юстиції та Вищою кваліфікаційною комісією суддів, порядку і підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів тощо. Це все має бути зазначено в Конституції. Тільки тоді ці органи виступатимуть конституційно-правовими гарантіями суддівської незалежності», — зауважила вона.
Парламентарій вважає, що в прикінцевих та перехідних положеннях Основного Закону треба насамперед оновити порядок формування і представлення на з’їзді суддів різних ланок і відповідно сформувати суддівське самоврядування, а потім формувати Вищу раду юстиції. Також, за її словами, є питання щодо повноважень ВРЮ та до доцільності існування Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Але якщо приймається модель існування цих органів, то вони повинні мати конституційно-правовий статус, і їх повноваження мають бути чітко визначені.
Н. Агафонова підкреслила, що цей законопроект не гарантує суддівську незалежність. «Прикро, що зміни до Конституції є точковими, вони мають бути системними. Тому треба в парламенті створити відповідну комісію, яка їх розроблятиме. Реформуючи один орган влади, не можна забувати, як це відбиватиметься на всій системі», — сказала народний депутат. Також під час круглого столу було представлено соціальне дослідження Центру Разумкова щодо ситуації в сфері правосуддя.
Отже, до першочергових проблем судочинства в нашій країні громадяни відносять залежність суду від інших гілок та інститутів влади. На жаль, майже половина опитаних не довіряють вітчизняним судам і вважають судову систему корумпованою. Лише близько чверті респондентів переконані, що під час ухвалення рішень представники Феміди керуються законом або обставинами справи. Результатом цього, на думку опитаних, є, зокрема, нерівні шанси громадян у судових процесах, залежно від їх соціального та матеріального статусу.
Така оцінка судової системи, за словами наукового консультанта з правових питань Центру Разумкова Миколи Мельника, сформувалася не лише під впливом висвітлення її діяльності у ЗМІ, але й з власного досвіду участі громадян у суді.
