Два непересічні ювілеї національних геніїв — українського та англійського — Шевченка (200 років) та Шекспіра (450 років) відзначатимемо наступного року.
До ювілею Вільяма Шекспіра в Англії у березні 2014 року відбудеться Тиждень Шекспіра, який має стати великим національним фестивалем, а на вулицях Нью-Йорка його сонети читатимуть знамениті американські актори.
Сонети Шекспіра українською перекладали не раз. Повне їх видання вийшло в еміграції в перекладі Ігоря Костецького (1958) і в Києві (1964) у перекладі Дмитра Паламарчука. А ось наприкінці вересня у рівненському видавництві «Волинські обереги» побачила світ книга «Вільям Шекспір. Сонети. Переклад українською мовою Василя Лящука». Це ще один повний переклад українською сонетів Шекспіра (всього 154 сонети, причому 150, 151, 153, 154 — з варіантами) здійснено за виданням Avenel Books: A Dіvіson of Crovn Publіshers, Іnc. New York, 1961. Василь Кіндратович Лящук майже півстоліття працював над цими сонетами, а найінтенсивніше — останні дев’ять літ.
Дмитро Кравець — кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Рівненського державного гуманітарного університету, у передмові до книги Лящука пише:
— Василь Лящук зумів розглянути добре відомі поетичні явища середньовічного сонета з несподіваного боку, помітив те, що оминали інші, актуалізував і воскресив те, що давно відійшло у минуле, неповторним словом увів в універсальний поетичний контекст найглибшу сутність свого поетичного буття — український трагізм, українську стихію і українську гармонію. І цим втілив ідею пересотворення української культури засобами художнього перекладу.
Василь Лящук — член Рівненського обласного УТОСу, людина з особливими потребами і, що не менш важливо, з особливими можливостями — поет, перекладач, член Спілки письменників та Спілки журналістів України.
— Своїм поетичним обдаруванням Вільям Шекспір по-доброму полонив і продовжує полонити усіх небайдужих людей, що жили, живуть і житимуть на цій землі. В число його полонених потрапив і я — людина з дуже обмеженими фізичними можливостями від самого народження, — розповідає Василь Кіндратович Лящук. — Виклик своєї долі я прийняв як щось належне. Мужньо. Спокійно. Позбавлений змоги пізнавати очима довколишній світ, рано, ще змалку, відчув, що володію рідкісним зором гострої інтуїції. Окрім того, Бог дав мені майже феноменальну пам’ять. Яре сонце Шекспірового сонета не тільки полонило, а зненацька вразило, збентежило, сколихнуло, розбудивши мою юну сплячу душу. Відтоді виношував потайну і солодку мрію — не лише перекласти, а й переспівати їх (сонети) і зробити це по-своєму, не так, як це робили попередні майстри слова. Наскільки вдалося мені досягти своєї мрії, судити читачам.
Слухаючи Василя Лящука, розумієш, що душа цього чоловіка сягає неба. Ще під час навчання у Львівській середній спеціальній школі-інтернаті №100 для позбавлених зору дітей під впливом наставників він загартувався фізично, морально й духовно. Зрозумів, що не можна себе жаліти, опускати руки, бути слабким. Народився він 1 березня 1948 року в селі Старий Почаїв на Тернопіллі зовсім незрячим на праве око, а ліве око мало лише три відсотки зору. У 1958 році Василеві поставили діагноз: вроджена катаракта з ускладненнями. 1991-го втратив рештки зору, не маючи навіть світловідчуття. Та творчість — ліки від будь-якої хвороби.
Василь Кіндратович зазначає:
— Треба тримати форму щодня. Якщо писати, то щодня писати. Я почав писати вірші з восьми років, а друкуватися у газетах та журналах — з чотирнадцяти. Уже в п’ятому класі здійснив перший переклад (Едіт Сегал «Мости») із шкільного підручника англійської мови, для цього вивчив англійську мову краще за всіх у класі.
Василь Лящук — автор восьми книг поезій та перекладів (з англійської, російської, польської, білоруської та німецької мов). Відгуки про його творчість літературних критиків вражають:
— Незважаючи на складнощі в користуванні довідковою літературою та словниками, Василь Лящук постійно експериментує — це і «білі вірші», верлібр, рондель, щедрівка, колядка, мікробайка, рубаї та хоку. Ще зі студентських років Василь Кіндратович звертався до такої віртуозної віршової форми як паліндром, або перевертень, де слово або й цілу фразу можна читати зліва направо і навпаки, при збереженні змісту. Пише він і пародії. Вдалими виходять і тріолети, й сонети. Неперевершеної майстерності версифікації він досяг у написанні поезії акровіршем.
У першій своїй збірці «Почаївська мозаїка» (1992) поет висловив своєрідний епіграф: «Я буду жити тьмі наперекір». І великий заряд людяності, працелюбності допомагає йому творити, бачити те, що нам, зазвичай, не дано відразу осмислити.
Що таке переклад: інтерпретація чи репродукція? Василь Лящук вважає:
— Не можна надмірно захоплюватися формою оригіналу та дослівно відтворювати текст, адже в епоху комп’ютеризації перекласти текст із своєрідною граматикою, із багатим класичним словником може й техніка. Передати ж слова переносного значення, людське відчуття, що присутнє за матеріальною оболонкою тексту, не під силу найскладнішому механізмові... Переклад дає змогу через образи-символи іншого митця утвердитися самому. Така внутрішня еміграція через себе в інший світ є можливістю протистояти жорстокій реальності.
Фото з домашнього архіву Василя ЛЯЩУКА та Олександри ЮРКОВОЇ.
Книга «Вільям Шекспір. Сонети. Переклад українською мовою Василя Лящука».
